Постанова

від 05.02.2013 по справі 11761/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 лютого 2013 р. справа № 2-а- 11761/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача - Юрченко Д.В.,

представника відповідача -Голован Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія" (далі - ТОВ "Гармонія") звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - ХОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.10.2012 року №0000770221 та №0000780221.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що керівником ХОДПІ на підставі акту від 24.09.2012 року №1386/220/33092554 про результати виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Гармонія» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за вересень 2011 року та податку на прибуток за 3 квартал 2011 року по операціям з ТОВ «МАГІК» (код 23363426) прийняти податкові повідомлення-рішення від 11.10.2012 року №0000770221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 108063,00 грн. та від 11.10.2012 року №0000780221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 82848,00 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим безпідставно та всупереч вимогам діючого законодавства внаслідок вільного тлумачення фахівцями ДПС вимог діючого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Гармонія»: п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 72042,00 грн. та ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 82848,00 грн. Висновки про порушення ТОВ «Гармонія» вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Магік», не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаного суб'єкта господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, витрати по взаємовідносинам з яким не підтверджені відповідними документами, які складаються в межах звичайної господарської діяльності, та не пов'язані з веденням господарської діяльності. Представник відповідача також зазначив, що висновки акту перевірки від 24.09.2012 року №1386/220/33092554 є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Гармонія" зареєстроване в якості юридичної особи Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 22.07.2004 року.

З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та пояснень сторін, судом встановлено, що ТОВ "Гармонія" перебуває на обліку у ХОДПІ та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення на перевірку від 20.09.2012 року №650 виданого Харківською ОДПІ, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу Харківської ОДПІ від 20.09.2012 року №596 фахівцями ХОДПІ з 20.09.2012 року по 24.09.2012 року була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Гармонія" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за вересень 2011 року та податку на прибуток за 3 квартал 2011 року по операціям з ТОВ «Магік» (код за ЄДРПОУ 23363426).

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2012 року №1386/220/33092554, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 82848,00 грн..

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 72042,00 грн.

За наслідками акту перевірки від 24.09.2012 року №1386/220/33092554 начальником ХОДПІ 11.10.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000770221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0000780221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Судом, з наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що між ТОВ «Магік» (постачальник) та ТОВ "Гармонія" (покупець) 01.09.2011 року було укладено договір поставки №33.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Магік» поставляє та передає у власність ТОВ "Гармонія" визначений товар, а «Покупець» зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно оплатити його на умовах договору.

02.09.2011 року до вказаного договору поставки було прийнято додаткову угоду №1, відповідно до якої покупець самостійно, своїм транспортом перевозить товар зі складу постачальника.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, ТОВ "Гармонія" отримало від ТОВ «Магік» риб'ячий жир, транспортування якого здійснювалось ТОВ "Гармонія" відповідно до наявних в матеріалах справи подорожніх листів на автомобілі Фіат «Добло», який належить на праві власності ТОВ "Гармонія" згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Товар було отримано директором ТОВ "Гармонія", про що свідчать накази про відрядження в м.Дніпропетровськ з метою отримання сировини (риб'ячого жиру) від ТОВ «Магік» та копії журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік.

ТОВ "Гармонія" згідно наявних матеріалів справи було оприбутковано отриманий від ТОВ «Магік» риб'ячий жир за рахунком 201 Сировина й матеріали, що також підтверджується наявними в матеріалах справи актами контрольних перевірок інвентаризації цінностей та інвентаризаційними описами товарно - матеріальних цінностей.

Також, в матеріалах справи міститься довідка ТОВ "Гармонія" №20 від 18.10.2012 року про надходження та використання сировини від ТОВ «Магік», відповідно до якої у вересні 2011 року ТОВ "Гармонія" отримало від ТОВ «Магік» згідно договору №33 від 01.09.2011 року риб'ячий жир в кількості 1330 кг на загальну суму 432250,00 грн., з якого була виготовлена та реалізована готова продукція «Риб'ячий жир в капсулах» ТУУ 15.4-33092554-004:2008.

За результатами купівлі - продажу товару за договором поставки №33 від 01.09.2011 року, ТОВ "Гармонія" були отримані відповідні податкові накладні №10 від 02.09.2011 року, №36 від 06.09.2011 року, №44 від 09.09.2011 року, №52 від 16.09.2011 року, №53 від 21.09.2011 року, №56 від 23.09.2011 року, №57 від 30.09.2011 року, які відповідають вимогам податкового законодавства, на загальну суму податку на додану вартість 72041,66 грн.

Вказані податкові накладні було включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладених за вересень 2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору №9-Уст «Уступки права вимоги» від 10.10.2011 року ТОВ «Магік» Кредитор уступає, а ТОВ «Ле Гран» (Новий кредитор) бере на себе право вимоги виконання зобов'язань по договору постачання №33 від 01.09.2011 року на суму 432250,00 грн., в т.ч. ПДВ, укладеного між Кредитором і ТОВ «Гармонія» (Боржник). Згідно п.1.3 Кредитор, у момент підписання договору зобов'язан передати Новому кредитору копію договору постачання №33 від 01.09.2011 року, та копії інших договірних документів, підтверджуючих дійсність і правомочність права вимоги. Згідно п.1.5 після підписання договору зменшується заборгованість Кредитора перед Новим кредитором на суму 432250,00 грн.

Згідно повідомлення №9 від 10.10.2011 року ТОВ «Магік» уступило право вимоги боргу у сумі 432250,00 грн., який виник по договору постачання №33 від 01.09.2011 року, укладеного між ТОВ «Магік» та ТОВ «Гармонія», Новому кредитору - ТОВ «Ле Гран».

З огляду на зміну кредитора, ТОВ "Гармонія" перерахувало заборгованість за договором поставки №33 від 01.09.2011 року на користь ТОВ «Ле Гран», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок.

Отримання, використання у власній господарській діяльності та подальша реалізація товару, виготовленого з отриманої сировини, підтверджується наявними матеріалами справи, а саме: висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, технічними умовами виготовлення «Риб'ячого жиру в капсулах», які погоджені з головним санітарним лікарем України та зареєстровані у Всеукраїнському державному науково-виробничому центрі стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів, протоколом дослідження проб харчових продуктів, результатами санітарно-мікробіологічних досліджень, видатковими накладними на отримання ТОВ «Грінвіч» від ТОВ "Гармонія" товару «Риб'ячий жир в капсулах».

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладеного між ТОВ "Гармонія" та ТОВ «Магік» договору.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ТОВ «Магік» виконав вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "Гармонія" належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ "Гармонія" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Магік». При цьому суд зазначає, що актом перевірки ТОВ "Гармонія" не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими ТОВ "Гармонія" було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Відносно визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, суд зазначає, що відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Гармонія" та ТОВ «Магік» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ТОВ "Гармонія" вбачається, що при її проведенні посадовою особою ХРДПІ, первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ТОВ "Гармонія" згідно акту від 24.09.2012 року №1386/220/33092554 фахівцями ХОДПІ встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень ХОДПІ від 11.10.2012 року №0000770221 та №0000780221 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що ХОДПІ не мала належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Гармонія" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Гармонія" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 1909,11 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.10.2012 року №0000770221 та №0000780221.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія" (вул. Заводська, 17, м. Південне, Харківський район, Харківська область, 62461, код 33092554) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1909,11 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'ять гривень 11 копійок)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 07.02.2013 року.

Суддя Біленський О.О.