Ухвала

від 28.11.2012 по справі 2а-7507/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р.Справа № 2а-7507/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2а-7507/12/2070

за позовом Товариства з обмженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Техноцентр"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВЦ «Техноцентр», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив:

- скасувати наказ відповідача №352 від 26.03.2012 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»;

- скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Харківської ОДПІ Харківської області ДПС, №0000030221 від 24.04.2012р., №0000040221 від 24.04.2012р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що наказ про призначення перевірки виданий безпідставно, а спірні податкові повідомлення -рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, на думку позивача, реальність господарських операцій за спірними правочинами з ПП «Артанія» та ПП «Сапсан»підтверджена рішеннями господарського суду, первинними документами. У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Техноцентр» задоволено частково.

Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000030221 від 24.04.2012р., №0000040221 від 24.04.2012 року.

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 26.03.2012р. по 30.03.2012р. Харківською ОДПІ була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «НВЦ «Техноцентр»(ідентифікаційний код - 36922423) з питання правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по операціям з ПП «Артанія» (ідентифікаційний код -36036492) та з ПП «Сапсан» (ідентифікаційний код -31092608) за січень-квітень 2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 30.03.2012р. №713/234/36922423, в якому викладені висновки податкового органу про порушення платником податків ст.ст.3, 4, 7 Закону України «Про ПДВ», ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, котрі в дійсності не відбулись, а первинні документи за якими складені в межах нікчемних правочинів; про порушення платником податків ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.138, 139 Податкового кодексу України, а саме: віднесення на розрахунки з державою по податку на прибуток показників первинних документів, що були складені за нереальними господарськими операціями в межах нікчемних правочинів.

24.04.2012р. з посиланням на даний акт ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення №0000030221 від 24.04.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 37.631,00 грн. (основний платіж -37.630,00грн., штраф -1,00грн.) та №0000040221 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 26.381,00 грн. (основний платіж -36.380,00грн., штраф -1,00 грн.).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вимоги до письмових запитів податкового органу не були виконані в повному обсязі, а тому, у частині про скасування наказу № 352 від 26.03.2012 року позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відносно податкових повідомлень -рішень № 0000040221, № 0000030221 від 24.04.2012р., податковим органом не приймалось рішення, щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а отже вказана обставина унеможливлює виокремлення з загальної суми збільшеного грошового зобов'язання правильно нарахованої податковим органом суми грошового зобов'язання з ПДВ і відмежування цієї суми від помилково визначеної ОДПІ в розрізі окремих епізодів та господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000040221, № 0000030221 від 24.04.2012р. підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, 10.02.2012р. відповідачем, були складені письмові запити №1897/10/23-418 та №1898/10/23-418, якими на ТОВ «НВЦ «Техноцентр» було покладено обов'язок надати письмові пояснення та документи в підтвердження письмових пояснень по взаємовідносинам з ПП «Артанія»та ПП «Сапсан», зокрема, про обставини укладання угод, про первинні документи, про переміщення товарів, про стан розрахунків, про наявність виробничих потужностей, про залишки готової продукції на складі, про подальше використання ТМЦ (робіт, послуг) тощо.

Листами від 21.03.2012р. за №№22 та 23 позивач, ТОВ «НВЦ «Техноцентр», надав відповідь на згадані запити податкового органу. До названих листів платник податків залучив лише копії договорів з ПП «Артанія»та ПП «Сапсан», копії складених ПП «Артанія»та ПП «Сапсан»первинних документів, документи про рух коштів по рахункам. При цьому, жодних письмових пояснень платник податків на адресу ОДПІ не подав, а отже вимоги, щодо письмових запитів позивачем виконані не були.

22.03.2012р. за №352 відповідач, прийняв наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВЦ «Техноцентр» код ЄДРПОУ 36922423».

Юридичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу податкового органу слугували положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугував висновок суб'єкта владних повноважень про ненадання платником податків обґрунтованих письмових пояснень та їх документального підтвердження.

Так відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин як за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Крім того, відповідно до п.п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (абз.1 п.81.1 ст.81); непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абз.2 п.81.1 ст.81).

А оскільки у спірних правовідносинах платник податків, отримавши від податкового органу письмові запити, не оскарживши дії податкового органу по складанню запитів ані в судовому, ані в адміністративному (позасудовому) порядку, не надав повної та вичерпної відповіді по всім позиціям, котрі згадані у запитах, не надав всіх витребуваних податковим органом документів, та не скористався правом недопуску працівників податкового органу до проведення перевірки, тобто вимог запитів не виконав, то податковий орган цілком правомірно прийняв рішення про призначення перевірки.

За наслідками проведення перевірки податковим органом були складені акт №713/234/36922423 від 30.03.2012р., прийняті податкові повідомлення-рішення №0000030221 від 24.04.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 37.631,00грн. (основний платіж -37.630,00грн., штраф -1,00грн.), №0000040221 від 24.04.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 26.381,00грн. (основний платіж -36.380,00грн., штраф -1,00грн.).

Таким чином, колегія суддів вважає що, у спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права може бути лише вимога про скасування податкових повідомлень-рішень, адже саме ці правові акти індивідуальної дії вплинули на права та обов'язки позивача як платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції відносно залишення без задоволення вимог про скасування спірного наказу, оскільки платник податків в ході судового розгляду не довів ні наявності порушеного права, ні неправомірності спірного рішення суб'єкта владних повноважень.

Актом перевірки №713/234/36922423 від 30.03.2012 р. податковим органом встановлено, що у діяльності ТОВ «НВЦ «Техноцентр» виявлено порушення ст.198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне збільшення податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Артанія»по договору №01/11Т від 12.01.2011р., з ПП «Артанія»по договору №250111 від 25.01.2011р., з ПП «Сапсан»по договору №ДП 1 від 01.12.2011р., оскільки господарські операції за переліченими правочинами фактично не відбулись.

З наявних у матеріалах справи письмових доказах, відносно поепізодного розрахуноку збільшеного податковим органом грошового зобов'язання з ПДВ, вбачається, що основний платіж з ПДВ у розмірі 37.630,00 грн. складається з суми ПДВ 15.097,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Артанія» по договору №01/11Т від 12.01.2011р. (податок, сплачений у ціні нереалізованого товару), з суми ПДВ 6.999,99 грн. за взаємовідносинами з ПП «Артанія» по договору №250111 від 25.01.2011 р. (послуги щодо зберігання товару), з суми 15.533,33 грн. за взаємовідносинами з ПП «Сапсан»по договору №ДП 1 від 01.12.2011р. (послуги щодо проведення маркетингових досліджень та перемовин з постачальниками).

У відповідності до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновок ОДПІ відносно неправомірності збільшення податкового кредиту з ПДВ на суму 15.097,00 грн. з мотиву включення ПДВ до вартості попередньо придбаного, але не реалізованого товару є хибні, оскільки законодавцем не запроваджено саме такого правила формування податкового кредиту.

Актом перевірки №713/234/36922423 від 30.03.2012р. не зазначено заперечень стосовно відсутності податкової накладної за даним епізодом, неналежного оформлення податкової накладної, складання податкової накладної за нікчемним правочином, виписування податкової накладної за нереальною господарською операцією.

Отже, факт порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України за епізодом віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ 15.097,00грн. податку за нереалізованим товаром не підтверджено належними доказами, а відтак є недоведеним.

Щодо епізоду формування податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Артанія» по договору №250111 від 25.01.2011р. (послуги зі зберігання товару), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що висновки позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем ні до суду першої ні до суду апеляційної не надано жодних належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів фізичного переміщення між ТОВ «НВЦ «Техноцентр» та ПП «Артанія»товару, котрий підлягав подальшому зберіганню, як-то: відповідних товарно-транспортних накладних тощо.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Також, згідно з переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207 передбачена наявність товарно-транспортної накладної.

У відповідності до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п. 11.1 п.11 Правил №363 товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивач, як отримувача товарів, обов'язково повинен мати один примірник товарно-транспортної накладної.

Крім того, обов'язковість існування у спірних правовідносинах саме товарно-транспортних накладних прямо випливає також із п.6.3 договору №01/11Т, яким передбачено, що товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по якості та кількості, вказаних у супровідних документах, оформлених і належним чином підписаних продавцем.

