Постанова

від 05.02.2013 по справі 28/151-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 28/151-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на ухвалу господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у справі № 28/151-б господарського суду м. Києва за заявою боржника Приватного підприємства "Овотерм -Україна" провизнання банкрутом за участю представників сторін: від Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС - Старощук С.В., довіреність № 9/10-021 від 02.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2011 року за заявою боржника Приватного підприємства "Овотерм-Україна" (далі - ПП "Овотерм-Україна") порушено провадження у справі № 28/151-б про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 22.12.2011 року визнано банкрутом ПП "Овотерм-Україна", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Ровинську Наталію Іванівну.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року у справі 28/151-б (суддя - Копитова О.С.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 09.10.2012 року. Ліквідовано банкрута - ПП "Овотерм-Україна". Провадження у справі № 28/151-б припинено. Дію мораторію припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у справі № 28/151-б (головуючий суддя - Шипко В.В., суддя - Верховець А.А., суддя - Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва) залишено без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва у справі № 28/151-б від 09.10.2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у справі 28/151-б, ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у справі 28/151-б та припинити провадження у даній справі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 51 Закону про банкрутство, ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 51 Закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заява про порушення справи про банкрутство ПП "Овотерм-Україна" була подана в порядку ст. 51 Закону про банкрутство .

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

Згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, тощо.

Тільки після з'ясування вказаних питань ліквідатор подає до суду звіт та ліквідаційний баланс.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час ліквідаційної процедури ліквідатором було проведено оцінку фінансово-господарського стану банкрута.

Зокрема, в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено, що ПП "Овотерм-Україна" має дебіторську заборгованість в розмірі 53 900,00 грн., яка утворилась за рахунок переплат по податку на додану вартість та митних платежів. Однак, враховуючи відсутність податкових зобов'язань боржника, відшкодування зазначеної дебіторської заборгованості є неможливим.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що для перевірки наявності у банкрута прав власності на майно ліквідатором направлено запити до органів, якими здійснюється реєстрація та облік майна та майнових активів суб'єктів господарювання.

Згідно відомостей наданих ліквідатором, у ПП "Овотерм-Україна" відсутні будь-які активи, земельні ділянки, об'єкти нерухомості, транспортні засоби, цінні папери, які належать останньому на праві власності. На підтвердження зазначених обставин ліквідатором додано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії листів Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 6564 (И-2012) від 31.10.2011 року, УДАІ ГУМВС України в м. Києві від 02.02.2012 року, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № 07-387/6205 від 14.03.2012 року, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 09/03/784/НК від 09.02.2012 року, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті № 1439-4/9.2.2/45-12 від 04.05.2012 року, Державної інспекції сільського господарства України № 33-9-11/570 від 28.02.2012 року.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у боржника відсутнє майно, яке б знаходилось в публічному обтяженні або в забороні на відчуження.

Згідно довідки головного управління статистики у м. Києві № 13-346 від 09.02.2012 року боржник засновником суб'єктів господарської діяльності не значиться.

Відповідно до довідки ПАТ "ОТП Банк" № 27-1-380 від 15.05.2012 року розрахункові рахунки банкрута закрито.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами ліквідаційної процедури ліквідатор 25.09.2012 року надав до суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс з додатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказам, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

В силу п. 2 ст. 32 Закону про банкрутство, якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року відповідають вимогам ст. ст. 32, 40 Закону про банкрутство, оскільки, судами встановлено що, за результатами ліквідаційної процедури у банкрута відсутнє майно для задоволення вимог кредиторів, станом на дату затвердження ліквідаційного балансу, ліквідатором було здійснено всі ліквідаційні процедури, вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну правову оцінку при затвердженні ліквідаційного балансу.

Посилання в касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва на те, що визнання боржника ПП "Овотерм-Україна" банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання, колегією суддів Вищого господарського суду України не приймаються до уваги, виходячи з такого.

Ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу" від 04.12.1990 року № 50-ХІІ зі змінами та доповненнями передбачено, що завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до п. 11.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року (надалі - Порядок) у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять позапланову документальну перевірку, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

П. 11.3 Порядку передбачено, що у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Призначається та розпочинається перевірка у такі строки:

- протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

- протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим, в інших випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі м. Києва була повідомлена про прийняття учасниками рішення про ліквідацію товариства і створення ліквідаційної комісії, зокрема боржником було подано до податкового органу заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП.

Крім того, як свідчать матеріали справи, скаржник був обізнаний про факт порушення справи про банкрутство, ліквідації боржника та мав час для здійснення податкової перевірки боржника, проте не прийняв рішення та не провів відповідної перевірки у строки, встановлені чинним законодавством України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність затвердження судом першої інстанції звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію юридичної особи - банкрута та припинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст.111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у справі 28/151-б залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк