Постанова

від 31.01.2013 по справі 13639/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2013 р. № 2а- 13639/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Лукашиної І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "АСС-Безпека"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "АСС-Безпека", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.11.2012 року №0001302212.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Письмових заперечень, матеріалів, що були або мали бути взяті відповідачем до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, представником відповідача до суду подано не було.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, за результатами якої складений акт №2756/22-104/25470126 від 16.11.2012 року.

Відповідно до висновків акта перевірки №2756/22-104/25470126 від 16.11.2012 року встановлені порушення позивачем - ч.1, 5 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (враховуючи ст.207 Господарського кодексу України), в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинах здійснених ПП «АСС-Безпека» та ТОВ «Промтехнооапт», та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, завищено податок на додану вартість на загальну суму 32783,33 грн., а саме за січень 2011 року - 10850,0 грн., за лютий 2011 року - 11650,0 грн., за березень 2011 року -10283,33 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №2756/22-104/25470126 від 16.11.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року №0001302212 про збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 32783, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,0 грн.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесене на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дослідивши викладені в акті перевірки мотиви судження ДПІ про порушення позивачем податкового закононодавства, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено що між ПП «АСС-Безпека» та ТОВ «Промтехноопт» були укладені договори №3/01 від 05.01.2011 року, №4/02 від 01.02.2011 року, від 3/03 від 15.03.2011 року, предметом яких є маркетингові дослідження по вивченню ринку послуг щодо обладнання об'єктів нерухомості технічними засобами охоронної сигналізації у м. Харкові та Харківської області, у м. Дніпропетровську та Дніпропетровської області, у м. Полтави та Полтавської області відповідно.

Відповідно до п.4. вказаних Договорів передбачено, що направленням маркетингових досліджень у відповідних регіонах є:

- вивчення ринку охоронних послуг з метою визначення можливості та перспектив надання по обладнанню об'єктів нерухомості технічними засобами охоронної сигналізації;

- вивчення, дослідження та аналіз існуючого в регіоні споживчого попиту на сучасні системи охоронної сигналізації;

- визначення тенденцій розвитку цього ринку;

- визначення сегмента потенційних споживачів (стать, вік, дохід, освіта, рід занять) для підприємства, що надає послуги з монтажу та обслуговування сучасних систем технічної охорони;

- визначення спектру, що поставляється і передбачуваного споживачам устаткування виходячи з вартісних та якісних характеристик;

- розгляд конкуренції на ринку регіону м. Полтави та області, м. Харкова та Харківської області, м. Дніпропетровську та Дніпропетровської області визначення вільної ніші для нового напрямку діяльності підприємства, оцінка стійкості його існування і перспектив розвитку;

- розробка програми підприємства по стимулюванню збуту послуги, що включає вибір найбільш ефективного виду реклами, установку оптимального рівня цін на стимулювання попиту;

- пошук нових ринків для розглянутого виду послуги.

За надані послуги контрагент виписав позивачу податкові накладні №225 від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року №294, №516 від 31.03.2011 року, на підставі яких останній включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за січень 2011 року у розмірі 10850,0 грн., за лютий 2011 року у розмірі 11650, 0 грн., за березень 2011 року у розмірі 10283, 33 грн.

За поставлений ТОВ «Промтехноопт» послуги позивач перерахував грошові кошти, що підтверджуються виписками з банку, наявними в матеріалах справи.

Суд звертає увагу на те, що факт реальності здійснення господарської операції по вказаним Договорам підтверджується актами здачі - прийомки маркетингових послуг до договорів №3/01 від 05.01.2011 року, №4/02 від 01.02.2011 року, від 3/03 від 15.03.2011 року, звітами про надання маркетингових досліджень ринку послуг по щодо обладнання об'єктів нерухомості технічними засобами охоронної сигналізації у м. Харкові та Харківської області, у м. Дніпропетровську та Дніпропетровської області, у м. Полтави та Полтавської області відповідно до вказаних договорів. Вказані документи наявні в матеріалах справи.

Оцінивши перелічені первинні документи по господарських відносинах позивача з ТОВ «Промтехноопт» за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: виписки з банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

В акті перевірки податковим органом зроблений висновок, що по ТОВ «Промтехноопт» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за січень 2011 року у розмірі 10850,0 грн., за лютий 2011 року у розмірі 11650,0 грн., за березень 2011 року у розмірі 10283,33 грн.

Вказаний висновок відсутності фактів реального вчинення господарських операцій контрагентом позивача та як наслідок порушення позивачем податкового законодавства, ґрунтується відповідачем в акті перевірки лише на мотивах складеного акту перевірки від 01.06.2011 р. № 1251/23-03-05/37092055 ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» (код за ЄДРПОУ 37092055) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року».

Податковим органом на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 01.06.2011 р. № 1251/23-03-05/37092055 зроблений висновок, що враховуючи дані проведеного аналізу постачальника ПП «АСС-Безпека» у ТОВ «Промтехноопт», код 37092055 відсутні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Суд зазначає, що в силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включив до складу податкового кредиту витрати по взаємовідносин з ТОВ «Промтехноопт» за січень 2011 року у розмірі 10850,0 грн., за лютий 2011 року у розмірі 11650,0 грн., за березень 2011 року у розмірі 10283, 33 грн., оскільки дані первинні документи є дійсними, складені відповідно до порядку встановленого законодавством, а тому засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Також, суд вважає за необхідне відмітити, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних, первинних документів з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні, не встановлено невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, у зв'язку з чим податковий кредит з податку на додану вартість по деклараціям січень, лютий, березень 2011 років по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» сформувався у відповідності до вимог діючого законодавства.

Оскільки висновки ДПІ лише ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ПП «АСС-Безпека» податкового правопорушення.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Щодо встановлених податковим органом порушень позивачем ч.1, 5 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (враховуючи ст.207 Господарського кодексу України), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби виконують, зокрема, такі функції:здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів, та інше.

До функції органів державної податкової служби не відноситься визначення правочину недійсним на підставі норм цивільного законодавства України, органи державної податкової служби не наділенні повноваженнями щодо контролю господарюючих суб'єктів у сфері додержання вимог цивільного законодавства.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті №2756/22-104/25470126 від 16.11.2012 року щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Крім того, слід зазначити, що відповідно ст. 107 КАС України в ухвалі про відкриття провадження у даній справі суд зазначив про обов'язок відповідача надати у визначений судом строк у разі заперечення проти позову всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов. Однак на виконання положень КАС України та письмової ухвали суду, відповідач не надав до суду ніяких матеріалів та заперечень на адміністративний позов, що розцінюється судом як не заперечення проти задоволення позовних вимог збоку податкового органу.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 30.11.2012 року №0001302212 Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "АСС-Безпека" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.11.2012 року №0001302212 Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АСС-Безпека" (код ЄДРПОУ 25470126) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 327.84 грн. (триста двадцять сім гривень 84 копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 05 лютого 2013 року.

Суддя Д.В.Бездітко