Законом України «Про автомобільний транспорт», Переліку №207, Правил №363 зазначено, що саме товарно-транспортна накладна є супровідним документом на товар на відміну від видаткової накладної та податкової накладної, котрі в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають правовий статус первинних документів, а отже не належать до кола супровідних документів на товар.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції відносно нереальності господарських операцій, оскільки письмовими доказами встановлено факт відсутності товарно-транспортних накладних у спірних.

Відносно епізоду формування податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Сапсан» по договору №ДП 1 від 01.12.2011р. колегія суддів, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про необґрунтованість доводів ТОВ «НВЦ «Техноцентр», оскільки позивач не надав ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів отримання від контрагента послуг з проведення останнім будь-яких переговорів з постачальниками.

Актом виконаних робіт №1 від 01.04.2011р. зазначено, що здійснена поставка послуг як з маркетингових досліджень, так і з проведення переговорів, а в податковій накладній №8 від 01.04.2011р. (котра була складена за тією ж самою господарською операцією) зазначено, що номенклатурою поставки товарів/послуг є маркетингові послуги.

Позивачем не обґрунтовані обставини розбіжності номенклатури постанови послуг за договором №ДП-1 від 06.12.2010р., за актом виконаних робіт №1 від 01.04.2011р., за податковою накладною №8 від 01.04.2011р.

Відповідно до п.п.14.1.108 ст.14 Податкового кодексу України під маркетинговими послугами (маркетингом) розуміються послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отже, послуги з проведення переговорів за своєю суттю не входять до маркетингових послуг, що підтверджується також і сформульованим сторонами предметом договору №ДП-1 від 06.12.2010р., де маркетингові дослідження відмежовані від проведення переговорів.

Стосовно епізоду формування податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Артанія» по договору №01/11Т від 12.01.2011р. (придбання товару за господарськими операціями, котрі в дійсності не відбулись) колегія суддів, дослідивши письмові докази, вважає необґрунтованими доводи позивача, оскільки позивачем не було надано ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції доказів фізичного переміщення товару, а доводи стосовно відсутності товарно-транспортних накладних не заслуговують на увагу. Крім того, колегія суддів зазначає, що за наданими відповідачем розрахунками даний епізод взагалі не вплинув на винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з актом перевірки №713/234/36922423 від 30.03.2012р. за період січень-квітень 2011р. позивачем, було задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі 2.264.542,00грн., а за підрахунками відповідача, Харківської ОДПІ даний показник завищено на 2.234.694,00грн. і має складати - 29.848,00грн. (2.264.542,00грн. податку обчисленого платником -2.234.694,00грн. податку обрахованого податковим органом як завищення).

Відповідно до акту перевірки №713/234/36922423 від 30.03.2012р. за період січень-квітень 2012р. позивачем, ТОВ «НВЦ «Техноцентр», було задекларовано податкового кредиту з ПДВ в загальному розмірі 2.224.846,00грн., а за підрахунками відповідача, Харківської ОДПІ даний показник завищений на -2.219.114,00грн., а відтак, має складати -5.732,00грн.

У відповідності до ст.200 Податкового кодексу України податок до сплати за наведеними показниками має складати 24.116,00 грн. (29.848,00грн. -5.732,00грн.), у той час як ОДПІ у спірних правовідносинах прийнято рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 37.631,00грн.

Крім того, в акті перевірки №713/234/36922423 від 30.03.2012р. зазначено, що ТОВ «НВЦ «Техноцентр», з урахуванням показників уточнюючих декларацій з ПДВ задекларував за січень 2011р. до сплати суму ПДВ в розмірі 1.247,00грн. (112.500,00грн. податкових зобов'язань з ПДВ -11.253,00грн. податкового кредиту з ПДВ), за лютий 2011р. - до сплати суму ПДВ в розмірі 28.129,00грн. (1.360.245,00грн. податкових зобов'язань з ПДВ -1.332.116,00грн. податкового кредиту з ПДВ), за березень 2011р. -до сплати суму ПДВ в розмірі 2.620,00грн. (125.867,00грн. податкових зобов'язань з ПДВ -123.247,00грн. податкового кредиту з ПДВ), за квітень 2011р. -до сплати суму ПДВ в розмірі 7.618,00грн. (665.848,00грн. податкових зобов'язань з ПДВ -658.230,00грн. податкового кредиту з ПДВ), а загалом -39.614,00грн.

