Постанова

від 04.02.2013 по справі 1570/7672/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/7672/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П.В.К.» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року № 0001572250 та від 30.10.2012 року № 0001832250, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «П.В.К.» (надалі - ТОВ «П.В.К.») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року № 0001572250 та від 30.10.2012 року № 0001832250.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що працівниками ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби було неправомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 року № 0001572250 та від 30.10.2012 року № 0001832250, з огляду на те, що у відповідача не було підстав вважати, що ТОВ «П.В.К» безпідставно включило до складу податкового кредиту за червень 2011 року суму ПДВ в розмірі 101166 грн. В обґрунтування позивач зазначив, що до перевірки були надані оригінальні податкові накладні щодо взаємовідносин ТОВ «П.В.К.» з контрагентом «Тандем Транс». Окрім іншого позивач зазначив, що з його боку відсутні будь-які факти порушень норм Податкового кодексу України, регулюючих питання оподатковування податку на додану вартість та документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись.

Представник відповідача в ході розгляду справи не погоджується з доводами позивача, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби згідно із п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 06.08.2012 року № 1588 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «П.В.К.», код ЄДРПОУ - 37280766 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Тандем Транс» код ЄДРПОУ - 37387480 їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «П.В.К.» з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Тандем Транс», код ЄДРПОУ - 37387480 їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року.

В ході перевірки встановлено, що на порушення п. 198.3,198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підприємство ТОВ «П.В.К.» завищило податковий кредит за червень 2011 року в сумі ПДВ - 101166 грн., по господарським відносинам з ТОВ «Тандем Транс», правочини якого визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акту перевірки № 5255/22-5/37280766 від 03.09.2012 року відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001572250 від 17.09.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 151 749, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 101166 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50583 грн.

Не погодившись із прийнятим ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби податковим повідомленням-рішенням № 0001572250 від 17.09.2012 року позивач звернувся до Державної податкової служби в Одеській області зі скаргою від 26.09.2012 року

Рішенням Державної податкової служби в Одеській області від 16.10.2012 року було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси № 0001572250 від 17.09.2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на подану вартість на суму 50582 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

23.10.2012 року позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси № 0001572250 від 17.09.2012 року щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101166 грн. та штрафних санкцій 1 грн., винесеного на підставі акту перевірки від 03.09.2012 року № 5255/22-5/37280766 та рішення про результати розгляду первинної скарги.

14.11.2012 року Державної податкової службою України було прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги, яким податкове повідомлення-рішення № 0001572250 від 17.09.2012 року з урахуванням рішення ДПС в Одеській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, було залишило без змін.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Висновки перевірки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою було встановлено, що податковий кредит позивачем сформовано за рахунок операцій з наданні послуг з ТОВ «Тандем Транс» у червні 2011 року на суму ПДВ - 101166 грн.

В своєму акті перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси посилається на довідку ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 11.04.2012 року № 144/2220/37387480 про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тандем Транс» (ЄДРПОУ 37387480) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентом ТОВ «Компанія «Мегафіш» за червень 2011 року.

В ході перевірки ТОВ «Мегафіш», згідно акту про неможливість проведення перевірки від 21.02.2012 № 898/23-3/32665976 за червень 2011 року (який був наданий до ДПІ у Дарницькому районі м.Києва) встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Компанія «Мегафіш» здійснюється поза межами правового поля, що с свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ «Компанія «Мегафіш», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Компанія «Мегафіш» та контрагентами є фіктивними правочинами , та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Таким чином, відповідно до висновків, викладених в довідці від 11.04.2012 року № 144/2220/37387480 про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тандем Транс» (ЄДРПОУ 37387480) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентом ТОВ «Компанія «Мегафіш» за червень 2011 року, ч.5 ст.203, ч. 1,2 ст.215, ст. 216 ЦК України а частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Тандем-Транс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

З урахуванням викладеного, ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби був зроблений висновок про те, що на порушення п. 198.3,198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підприємство ТОВ «П.В.К.» завищило податковий кредит за червень 2011 року в сумі ПДВ - 101166 грн., по господарським відносинам з ТОВ «Тандем Транс», правочини якого визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд не погоджується із висновками відповідача, відображеними в акті перевірки № 5255/22-5/37280776 від 03.09.2012 року, з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що між ТОВ «П.В.К.» та ТОВ «Тандем Сервіс» був укладений договір № П044-1611/10 від 16.11.2010 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якого Перевізник (ТОВ «Тандем Сервіс») надає Замовнику ( ТОВ «П.В.К.») послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом на території України в порядку та на умовах, що обумовлені цим договором. Найменування та кількість вантажу, що перевозиться, пункти відправлення та доставки, загальна вартість вантажу, а також інша інформація по кожній конкретній партії вантажу зазначається в заявках та товарно-транспортних накладних с додатками ( т.1 а.с.106).

В підтвердження виконання сторонами умов договорів, позивачем були надані копії податкових накладних (т.1 а.с.101-102), товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.58-253, т.3, т.4, т.5 а.с. 1-209,) акту здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1 а.с.141-144).

В підтвердження належного розрахунку між сторонами внаслідок виконання умов договору позивачем були надані копії платіжних доручень (т.1 а.с.107-140) та банківська виписка по рахунку (т.2, а.с.1-57).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI.

Всупереч зазначеним висновкам відповідача, позивач надав первинні документи, в тому числі податкові накладні, які в повному обсязі відображають та підтверджують правомірність формування податкового кредиту ТОВ «П.В.К».

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентом були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

Також, наявними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтверджено здійснення позивачем господарської операції за договором № П044-1611/10 від 16.11.2010 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом , в підтвердження вчинення зазначених операцій судом були досліджені товарно-транспортні та податкові накладні, акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів- дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг- дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем в ході судового розгляду податкові накладні, товарно-транспорті накладні, акти здачі-прийому виконаних робіт прийшов до висновку, що зазначені первинні документи мають всі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавствам з питань бухгалтерського обліку та відповідають у повному обсязі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року № 0001572250 та від 30.10.2012 року № 0001832250, за яким ТОВ «П.В.К.» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 101166 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано у відповідності до вимог Податкового законодавства України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду законність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року № 0001572250 та від 30.10.2012 року № 0001832250.

Відтак, при проведені документальної невиїзної позапланової перевірки позивача відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, а висновки акту перевірки необґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом необхідно скасувати.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони часткового задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 1517 грн. 49 коп.) з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «П.В.К.» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року № 0001572250 та від 30.10.2012 року № 0001832250, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 17.09.2012 року № 0001572250 та від 30.10.2012 року № 0001832250.

Присудити позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 1517 грн. 49 коп.) з Державного бюджету України.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею 04.02.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 17.09.2012 року № 0001572250 та від 30.10.2012 року № 0001832250.

Присудити позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 1517 грн. 49 коп.) з Державного бюджету України.

04 лютого 2013 року

.