Постанова

від 31.01.2013 по справі 826/571/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2013 року 09:55 № 826/571/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Волинська В.І. (довіреність від 11.01.2012 р.)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Центр-Сітка» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «АСГІЛЬДІЯ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012 № 0000892201 (з податку на прибуток) та № 0000892201 (з податку на додану вартість),-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Компанія Центр-Сітка» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012 р.:

- № 0000892201, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 103 852 грн. за основним платежем та на 0 грн. за штрафними санкціями,

- № 0000892201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 90 306 грн. за основним платежем та на 45 153 грн. за штрафними санкціями,

які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Асгільдія», призначеної та проведеної на підставі п/п. 78.1.11. ПК України (на підставі постанови слідчого).

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що перевірка призначена і проведена на підставі постанови слідчого, а отже, відповідно до існуючих на час прийняття спірних рішень правил, матеріали перевірки мали б бути направлені слідчому, а податкові повідомлення-рішення могли бути прийняті за наявності відповідного рішення суду у кримінальній справі, з огляду на що позивач вважає, що спірні рішення прийняті передчасно за відсутності передбачених для цього законом підстав.

Окрім того, позивач зазначає, що доводи ДПІ ґрунтуються на тому, що первинні документи за спірними операціями складені начебто в порушення вимог законодавства. Проте, як зазначає позивач, акт перевірки не містить посилання на докази, якими підтверджуються зазначені доводи ДПІ. У той же час, позивач зазначає, що спірні операції фактично виконані та оформлені належним чином складеними первинними документами, супроводжуються податковими накладними, що є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Щодо керівника контрагента, відносно якого відповідач зазначив про його непричетність до діяльності контрагента, позивач зазначає, що ця особа до цього часу рахується керівником підприємства, відомості щодо чого розміщені в ЄДР та є достовірними в силу закону. Будь-яких висновків експертизи щодо можливої підробки первинних документів, як зазначає позивач, ДПІ не проводилось. Оцінка показів керівника контрагента судом у кримінальній справі не здійснювалась. Позивач зазначає, що відсутні жодні судові рішення про визнання недійсними, зокрема фіктивними, угод із зазначеним контрагентом та судові рішення, якими б визнавалась фіктивність підприємства-контрагента, реєстрація його на підставних осіб тощо.

Виходячи із наведеного в сукупності позивач вважає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, у зв'язку з чим вважає спірні рішення протиправними та просить їх скасувати, як такі, що прийняті передчасно та є необґрунтованими.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим 21.01.2013 р. про день, час і місце розгляду справи, з дотриманням строку, встановленого ч. 3 ст. 35 КАС України, в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не подав. Враховуючи наведене та положення ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів.

При цьому, 28.01.2013 р. через канцелярію суду відповідачем подано заперечення та наявні у ДПІ матеріали в обґрунтування висновків акту перевірки, з урахуванням яких та з підстав, викладених в акті перевірки, ДПІ просить відмовити у задоволенні позову.

Направлені третій особі копії ухвали суду про залучення її в якості третьої особи (за адресами з ЄДР та з первинних документів), не вручені поштою з незалежних від суду причин у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали вважається врученою в силу закону, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. Проте, третя особа в судове засідання не з'явилася, поважних причин неявки у судове засідання не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого та з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31.01.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія Центр-Сітка» (код з ЄДР 37174614; адреса: 03048, м. Київ, Солом'янський район, вул. Медова, 3-А) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» (код з ЄДР 37617576; адреса з ЄДР: 69118, м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. 40 Років Перемоги, 11) за період з 16.06.2010 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 07.12.2012 р. № 8707/22-417/37174614 (далі - Акт перевірки).

Перевірка проведена на підставі п/п. 78.1.11. ПК України та відповідно до наказу від 29.11.2012 р. № 1955 прийнятого у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 11.04.2012 р. про призначення по кримінальній справі № 69-116 позапланової документальної перевірки ТОВ «Компанія Центр-Сітка» з питань дотримання вимог цивільного , податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні операцій з ТОВ «Асгільдія». Копії наказу та постанови слідчого залучені до матеріалів справи.

Інших підстав проведення перевірки, визначених ст. 78 ПК України, крім загальних положень, що регламентують проведення перевірок (п/п. 75.1.2. ПК України щодо визначення «документальна перевірка», ст. 79 ПК України щодо особливостей проведення документальної невиїзної перевірки, п. 82.2. ПК України щодо строків) Акт перевірки не містить.

В Акті зазначається, що згідно з протоколом допиту ОСОБА_1 від 07.03.2012 р., який є директором ТОВ «Асгільдія», зазначене підприємство зареєстровано за винагороду та фактично ОСОБА_1 на підприємстві не працював.

Окрім того, в Акті зазначається про надходження акту про результати невиїзної перевірки ТОВ «Асгільдія» за період вересня - листопада 2011 року, січня - лютого 2012 р., який не наданий ДПІ під час розгляду справи, хоча витребовувався судом відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі.

Як зазначається в Акті перевірки позивача, в акті перевірки ТОВ «Асгільдія» зазначено, що зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за своєю адресою - м. Київ, вул. Тургенівська, 825/а про що ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва отримано висновок ГВПМ щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Асгільдія». Проте, в поряду виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, зазначений висновок також не наданий під час розгляду справи та ДПІ не доведено непереборних обставин, які перешкоджали його наданню. У той же час, цей висновок був наявний під час перевірки та витребовувася судом у ДПІ у складі матеріалів, які були прийняті до уваги у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень.

В Акті перевірки також зазначається, що за результатами цих заходів встановлено, що ОСОБА_1 не має відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання. У той же час, на стор. 5 Акту перевірки зазначається про неможливість опитування посадових осіб ТОВ «Асгільдія».

Зазначається, що встановлено неможливість фактичного здійснення цим підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність об'єктів оподаткування. Доказів в обґрунтування наведеного ДПІ під час розгляду справи також не надано.

Враховуючи наведене, ДПІ приходить до висновку про нікчемність операцій купівлі-продажу ТОВ «Асгільдія», таким чином перебравши на себе повноваження суду.

Втім, в Акті не зазначається яких саме операцій стосується такий висновок ДПІ.

Надалі, без проведення будь-якого аналізу операцій між позивачем та його контрагентом, первинних та звітних документів за цими операціями, що є порушенням вимог п/п. 75.1.2. ПК України , ДПІ на підставі аналізу відомостей з бази даних «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», тобто лише на підставі даних податкових звітів, зазначає, що суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом включені позивачем до податкового кредиту у загальному розмірі 90 306 грн., а саме: у жовтні 2011 - 39825 грн., у листопаді 2011 - 50481 грн. З урахуванням наведеного зазначено, що первинні документи за відносинами позивача з контрагентом складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та підстав для включення до складу податкового кредиту ПДВ за відносинами з цим контрагентом, з огляду що позивачем порушено п/п. 201.4., 201.6., 201.10., 198.3., 198.6. ПК України, що призвело до завищення ПДВ на зазначені вище суми.

Щодо податку на прибуток в Акті перевірки зазначено, що до складу витрат включено витрати у розмірі 451 529 грн. (4 кв. 2011 р.).

У той же час, з аналогічних мотивів, що і відносно ПДВ, податковий орган не визнає ці витрати та з урахуванням положень п/п. 138.1.1., 138.2., 139.1.9. ПК України приходить до висновку про заниження податку на прибуток (до сплати) за 2011 рік на 103 852 грн. При цьому, як і у попередньому випадку, Акт перевірки не містить аналізу операцій , витрати за якими не враховані ДПІ у складі витрат позивача, а також не містить аналізу первинних документів за такими операціями.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 78.1.11 ПК України (в редакції на час прийняття наказу про проведення перевірки ), на підставі яких в даному випадку проведена перевірка, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого , прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з п. 86.9 ПК України (в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень ), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки , призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Виходячи із змісту, суті і призначення цієї норми, умови її застосування щодо не надіслання податкових повідомлень застосовуються у разі, якщо перевірка призначена відповідно до вимог КПК України або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Ця норма (в редакції на час прийняття спірних рішень) для цілей її застосування не містила приписів, що призначення та проведення такої перевірки повинно бути пов'язано із здійсненням кримінального провадження стосовно посадових осіб платника податків, що перевіряється, або з конкретно визначеним предметом кримінального правопорушення.

В даному випадку, при застосуванні цієї норми має значення факт призначення слідчим перевірки стосовно конкретного платника податків, за результатами якої платнику може бути розраховано грошове зобов'язання.

В силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України дана норма не підлягає розширеному тлумаченню.

В даному випадку зазначена норма є спеціальною щодо обставин, з якими пов'язано її застосування, та дій податкового органу, що вчиняються за наявності таких обставин у зв'язку з проведенням перевірки, а отже наведена норма підлягає застосуванню за правилом «так як є».

При цьому, суд зазначає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ПК України, п/п. 4.1.4. ПК України).

В даному випадку, як встановлено судом, перевірка проводилась на підставі рішення слідчого про проведення перевірки конкретного платника податків - позивача.

Відтак, враховуючи, що обставини, пов'язані із призначенням та проведенням перевірки, відповідають умовам застосування п. 86.9 ПК України (в редакції на час прийняття спірних рішень ) та ДПІ не надано доказів ухвалення (прийняття) відповідного судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), яке б набрало законної сили, матеріали перевірки позивача не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошових зобов'язань, розрахованих за результатами такої перевірки.

Виходячи з наведеного, ДПІ не мала правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень, а відтак наведене є достатньою підставою для визнання спірних рішень протиправними та їх скасування, як таких, що прийняті передчасно .

Зазначена вище правова позиція щодо застосування приписів п.86.9. ПК України у взаємозв'язку з положеннями п/п. 78.1.11. ПК України відповідає правовій позиції, визначеній у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 р. (К/9991/64526/12; номер рішення в ЄДРСР - 28102570) та в ухвалах ВАСУ від 28.11.2012 р. (К/9991/48335/12; номер рішення в ЄДРСР - 27750062), від 01.10.2012 р. (К/9991/42373/12; номер рішення в ЄДРСР 26353557), від 28.08.2012 (К/9991/96613/11, номер рішення в ЄДРСР 25915784).

Такої ж правової позиції по суті притримується у Державна податкова служба України у листі від 31.07.2012 р. № 20727/7/10-0217/2986.

При цьому, слід зазначити, що перевірка проведена з порушенням вимог п/п. 75.1.2. ПК України , тобто без дослідження та перевірки спірних операцій та матеріалів, що їх супроводжували, а відтак висновки Акту перевірки та оскаржувані рішення не можуть вважатися обґрунтованими, що свідчить про їх невідповідність вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України (вимогам щодо обґрунтованості рішень, дій суб'єктів владних повноважень), дотримання яких перевіряється судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а отже Акт перевірки не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень, які, виходячи з їх необґрунтованості, не можуть вважати правомірними.

Щодо посилання ДПІ на протокол допиту в якості свідка по кримінальній справі № 09-116 директора підприємства-контрагента, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, самі по собі, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, зазначені покази, як власне і неможливість звірки по контрагенту, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

Окрім того, ДПІ під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагентів позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними . В контексті наведеного до матеріалів справи залучено в документальному виразі відомості з ЄДР («ДП «Інформаційно-ресурсний центр»), де, крім іншого, містяться відомості про керівника підприємства-контрагента позивача ОСОБА_1, відомості щодо чого є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

При цьому, сукупність наданих позивачем первинних, платіжних та податкових документів (у 4-х томах), які супроводжували поставки різних видів сітки металевої не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод, виконання яких (спірних операцій) не спростовано ДПІ під час розгляду справи. Крім того, ДПІ під час розгляду справи не надано податкової звітності контрагента (з податку на прибуток, з ПДВ, з ПДФО та відповідно до п. 46.2. ПК України - фінансової звітності), з якої в вбачалась відсутність у контрагента трудових та інших ресурсів для виконання спірних операцій виходячи із характеру цих операцій. В порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ також не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Суд, крім іншого, в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ вчинення позивачем порушень вимог пунктів 201.4., 201.6., 201.10., 198.3., 198.6., п/п. 138.1.1., п. 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законності прийняття оскаржуваних рішень, а відтак, беручи до уваги характер спірних правовідносин, положення п. 86.9. ПК України, які визначають порядок дій податкового органу за наведених вище обставин, положення ч. 2 ст. 11, п/п. 1 п. 1 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, як таких, що прийняті передчасно та є необґрунтованими. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Центр-Сітка» (код з ЄДР 37174614; адреса: 03048, м. Київ, Солом'янський район, вул. Медова, 3-А) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 26.12.2012 р.: № 0000892201 (щодо збільшення грошових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 135 459 грн.) та № 0000892201 (щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 103 852 грн.).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2013 р.