Враховуючи вищенаведене, виокремлення з загальної суми збільшеного грошового зобов'язання правильно нарахованої контролюючим органом суми грошового зобов'язання з ПДВ і відмежування цієї суми від помилково визначеної контролюючим органом у розрізі окремих епізодів та господарських операцій є неможливою.

Як свідчать письмові докази, 12.01.2011р. між ТОВ «НВЦ «Техноцентр»(в якості покупця), та ПП «Артанія» (в якості продавця) було укладено договір №01/11Т, предметом якого є поставка товару (а.с.55-57 т.1).

Згідно з актом перевірки №713/234/36922423 від 30.03.2012р. ТОВ «НВЦ «Техноцентр», за період січень-квітень 2011р. відніс на збільшення витрат з податку на прибуток за вказаним правочином 10.907.415,89грн., сплатив на користь постачальника 7.664.617,95грн., мав у штаті 4 працівника за основним місцем роботи та 1 сумісника, документів про реальний рух товарно-матеріальних цінностей не надав.

Сума витрат у розмірі 75.487,00 грн. за видатковими накладними ПН-080402 (мікрокристалічна целюлоза М101 в кількості 1.000,00кг. за ціною 52,85грн. за кг.) від 08.04.2011р. та РН-080403 (кроскармелоза натрія в кількості 150,00кг. за ціною 150,91грн. за кг.) від 08.04.2011р. позивачем, ТОВ «НВЦ «Техноцентр», на збільшення витрат з податку на прибуток не відносилась.

Відповідно до п.6.4 Договору №01/11Т від 12.01.2011р. кількісний та якісний прийом товару здійснюється покупцем відповідно до законодавства України та Інструкції Держарбітражу П-6, П-7.

Згідно з п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затверджено постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р. №П-6; далі за текстом -Інструкція П-6) приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами. Відсутність зазначених документів не зупиняє приймання продукції. В такому разі складається акт про фактичну наявність продукції. Пунктом 26 Інструкції №П-6 визначено, що акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства - отримувача.

У відповідності до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207; далі за текстом -Перелік №207), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) до транспортних та супровідних документів належить виключно товарно-транспортна накладна. Жоден інший документ не здатен замінити товарно-транспортної накладної.

При цьому, позивач не надав ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції товарно-транспортних накладних, актів про фактичну наявність продукції, котрі мають бути складені за правилами Інструкції №П-6.

Згідно з п. 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджено постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966р. № П-7; далі за текстом -Інструкція П-7) передбачено, що за результатами приймання продукції за якістю і комплектності складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів зазначає, що відсутність документів, котрі мають бути складені у спірних правовідносинах на підтвердження обставин фізичного переміщення товарно-матеріальних цінностей, доводить факт відсутності реальних господарських операцій між позивачем, ТОВ «НВЦ «Техноцентр»та контрагентом -ПП «Артанія».

Також, колегія суддів вважає, що суд правомірно відхилив осилання позивача на рішення господарського суду про визнання дійсності угод, оскільки за приписами Податкового кодексу України господарський суд не повноважний перевіряти правильність відтворення показників господарської операції в податковому обліку суб'єкта господарювання, а саме вказані обставини входять до предмету доказування по адміністративному спору про скасування рішення суб'єкта владних повноважень щодо збільшення грошових зобов'язань з податку (збору).

Проте колегія суддів зазначає, що недоведення позивачем реальності господарських операцій за правочином №01/11Т від 12.01.2011р. не має юридичного значення для вирішення спору по суті, оскільки з розрахунку збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток слідує, що даний епізод не входить до спірного податкового повідомлення-рішення.

Письмові докази свідчать про те, що 25.01.2011р. між позивачем, ТОВ «НВЦ «Техноцентр»(в якості поклажодавця), та ПП «Артанія» (в якості зберігача) було укладено договір №250111, предметом якого є надання послуг зберігання товару (а.с.76-77 т.1).

На підтвердження реальність господарських операцій за названим правочином позивачем надано складені контрагентом акти №ОХ-0001 від 28.02.2011р. на суму 14.000,00грн. (в т.ч. ПДВ -2.333,33грн.), №ОХ-0002 від 31.03.2011р. на суму 14.000,00грн. (в т.ч. ПДВ -2.333,33грн.), №ОХ-0003 від 30.04.2011р. на суму 14.000,00грн. (в т.ч. ПДВ -2.333,33грн.).

Оскільки перелічені акти були складені на товар за договором №01/11Т від 12.01.2011р. (реальність отримання якого від ПП «Артанія» не доведена позивачем), а також враховуючи, що, незважаючи на різну кількість днів зберігання (28, 31, 30 днів відповідно), акти містять однакову вартість послуги із зберігання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про завищення платником податків витрат за даним епізодом.

Як свідчать письмові докази, 06.12.2010 р. між позивачем, ТОВ «НВЦ «Техноцентр»(в якості довірителя), та ПП «Сапсан» (в якості повіреного) було укладено договір №ДП-1, предметом якого є проведення маркетингових досліджень та проведення переговорів з постачальниками з метою подальшого укладення договорів (а.с.124-126 т.1).

На підтвердження реальність господарських операцій за вказаним правочином, позивач надав складені контрагентом акт виконаних робіт від 01.04.2011р. на суму 93.200,00грн. (в т.ч. ПДВ -15.533,33грн.) та податкову накладну №8 від 01.04.2011р. на загальну суму 93.200,00грн. (в т.ч. ПДВ -15.533,33грн.).

Проте, позивачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції жодних фактичних даних, які б засвідчували проведення погодження між сторонами даного договору найменування товарів та цін товарів, як-то передбачено п.1.1 Договору №ДП-1 від 06.12.2011р.

Згідно з п.п.3.2 Договору №ДП-1 від 06.12.2010р. позивач, ТОВ «НВЦ «Техноцентр», зобов'язаний забезпечити повіреного всією документацією та інформацією, необхідною для виконання доручення.

Однак, жодних доказів виконання цього обов'язку за договором позивач до суду першої інстанції не подав.

Таких доказів не було надано і до суду апеляційної інстанції.

Позивач також не надав жодних доказів отримання від контрагента послуг з проведення переговорів, не надав обґрунтованих пояснень стосовно змісту цих послуг, місця та обставин проведення переговорів.

Дослідивши вищенаведені первинні документи за правилами ст.ст.70 та 86 КАС України, колегія суддів зазначає, що акт виконаних робіт від 01.04.2011р. на суму 93.200,00грн. (в т.ч. ПДВ -15.533,33грн.) та податкова накладна №8 від 01.04.2011р. на загальну суму 93.200,00грн. (в т.ч. ПДВ -15.533,33грн.) містять номенклатури поставки послуг, котрі не співпадають між собою за змістом та обсягом. Так, в акті виконаних робіт №1 від 01.04.2011р. зазначено, що контрагентом були надані послуги з проведення маркетингових досліджень та проведенні переговорів, а згідно з податковою накладною №8 від 01.04.2011р. до номенклатури поставки входять лише маркетингові послуги.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив посилання позивача про те, що послуги з дослідження ринку та послуги з проведення переговорів в цілому є маркетингом, оскільки змістом п.п.14.1.108 ст.14 Податкового кодексу України, вказано, що під маркетингом розуміються послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Однак, згідно з актом перевірки №713/234/36922423 від 30.03.2012р. за період січень-квітень 2011р. валовий дохід позивача за підрахунками Харківської ОДПІ склав 127.456,00грн., а валові витрати -190.119,00 грн.

Таким чином, за правилами обчислення податку на прибуток згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України загальний показник об'єкту оподаткування податком на прибуток за названий проміжок часу складає «-62.663,00грн.», тобто має від'ємне значення, що унеможливлює донарахування будь-яких грошових зобов'язань без попереднього винесення рішення стосовно зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Судом першої та судом апеляційної інстанції встановлено, що згаданого рішення податковим органом не приймалось.

А отже, вказана обставини спричиняє неможливість виокремлення з загальної суми збільшеного грошового зобов'язання правильно нарахованої контролюючим органом суми грошового зобов'язання з ПДВ і відмежування цієї суми від помилково визначеної контролюючим органом в розрізі окремих епізодів та господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення рішення Харківської ОДПІ Харківської області ДПС, №0000030221 від 24.04.2012р., №0000040221 від 24.04.2012р. підлягають скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані, з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

На думку колегії суддів, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року по справі №2а-7507/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильного застосував до спірних правовідносин сторін норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2а-7507/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.