Постанова

від 24.12.2012 по справі 2а-5819/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24.12.2012 р. Справа № 2а-5819/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030 )

до відповідача : Приватного підприємства «Арктік-Миколаїв»(вул. Чкалова, 118, кв. 48, м. Миколаїв, 54008)

про: припинення юридичної особи,

в с т а н о в и в:

Позивач, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, звернувся до суду з адміністративним позовом про припинення юридичної особи - Приватного підприємства «Арктік-Миколаїв».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем провадиться діяльність, що суперечить установчим документам.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 21).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 07.11.2012 року про відкриття провадження в адміністративній справі та повістка-повідомлення від 07.12.2012 року, направлені за юридичною адресою відповідача, без вручення адресату повернулись.

Згідно ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідач зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 24.09.04р. та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби з 04.10.04р. (арк. спр. 3).

Згідно довідки № 1829/15-122 від 23.10.2012 року, що міститься в матеріалах справи, відповідач за податкові періоди починаючи з І кварталу 2009 року декларує відсутність фінансово-господарської діяльності (арк. спр. 4).

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Позивач доказів того, що відповідач порушує вимоги п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України суд не надав.

Вказана вище норма передбачає можливість не провадити господарську діяльність, а, відповідно, і відсутність доходів, однак кодекс не відображає це як порушення.

Частина 1 ст. 42 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 ст. 43 ГКУ передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом), ризикуючи доходами. Отже, законодавець передбачив можливість не отримувати прибуток протягом певного часу, при цьому, обмежень такого строку немає. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони декларувати відсутність фінансово-господарської діяльності, якщо це відповідає дійсним обставинам справи.

Позивач посилається на закріплення в установчих документах відповідача мети й предмету господарської діяльності, що в свою чергу обов'язково направлено на отримання прибутку. Так як відповідач декларує відсутність доходів, позивач робить висновок про провадження ним діяльності, що суперечить установчим документам, що є підставою для припинення юридичної особи.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»серед підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Згідно оглядового листа Вищого адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року № 1776/100/13-08 про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України) відсутність прибутку у суб'єкта господарювання не є підставою для припинення його як юридичної особи.

Суд не погоджується з позивачем щодо порушення відповідачем ГКУ, оскільки ведення підприємницької діяльності без отримання прибутку не заборонено законом. В Україні діє принцип «дозволено все, що не заборонено законом».

Також позивачем на виконання вимог ухвали від 07.11.2012 року не надано жодних доказів на підтвердження провадження відповідачем діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

За таких підстав, суд вважає, що відсутні підстави для припинення юридичної особи відповідача, у зв'язку з чим позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Малих