Рішення

від 31.01.2013 по справі 905/260/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.13 р. Справа № 905/260/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Матюшенко В.М. довіреність від 02.01.2013р.

Бойченко В.С. довіреність від 23.01.2013р.

від відповідача: не з'явився

у справі за позовом: Колективного підприємства «Трест Донецькметалургбуд» м. Донецьк

до відповідача: Святогірської міської ради м. Святогірськ

про визнання недійсним пункту рішення відповідача № 192 від 29.10.03р. та визнання права на оренду землі площею 0,4351га.

Позивач, Колективне підприємство «Трест Донецькметалургбуд» м. Донецьк, звернувся до суду з позовом до Святогірської міської ради м. Святогірськ про визнання недійсним п. 3 рішення виконавчого комітету Святогірської міської ради № 192 від 29.10.03р. та визнання договору на право тимчасового користування землею чинним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він на підставі свідоцтва про право власності від 07.09.2012р. є власником нежитлових будівель та споруд пансіонату «Пчелка», а саме: котельні (літ. Б-1 площею 31,9кв.м.), ізолятору (літ. І-1 площею 66,0кв.м.), сторожки (літ. П-1 площею 91,6кв.м.) та підвалу (літ. Д), розташованих по вул. Куйбишева, 55 у м. Святогірську.

Зазначав, що земельна ділянка під вказаними об'єктами знаходиться у користуванні КП «Трест Донецькметалургбуд» відповідно до умов договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01.04.1999р.

З метою оформлення документів для викупу земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості позивача, останній звернувся до Святогірської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Однак, відповідач відмовив позивачу в задоволенні даного клопотання у зв'язку з тим, що договір на право тимчасового користування землею втратив силу на підставі рішення Виконавчого комітету Святогірської міської ради № 192 від 29.10.03р. «Про вилучення земельної ділянки». Зазначене й стало підставою для звернення до суду з позовом.

25.01.2013р. господарським судом від позивача отримана заява про зміну предмету позову, в якій КП «Трест Донецькметалургбуд» просить визнати недійсним п.3 рішення Виконавчого комітету Святогірської міської ради № 192 від 29.10.03р. «Про вилучення земельної ділянки» та визнати право на оренду земельної ділянки загальною площею 0,4351га згідно умов договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) ІІ - ДН № 00000914 від 01.04.1999р. Зазначені вимоги приймаються та розглядаються судом, як остаточні.

Відповідач у відзиві зазначив, що строк дії спірного договору закінчився, обов'язки за угодою виконані, а підстави вважати її дійсною відсутні. Вказував, що не має правових підстав для скасування рішення виконавчого комітету № 192 від 29.10.03р. «Про вилучення земельної ділянки».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив.

01.04.1999р. між Слов'яногірською міської радою та КП «Трест Донецькметалургбуд» був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до умов якого позивачу у користування строком на 25 років була надана земельна ділянка загальною площею 1,519524га. Як вбачається з договору, на земельній ділянці знаходилась дитяча дача «Пчелка».

Як зазначає позивач, КП «Трест Донецькметалургбуд» в ході здійснення своєї діяльності продав частки нерухомості, що складались з будівель пансіонату «Пчелка», юридичним та фізичним особам шляхом укладання відповідних договорів купівлі-продажу. А земельні ділянки під проданими об'єктами вилучались із загальної площі землі, наданої у користування позивачу.

Станом на теперішній час КП «Трест Донецькметалургбуд» є користувачем земельної ділянки площею 0,4351га, на якій знаходяться об'єкти права власності позивача, а саме: котельня (літ. Б-1 площею 31,9кв.м.), ізолятор (літ. І-1 площею 66,0кв.м.), сторожка (літ. П-1 площею 91,6кв.м.) та підвал (літ. Д), розташовані за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, 55, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Святогірською міською радою 07.09.2012р.

З метою оформлення документів для викупу землі площею 0,4351га позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки. Однак, у задоволенні вказаного клопотання позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що договір про тимчасове користування від 01.04.1999р. втратив силу на підставі рішення виконавчого комітету Святогірської міської ради № 192 від 29.10.03р. «Про вилучення земельної ділянки».

Позивач вказує на те, що належним чином він не був повідомлений про існування цього рішення, тому й продовжував платити за користування землею, про що свідчать квитанції про сплату податку за землю та лист Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції № 26573/10/15-511-3 від 07.12.2012р. про відсутність заборгованості (арк. справи 17-35).

Оцінюючи матеріали справи, доводи позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди землі.

Також, законодавцем встановлений вичерпаний перелік підстав припинення права користування земельної ділянки (ст. 141 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно умов договору на право тимчасового користування землею він припиняє свою дію у разі: закінчення строку, на який була надана земля, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та за несвоєчасну сплату земельного податку.

У разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний повернути орендодавцю землю на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця (ст. 29 Закону України «Про оренду землі»).

Договором передбачено, що саме на позивача покладено обов'язок припинити користування землею за вимогою відповідача. Однак, останній не вимагав повернення земельної ділянки.

Як встановлено вище, позивачем не порушувались умови договору від 01.04.1999р., тому вважати договір на право користування землею таким, що втратив чинність, не має.

Суд звертає увагу на те, що як вбачається матеріалів справи, підставою прийняття спірного рішення стало звернення позивача з вимогою про вилучення із землекористування земельної ділянки площею 0,502га у зв'язку з продажем будівель, розташованих на ній.

Однак, за вимогами діючого законодавства та договором на право тимчасового користування землею, факт відчуження частини об'єктів нерухомості (які розташовані на орендованій земельній ділянці), не є підставою для припинення дії договору оренди земельної ділянки в цілому.

Тобто, за позивачем, в силу ст. 2,116,120,141 Земельного кодексу Україні, ст. 26,29 Закону України «Про оренду землі», ст. 377 Цивільного кодексу України залишилось право користування земельною ділянкою, на якій розташована нерухомість, що належить останньому на праві власності, а тому, й договір на право тимчасового користування землею (в тому числі і на умовах оренди) ІІ - ДН № 00000914 від 01.04.1999р. в частині права оренди позивача на земельну ділянку площею 0,4351га є чинним.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, в тому числі шляхом визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Враховуючи все вищеви?кладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Колективного підприємства «Трест Доне?цькметалургбуд» м. Донецьк до Святогірської міської ради м. Святогірськ про ви?знання недійсним пункту ріше?ння відповідача № 192 від 29.10.03р. та визнання права на оренду землі площею 0,4351га. є доведеними, обґрунтованими, та, як слід т?акими, що підлягають задоволе?нню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 13 Конституції України, Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, ст. 16, 377 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Колективного підприємства «Трест Донецькметалургбуд» м. Донецьк до Святогірської міської ради м. Святогірськ про визнання недійсним пункту рішення відповідача № 192 від 29.10.03р. та визнання права на оренду землі площею 0,4351га.

Визнати недійсним пункт 3 рішення виконавчого комітету Святогірської міської ради № 192 від 29.10.2003р. «Про вилучення земельної ділянки».

Визнати за Колективним підприємством «Трест Донецькметалургбуд» (83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, 3; ЄДРПОУ 01236710) право на оренду земельної ділянки загальною площею 0,4351га згідно умов договору на право тимчасового користування землею (в тому числі і на умовах оренди) ІІ - ДН № 00000914 від 01.04.1999р.

Стягнути з Святогірської міської ради (84130, Донецька область, м. Святогірськ, вул. Героїв Сталінграду, 8; ЄДРПОУ 04053001) на користь Колективного підприємства «Трест Донецькметалургбуд» (83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, 3; ЄДРПОУ 01236710) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1147,00грн.

Повний текст рішення підписаний 05.02.2013р.

Рішення набирає законної сили 15.02.2013р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя Сковородіна О.М.