Постанова

від 06.11.2006 по справі 6/246-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/246-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2006                                                                                   Справа № 6/246-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:                    

головуючого судді      Білецької Л.М. - доповідача   

суддів:                           Науменка І.М., Голяшкіна О.В.

Секретар судового засідання   Клименко Ю.І.

за участю представники сторін:

від позивача:  Аркатова Вікторія Василівна юрист, довіреність №б/н  від 10.05.06;

від відповідача:  Селіванова Людмила Євгенівна представник, довіреність № 016-4936  від 18.10.06;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційна скарга закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг,   на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  31.08.06 у справі №6/246-06

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м. Євпаторія  

до: закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг

про  стягнення 46 536,52 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2006р. у справі № 6/246-06 (суддя Коваленко О.О.)  позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м. Євпаторія до закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг –задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11000 грн. 00 коп. боргу, 490 грн. 25 коп. пені, 874 грн. 30 коп. інфляційних, 296 гривень 74 коп. річних, 126 грн. 61 коп. держмита, 118 гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що за договором поставки, укладеним між позивачем та відповідачем, позивач передав повноважному представнику відповідача товар, який відповідач згідно банківської виписки оплатив частково в сумі 784 грн, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в розмірі 40 464,80 грн. Факт заборгованості знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, але підлягає позов задоволенню частково, тому що позивач не надав у судове засідання доказів виставлення та отримання відповідачем рахунків, а тому строк оплати товару не настав.

Відповідач з таким рішенням суду не погодився і звернувся з апеляційною скаргою. В якій посилається на те, що суд не дослідив обставини передачі товару за накладною № 53 від 26.04.05, р., а тому не можна приймати до уваги направлення рахунку на сплату боргу та часткова оплата цього товару.

Є неправомірним і рішення в частині стягнення пені, оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 6.04.06 р. було порушено провадження у справі про банкрутство, оскільки протягом дії мораторію не застосовуються санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, та такою що не підлягає задоволенню. Також не погоджується з рішенням  господарського суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2006 року у справі № 6/246-06 в частині відмови в задоволенні позовних вимог в решті суми – 33875,23 грн. Вважає його в цій частині незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права тому, що не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи і є підставою для  часткового скасування рішення суду з наступних підстав:

Оскаржуване рішення винесено з порушенням ст.ст. 4-7, 43 ГПК України, 712, 692, 525, 526, 625  ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. апеляційну скаргу прийнято та  призначено до розгляду на 06.11.06р.

          В судовому засіданні  представник  відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги а представник позивача проти її задоволення заперечував.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати з таких підстав.

           Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення є:

1)  неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

          З матеріалів справи вбачається, що п. 2.2 договору поставки № 237 від 20.08.2004 р. передбачено: “Покупець оплачує товар, вказаний у Специфікації, згідно рахунка, встановленого Поставником на протязі 30 банківських днів з моменту надходження товару на склад Покупця. Оплата проводиться в гривні. Форма оплати –безготівковий розрахунок.   

          П. 4.7 договору № 237 передбачено, що Поставник зобов'язаний повідомити Покупця про готовність товару до відвантаження на протязі 48 годин з моменту готовності до відвантаження.

          Поставник одночасно з відвантаженням кожної партії товару передає Покупцеві оригінали наступних документів: рахунок фактури; транспортних накладних; податкових накладних; сертифікату якості.

          Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

          Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

          Таким чином, суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про те, що не надано доказів виставлення та отримання відповідачем рахунків на оплату, а тому строк оплати товару не настав.

          Суд першої інстанції при цьому не звернув уваги на те, що рахунки-фактури відповідно до п. 4.7 договору передані разом з партіями товару.

          У противному разі позивач мав виконати вимоги ст. 666 ЦК України: або встановити розумний строк для передання документів, або відмовитися від договору та повернути товар продавцеві, чого зроблено не було. Натомність один рахунок № 53 був оплачений відповідачем.

          Допущена судом неповнота у з'ясуванні всіх обставин справи призвела до того, що суд неправильно застосував і норми матеріального права.

          Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня, а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо податків, зборів (обов'язкових платежів).

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

          Таким чином, річні і індекс інфляції за своєю правовою природою не є мірою відповідальності (санкцією) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а тому вони повинні стягуватися незалежно від мораторію.

          Разом з тим, переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає справу в повному обсязі.

          А тому хоч позивачем в частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення і не оскаржене, воно підлягає скасуванню як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права. Позов підлягає задоволенню частково:

-          в частині основного боргу 40 464,80 грн.;

-          3 078,22 грн. інфляційних;

-          1 128,61 грн. –3% річних.

Що стосується  пені, то позов про її стягнення може бути задоволений тільки за період з 21.10.05 р. по 06.04.06р., до запровадження мораторію  в розмірі 1256 грн. 76 коп.

          Відповідач визнав факти заборгованості, що підтверджується листом від 18,01.06р., з якого видно, що затримання платежів обумовлено тяжким   фінансовим положенням ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання.” (а.с. 54), який  суд першої інстанції не дослідив і не дав йому належної оцінки.

          Також суд першої інстанції помилково визнав обґрунтування заперечення відповідача щодо відсутності в накладних  посилання на договір поставки № 237. Це не є вирішальним при розгляді даної справи, тому що посилання на договір є у платіжних дорученнях, а  доказів позадоговірної поставки не надано.

Керуючись ст. ст. 103-105 господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 31 серпня 2006р. у справі № 6/246-06 –скасувати.

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м. Євпаторія, (97408, Україна, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, 76 ЗКПО 03055272, р/р. 26009051900354 у КБ “Приватбанк” м. Євпаторія МФО 384566) на користь закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг, (50057, Україна, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, ЗКПО 31550176, р/р. 26007036610001 в АКІБ “Укрсиббанк” м. Кривий Ріг, МФО 306834) -  40 464,80 грн. (сорок тисяч чотириста шістдесят чотири гривні вісімдесят копійок) основного боргу, 3 078,22 грн. (три тисячі сімдесят вісім гривень двадцять дві копійки) інфляційних, 1 128,61 грн. (одну тисячу сто двадцять вісім гривень шістдесят одна копійка) –3 % річних.

Доручити  господарському суду Дніпропетровської області  видати накази по справі.

Головуючий                                                                           Л.М. Білецька

Суддя                                                                                     І.М. Науменко

Суддя                                                                                       О.В. Голяшкін