Рішення

від 05.02.2013 по справі 5023/5286/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р.Справа № 5023/5286/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Захарченко О.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Куба", м. Донецьк до ТОВ "Дом сварки", м. Харків про стягнення 18112,01грн. за участю представників сторін:

позивача - Тарасюк С.Л., дов. № 04/01-1 від 04.01.2012р.

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18112,01грн. заборгованості, в тому числі: 15579,51грн. основного боргу, 2113,77грн. пені та 418,73грн. 3% річних. Свої вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем свого зобов*язання з постачання товару, у зв*язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар, а також пеню та 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання (вх. № 4458 від 05.02.2013р.), в якому відмовився від зайве нарахованої пені, та просить стягнути з відповідача 1173,44грн. пені за період з 12.01.2012р. по 12.07.2012р.; просить суд задовольнити позов з урахуванням наданих уточнень.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки подана позивачем заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. 05.02.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 4329 від 05.02.2013р.), у яких він визнає факт недопостачання продукції на суму 15579,51грн., однак в частині нарахованої пені у розмірі 2113,77грн. та 3% річних у розмірі 418,70грн. проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не направив на адресу відповідача вимог про повернення грошових коштів, в порядку, передбаченому ст. 530 ЦК України, тому ці нарахування є безпідставними.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у листопаді 2011 року між ним та відповідачем (ТОВ "Дом сварки") було досягнуто домовленності стосовно постачання обладнання для зварювання та різки металу за ціною 67280,02грн. з ПДВ на умовах 100% попередньої оплати протягом трьох днів з моменту її отримання.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На виконання досягнутої з відповідачем усної домовленості, та в підтвердження укладення правочину, позивач, в якості попередньої оплати, сплатив відповідачу 67280,02грн. (платіжне доручення № 960 від 25.11.2011р.) згідно рахунку № Х/Д-0005194 від 24.11.2011р. за напівавтомат зварювальний ПДГ-351 та паяльник RF36 GRIP 5м kz2 8515900000.

Однак відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов*язання, поставив позивачу обладнання на загальну суму 51700,51грн., що підтверджується витратними накладними № Х/Д-0004535 від 30.11.2011р., № Х/Д-0004687 від 09.12.2011р. та № Х/Д-0004707 від 12.12.2011р., засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, відповідач недопоставив позивачу сплачене обладнання на загальну суму 15579,51грн., що визнається відповідачем у поданих до суду письмових поясненнях та документально підтверджується складеним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.12.2011р. підписаним та скріпленим печатками сторін, сплачені позивачем кошти не повернув.

Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України). Отримання відповідачем грошових коштів від позивача та часткове постачання товару на суму 51700,51грн. свідчить про існування між сторонами зобов'язань з приводу постачання товару.

Згідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем, у відповідності до вимог вищевказаної статті, на адресу відповідача було направлено претензію б/н від 05.01.2012р. з вимогою про повернення попередньо сплачених грошових коштів на суму 15579,51грн., яка отримана відповідачем 10.01.2012р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Але відповідач свої зобов'язання з постачання товарів не виконав, грошові кошти сплачені позивачем як попередню оплату за товар - не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 15579,51грн., яка до цього часу не погашена.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтєю 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 15579,51грн. боргу обгрунтованими, належним чином документально підтвердженими матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, тому суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних.

Належною вимогою про оплату суд вважає претензію б/н від 05.01.2012р., яка отримана відповідачем 10.01.2012р. З урахуванням строків виконання зобов*язання, передбачених ст. 530 ЦК України, обов*язок по оплаті у відповідача виник після 17.01.2012р., але позивачем розрахунок 3 % річних проведено за період з 02.12.2011р., який передує зверненню до відповідача з відповідною вимогою про оплату.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 357,56грн. за період з 18.01.2012р. по 23.10.2012р.; в решті заявлених до стягнення 3% річних на суму 61,17грн. в позові необхідно відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1173,44грн. пені, суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні з огляду на наступне.

За порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 наведеного Закону містить припис, що розмір пені, передбачений цим законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з приписами ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було досягнуто письмової згоди щодо встановлення відповідальності у вигляді штрафних санкцій (штрафу або пені) та їх розміру, суд вважає необхідним в частині стягнення 1173,44грн. пені в задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1493,78грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 11, 205, 530, 547, 551, 599, 610, 612, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 05.02.2013р.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМ СВАРКИ" (61001, м.Харків, вул.Дніпровська, буд.1, кв.40, код ЄДРПОУ 35243848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБА" (83044, м.Донецьк, вул.Комуністична, буд.16, кв.40, код ЄДРПОУ 36694466) 15579,51грн. основного боргу, 357,56грн. 3% річних та 1493,78грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 06.02.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.