Рішення

від 05.02.2013 по справі 919/33/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року справа № 919/33/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «М.Т.К»

(вул. Амосова, буд. 10, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 21633086)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Інвест"

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 89, кВ. 19, ідентифікаційний код 36127301)

про стягнення 18167,77 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К") - Аблялімов С.К., довіреність №02/01/2013 від 02.01.2013;

Відповідач (ТОВ "Тонус Інвест") - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «М.Т.К» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Інвест" про стягнення 18167,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору поставки 134/10-СІМ від 10.01.2011 в частині належної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 08.01.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У судове засідання 05.02.2013 відповідач явку представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 89, кВ. 19 ) , про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представників відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр «М.Т.К." (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тонус Інвест" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу лікарських засобів (надалі Договір, арк. с. 7-8).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця лікарські засоби і вироби медичного призначення (Товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними на підставі замовлень покупця. У замовленні покупець визначає номенклатуру товару, кількість, узгоджену ціну та умови оплати (п. 3.1).

Загальна вартість договору складається з суми усіх накладних (п. 4.1).

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, які вказуються в накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 4.3 Договору оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем на підстав відвантажувальних документів.

Відповідно до п. 5.1 Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання або в будь-якому випадку до 31 грудня 2011 року.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив товар на загальну суму 174707,67 грн, що підтверджується видатковими накладними, які були підписані представником відповідача (арк.с. 9-40).

Покупцем було повернуто товар на загальну суму 2317,84 грн, що підтверджується поворотними накладними (арк.с. 42-43).

Свої обов'язки по оплаті товару відповідачем було виконано лише частково - на суму 154222,06 грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем з оплати товару станом на дату розгляду справи склала 18167,77 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується наявними у справі доказами - актом звірки взаємних розрахунків з 01.07.2010 по 31.12.2012 (арк.с. 58-59).

26.10.2012 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 18167,77 грн (арк.с. 45).

Несплата заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 18167,77 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.3 Договору оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем на підстав відвантажувальних документів.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав товар відповідачеві належним чином, проте, вартість отриманого товару в повному обсязі не була сплачена відповідачем.

Відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості за поставлений товар в повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18167,77 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Інвест" (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 89, кВ. 19, ідентифікаційний код 36127301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «М.Т.К» (вул. Амосова, буд. 10, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 21633086) суму боргу в розмірі 18167,77 грн, (вісімнадцять тисяч сто шістдесят сім грн. 77 коп.) та суму судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк