Постанова

від 15.01.2013 по справі 2а/0470/14566/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14566/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Павловського Д.П., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,-

в с т а н о в и в :

05 грудня 2012р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000782210 від 16.11.2012 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 83824 грн. (вісімдесят три тисячі вісімсот двадцять чотири грн.); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000192210 від 16.11.2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, за штрафними санкціями у розмірі 34583,75 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три грн. 75 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 05.12.2012р.

Представник позивача не заперечувала проти розгляду даної справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У матеріалах справи наявне заперечення на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та яким обґрунтована така позиція.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкового повідомлення-рішення від 16.11.2012 року № 0000792210, податкового повідомлення-рішення від 16.11.2012року № 0000782210, акту перевірки № 1880/221/36020648 від 05.11.2012 р., заперечень до акту перевірки від 09.11.2012 р. вих. № 1143, листа Нікопольської ОДПІ від 16.11.2012 р. № 37065/10/22-115, договору на перевезення вантажів № П3584 від 21.10.2011 р. та додатків до нього, актів здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), рахунків-фактури, реєстрів товарно-транспортних накладних, товарно-транспортних накладних, актів нестачі, податкових накладних, банківських виписок.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, на підставі направлення від 23.10.2012 р. № 422/221, № 423/225 виданих Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників управління податкового контролю, радником податкової служби II рангу; Красновською Л.В. - головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю, інспектором податкової служби 1 рангу; Кальник Я.А. - в.о. начальника відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської обл. ДПС, радником податкової служби III рангу - проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 36020648) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вариант Групп» (код ЄДРПОУ 37206730) за період діяльності: листопад 2011р. За результатами перевірки - 05.11.2012р. було складено Акт за № 1880/221.36020648 (далі - Акт перевірки).

Не погодившись із змістом Акту перевірки позивачем були направлені заперечення до акту перевірки № 1143 від 09.11.2012 року.

За результатами розгляду заперечень Відповідачем був вручений лист про результати розгляду заперечень № 27065/10/22-115 від 16.11.2012 р., яким заперечення нашого підприємства визнані не обґрунтованими, а висновки акту перевірки, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, 16 листопада 2012 року відповідачем за результатами вказаної перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000792210 від 16.11.2012 року, яким встановлені порушення ст. 185, 188, 198, 201, 209 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 34583,75 грн.;

№ 0000782210 від 16.11.2012 p., яким встановлені порушення ст. 185, 188, 198, 201 ПК України, у зв'язку з чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 83824,00 грн.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 626 вказаного Кодексу визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

21 жовтня 2011 року між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» та ТОВ «Вариант Групп» був укладений договір на перевезення вантажу № П 3584.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій особі на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до умов договору ТОВ «Вариант Групп», що є перевізником за договором, зобов'язалось доставляти вантаж нашого підприємства, що є Замовником послуг з використанням вантажних автомобілів, що належать йому на праві власності чи використовуються на законних підставах.

Згідно п. 1.4. укладеного договору найменування вантажу, об'єм вантажу, пункт призначення, а також строки здійснення перевезення зазначаються замовником у відповідних заявках. При цьому, положеннями даного пункту сторони визначили, що заявки надаються перевізнику в письмовій або в усній формі.

Також, додатками до договору, а саме Специфікацією № 1 від 21.10.2011 р. та Специфікацією № 2 від 21.10.2011 року сторонами були узгодженні основні умови виконання укладеного договору: найменування вантажу, пункт відвантаження, пункт отримувача, вартість перевезення, об'єм вантажу, транспорт. Інші умови перевезення, не встановлені у специфікаціях, сторонами були узгоджені в заявках в усній формі.

Крім того, підприємство підтверджує, що під час існування господарських операцій між ТОВ «Вариант групп» були укладені саме дві Специфікації, зміст яких наведений в акті перевірки, та які надавались під час перевірки інспекторам.

Згідно ч. 2 ст. 307 ГК України та ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення підтверджується складенням перевізником документа відповідно до вимог законодавства.

Також, положеннями Наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. «Про затвердження правил перевезень автомобільним транспортом» встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Так, під час перевірки інспекторам податкового органу позивачем були надані товарно-транспортні накладні, які містять всю необхідну інформацію в підтвердження фактичного існування господарської операції - перевезення вантажу, та є підставою для відображення даного правочину в бухгалтерському та податковому обліках.

Надані товарно-транспортні накладні містять інформацію про пункт завантаження та розвантаження, які відповідають умовам узгодженими сторонами за договором перевезення. Також в ТТН зазначено найменування вантажу, що перевозиться (пшениця 6 кл., соя, соняшник), їх кількість в момент завантаження та розвантаження. Крім того, ТТН містять дані й про учасників транспортного процесу: найменування підприємств, прізвище ім'я водія, відтиски печаток, штампу, підпис уповноважених осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, транспортної організації, водія, дані транспортного засобу.

Таким чином, висновок податкового органу в Акті перевірки щодо невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. Наказом №363 від 14.10.1997 р. не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть бути підставою визнання здійсненої господарської операції нікчемною.

Також, в підтвердження фактичного надання транспортних послуг, їх об'єму та вартості між позивачем та ТОВ «Вариант групп» були укладені акти здачі прийому виконаних робіт (послуг), засвідчені печатками та підписами уповноважених осіб, зміст яких відповідає положенням законодавства про бухгалтерський облік.

Крім того, безпідставними є висновки податкового органу, щодо невідповідності та неузгодження вартості транспортних послуг, що надавались ТОВ «Варинт Групп». Так, додатками до договору позивачем та перевізником було узгоджено, що вартість перевезення складає 90 грн./т. - при перевезенні пшениці, 295 грн/т, - при перевезенні соняшника, 205 грн/т - при перевезенні сої.

Відповідно до п. 2.1.4 договору перевезення вантажів, укладеного між позивачем та ТОВ «Вариант групп» перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу, що перевозиться за весь час перевезення.

Отже, розрахунки з перевізником здійснюються за фактичну кількість вантажу, що був доставлений до пункту відвантаження.

З урахуванням, показників товарно-транспортних накладних, перевізником було завантажено до перевезення 3198,86 т. На підставі актів нестачі, що були надані під час перевірки, засвідчені уповноваженим представником перевізника - водієм, загальна кількість нестачі вантажу під час перевезення склала 1,87 т, що складає 4160,60 грн.

Таким чином, ТОВ «Вариант групп» під час надання послуг перевезень вантажів автомобільним транспортом, було здійснене перевезення 3196,99 т, вартість якого складає 668944,79 грн.., в тому числі ПДВ 111491,00 грн.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дату списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сі-льськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільсько господарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності зали шку такої суми податку - для інших виробничих цілей (пункт 209.1 ст. 209 ПКУ).

Згідно п. 209.15 ст. 209 ПК України, виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються і споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Керуючись положеннями зазначених норм податкового законодавства, з урахуванням використання поставленого товару в сільськогосподарському виробництві, підприємствомбув здійснений розподіл отриманого податкового кредиту за послугами перевезення між загальною та скороченою деклараціями з податку на додану вартість. Так, податковий кредит за послугами перевезення пшениці, сої у розмірі 27667,00 грн. був відображений в скороченій декларації з податку на додану вартість, податковий кредит за послуги перевезення соняшника у розмірі 83824,00 грн. був відображений в загальній декларації з ПДВ.

Водночас у п. 198.6 ст. 198 ПК України визначається, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Таким чином, податковим законодавством визначається один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ, закон не передбачає.

Також, позивачем фактично була сплачена сума ПДВ при придбані послуг, що входить до вартості самих послуг, та враховуючи положення ст. 198 ПК України, наше підприємство правомірно включило вказану суму податкового кредиту у розмірі 111491,00 грн. та відобразило її в скороченій та загальній деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Щодо правовідносин з ТОВ «Вариант Групп», слід зазначити, що у позивача є відповідні податкові накладні, в яких міститься уся необхідна інформація, визначена ст. 201 ПК України, та які видані за наслідками здійснення господарської операції - перевезення вантажу, що підтверджується актами надання послуг та товарно-транспортними накладними.

Крім того, чинним законодавством встановлено право податкового органу здійснювати перевірки нарахування та сплати податків і зборів суб'єктів господарювання, та за їх результатами застосувати до даного платника податків відповідні штрафні санкції, у разі виявлення будь яких порушень податкового законодавства.

При цьому, в Акті перевірки при обґрунтуванні висновків щодо нікчемності правочину контролюючий орган зазначає, що в ході перевірки ТОВ «Вариант групп» - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (Акт перевірки від 18.09.2012 р. № 2824/22-200/37203730) під час перевірки господарських операцій з нашим підприємством було виявлено ряд правопорушень, що свідчать про нікчемність правочину, так як не спрямовані на реальне настання правих наслідків. Дані висновки ґрунтуються на відсутності актів виконання робіт (послуг) за зазначеними податковими накладними. В підтвердження фактичного надання послуг за зазначеними податковими накладними так як наслідок правомірності відображення податкового кредиту, під час надання заперечень на Акт: перевірки - були надані відповідні акти.

Крім того, наявність розбіжностей між кінцевим сальдо підприємства та ТОВ «Вариант Групп» свідчить про те, що контрагентом позивача не було відображено в бухгалтерському обліку виявлені нестачі на підставі відповідних актів, що є неналежним введенням бухгалтерського обліку виключно контрагента позивача.

Відносно зауважень відповідача щодо ненадання заявок за якими визначаються умови поставки: Згідно п. 1.4. укладеного договору, найменування вантажу, об'єм вантажу, пункт призначення, а також строки здійснення перевезення зазначаються замовником у відповідних заявках. При цьому положеннями даного пункту сторони визначили, що заявки надаються перевізнику в письмовій або в усній формі.

Отже, на виконання умов укладеного договору перевезення вантажу, заявки здійснювались в усній формі, а основні умови надання послуг були визначені в додатках до даного договору, а саме в Специфікаціях, які надані в ході перевірки.

Інформація щодо відсутності у ТОВ «Вариант групп» та його контрагента по ланцюгу надання послуг, кількості працюючих - водіїв, які приймали участь при наданні послуг позивачу, та відсутності основних засобів, зазначених в товарно-транспортних накладних, свідчить про неналежне введення контрагентом позивача - ТОВ «Вариант Групп» та його контрагента, бухгалтерського та податкового обліків.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Порушення податкового законодавства іншими платниками податків не створює відповідальність для позивача, діяльність якого направлена виключно на досягнення економічних і соціальних результатів своєї фінансово-господарської діяльності, що повністю відповідає ст.3 ГК України.

Отже, податковий орган не обмежений у праві застосовувати санкції до суб'єкта (ТОВ «Вариант Групп» та його контрагента), які допустили порушення податкового законодавства (якщо такі порушення мали місце).

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що позивачем надано до перевірки первинні документи, які є безпосередніми доказами фактичного здійснення господарської операції, а не лише її формального оформлення.

Таким чином, відображення у бухгалтерському обліку підприємства позивача, який здійснюється на підставі належним чином оформлених первинних документів, з метою досягнення економічної вигоди та отримання прибутку, підтверджує фактичне надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом. Вказане також свідчить про обгрунтованість формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Вариант Групп» в скороченій та загальній деклараціях з ПДВ.

Щодо питання нікчемності правочину: Податковий орган за результатами здійсненої перевірки прийшов до висновків, що підприємство позивача формувало податковий кредит у перевіряємому періоді, від надавача послуг - за угодою, яка визнана контролюючим органом нікчемною, у зв'язку з встановленими порушеннями ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочином спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вказані висновки, жодним чином не можуть торкатися ТОВ «ПК «Дніпровський».

Так, відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 626 Кодексу визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір перевезення вантажу автомобільним транспортом з ТОВ «Вариант Групп» підприємство позивача обумовило з контрагентом усі суттєві умови надання послуг.

Тобто з урахування вищевказаних приписів цивільного та податкового законодавства, з боку сторін був укладений правочин направлений на реальне настання правових наслідків у вигляді надання послуг та його оплати. Доказами виконання вказаного правочину є не тільки факт оплати за отримані послуги, а також первинні документи, які підтверджують факт їх надання, а саме товарно-транспортні накладні та акти виконаних робіт (послуг).

Крім того, увесь обсяг перевезеної ТОВ «Варіант групп» продукції, використовувався в подальшій господарський діяльності позивача, у тому числі для виготовлення комбікорму з метою годування птиці (здійснення основного виду діяльності).

Таким чином, ані зміст договору, ані будь які дії по виконанню його умов з обох сторін, не свідчать про те, що правочин порушує публічний порядок.

Крім того, в Акті перевірки податковий орган робить висновок про начебто, спрямованість правочину на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету.

Відповідно до ч.З ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, з урахуванням відсутності будь якого умислу у сторін правочину (ТОВ «ПК «Дніпровський» та ТОВ «Вариант групп») на порушення інтересів держави, а також беручи до уваги відсутність відповідного судового рішення про визнання договору недійсним, твердження Нікопольської ОДПІ про нікчемність правочину, є такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено правомірності винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000782210 від 16.11.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000192210 від 16.11.2012 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 1185 (одна тисяча сто вісімдесят п'ять) грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський