Постанова

від 22.11.2006 по справі 2-9/4671.1-2006 (2-24/2318-2005, 2-24/13243-04)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-9/4671.1-2006 (2-24/2318-2005, 2-24/13243-04)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 листопада 2006 р.                                                                                   № 2-9/4671.1-2006 (2-24/2318-2005, 2-24/13243-04)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів :Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргуЖитлово-експлуатаційного об'єднання Київського району м.Сімферополя

на  постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року

у справі№2-9/4671.1-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим   

за позовомФірми “Алтол”

до Житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району м.Сімферополя

простягнення 86952,87грн.,

за участю представників сторін від:

позивача: Пономаренко Т.М. –за довіреністю від 01.01.2006р.

відповідача: Смирнова Л.Є. –за довіреністю від 10.01.2006р., Палей Л.В. –за довіреністю від 10.01.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2006р. (суддя Пєтухова Н.С.) позов задоволено частково; стягнуто з ЖЕО Київського району м.Сімферополя на користь фірми “Алтол” 31122грн. основного боргу, 476грн. витрат на сплату судово-бухгалтерської експертизи, 311,22грн. держмита і 28,08грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 3664,41грн. пені і 4999,10грн. індексу інфляції у позові відмовлено; в іншій частині позову провадження по справі припинено.

Постановою Севастопольського  апеляційного господарського суду від 21.08.2006р. (судді Щепанська О.А. –головуючий, Борисова Ю.В., Плут В.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2006р. змінено; резолютивну частину викладено в новій редакції: стягнуто з ЖЕО Київського району м.Сімферополя на користь фірми “Алтол” 96096,76грн. заборгованості, 3664,41грн. пені, 4999,10грн. індексу інфляції, 2000грн.витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи, 1047,60грн. державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на неврахування судом суттєвих для вирішення справи фактів, а рішення місцевого господарського суду –залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню  підлягає частково з наступних підстав.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 86952,87грн. заборгованості., у тому числі 55850,21грн. основного боргу, 2614,49грн. пені та 28488,17грн. індексу інфляції.

18.04.2004р. позивач уточнив позивні вимоги і просить стягнути з відповідача 55850,21грн. заборгованості, 4999,10грн. індексу інфляції, 3664,41грн. пені, різницю між фактично понесеними витратами з надання послуг та сумою первинного боргу у розмірі 40246,55грн., вартість оплати послуг з проведення судово-бухгалтерської експертизи у сумі 2000грн., 1047,60грн. держмита,   118грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Справа в судах розглядалася неодноразово.

Господарськими судами встановлено, що 03.01.2002 року між фірмою „Алтол" та ЖЕО Київського району міста Сімферополя (“Замовник”) був укладений договір аварійного обслуговування, предметом якого, відповідно до п.1.1, є виконання робіт з аварійного обслуговування внутрішніх систем забезпечення будівель „Замовника".

За умовами п.7.2 цього договору ЖЕО Київського району міста Сімферополя зобов'язаний протягом п'яти банківських днів після отримання рахунку за виконані роботи сплатити вказану у рахунку суму.

При цьому п.7.3 передбачено, що вартість робіт по аварійному обслуговуванню „Замовника" визначається відповідно калькуляції, яка виставляється щомісячно.

Пунктом 9 даного договору визначено його додаткові умови. Так, у випадку необхідності  Фірма “Алтол” на замовлення ЖЕО Київського району міста Сімферополя виконує ремонтні і профілактичні роботи на внутрішніх мережах. В разі необхідності виконання вказаних робіт їх вартість визначається калькуляцією виконання робіт, яка погоджується між сторонами.  

Місцевий господарський суд, задовольнив позов в частині стягнення 31122грн., які складають вартість виконаних ремонтних та профілактичних робіт, згідно з пунктом 9.  В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв'язку з недоведеністю виконання позивачем аварійних робіт.

При цьому суд апеляційної інстанції змінив рішення з огляду на наступне.

Пункт 2.1 передбачає, що мережі забезпечення будівель Замовника включають в себе такі мережі, як водопровід, опалення, електропостачання та каналізацію. Калькуляція до договору розрахована безпосередньо на обслуговування водопроводу, каналізації та електроенергії, саме ці роботи відповідно до пункту 1 договору було визначено як аварійні.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що виклик чергової бригади здійснювався через диспетчера фірми „Алтол” за телефоном: 25-92-20. Всі заявки, які надходять, диспетчер фіксує в журналі обліку та виконання заявок аварійної служби Київського району міста Сімферополя. При оформленні заявки диспетчер зазначає час надходження заявки, адресу, номер житлово-експлуатаційного управління, на території якого знаходиться домоволодіння, вид аварії, номер контактного телефону, вжиті заходи з усунення аварії, відмітку про виконання, прізвище майстра, який прийняв роботи.

Дослідивши журнали обліку та виконання заявок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо підтвердження факту виконання фірмою „Алтол” робіт за договором аварійного обслуговування від 03.01.2002.

Також апеляційний суд дослідив рахунки на оплату робіт за договором, які було виставлено позивачем за спірний період. На кожному рахунку є резолюція керівника відповідача про сплату рахунку.   

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку щодо доведеності заборгованості відповідача у розмірі 55850,21грн. з урахуванням пені в сумі 3664,41грн. за період з 13.03.2004 по 31.08.2004 та індексу інфляції в розмірі 4999,10грн. за період з січня 2003 по червень 2004.

Згідно приписів частини  2  статті  111-7 Господарського  процесуального  кодексу  України  до  юрисдикції  касаційної  інстанції  не  відноситься  повторна  оцінка доказів та  встановлення  обставин  відхилених  господарським  судом  при  розгляді  спору.

Разом з тим колегія не погоджується з постановою апеляційного господарського суду в частині стягнення з відповідача  різниці між фактично понесеними витратами з надання послуг та сумою первинного боргу у розмірі 40246,55грн., зважаючи на наступне.

Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог, підставою для такого збільшення є те, що відповідач не повернув позивачу калькуляцію, яка підтверджувала фактичні витрати, а відповідно до ст.188 Господарського кодексу України дана калькуляція, на думку позивача, є пропозицією про зміну договору, у зв'язку з чим пропозиція позивача вважається прийнятою.

Однак, апеляційний суд, погодившись із заявою про збільшення позовних вимог, не врахував приписи ч.4 ст.188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, повно встановивши обставини справи, але залишивши поза увагою приписи Господарського кодексу України щодо порядку зміни господарських договорів, дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача  різниці між фактично понесеними витратами з надання послуг та сумою первинного боргу у розмірі 40246,55грн., а тому в цій частині постанова підлягає зміні.

В іншій частині переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам  чинного  законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.5 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року у справі №2-9/4671.1-2006 змінити. Пункт 4 резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: “Стягнути з Житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району м.Сімферополя на користь фірми “Алтол” 55850,21грн. заборгованості, 3664,41грн. пені, 4999,10грн. індексу інфляції, 2000грн. витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи, 1047,60грн. державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в суді 118грн. В решті частини позовних вимог відмовити”.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 31.10.2006р. щодо зупинення виконання постанови до закінчення її перегляду в порядку касації вважати такою, що втратила чинність.

Головуючий  суддя                                                                 Д.Кривда

Судді                                                                                     Г.Жаботина                 

                                                                                                 А.Уліцький