Рішення

від 10.12.2012 по справі 18/55/5022-991/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2012 р.Справа № 18/55/5022-991/2012

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом 3аступника прокурора м. Тернополя в інтересах держави, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль, в особі Міністерства аграрної політики, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Олени Теліги, 8, кім. 58А, 59, м. Київ, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль

до відповідача Фермерського господарства "Нето", с.Драганівка Тернопільського району Тернопільської області

про cтягнення заборгованості в сумі 19 000 грн.

За участю представників сторін:

Прокурор: Ковальчук О.Р., посвідчення № 001015 від 20.08.2012 р.

Позивач: Баран В.С., довіреність № 12 від 21.03.2012 р.

Відповідач: Жовтюк П.І. , голова, протокол № 4 від 14.09.2007 р.

В судовому засіданні учасникам роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: 3аступник прокурора м. Тернополя звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики України, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до відповідача -Фермерського господарства "Нето" про cтягнення заборгованості в сумі 19 000 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 47 від 25.12.2008 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, а саме не повернув позивачу частину коштів фінансової підтримки, внаслідок чого його заборгованість станом на час звернення з позовом до суду становить 19 000 грн.

В підтвердження викладеного позивачем подано договір № 47 від 25.12.2008 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, платіжне доручення №390 від 25.12.2008 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 27.11.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2012 р.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 10.12.2012 р. підтримали подане клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 8 000 грн. у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем, щодо стягнення решти суми боргу в розмірі 11 000 грн. позовні вимоги підтримали, просять суд позов задоволити. На підтвердження сплати відповідачем 8 000 грн. позивачем долучено заключну виписку ГУ ДКСУ у Тернопільській області від 10.12.2012 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.12.2012 р. проти позову не заперечив, проте зазначив, що погасити заборгованість в повній мірі немає можливості у зв'язку з відсутністю коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції з реалізації державної політики з підтримки селянських (фермерських) господарств, майно Фонду є державною власністю, видатки на забезпечення функціонування Укрдержфонду та його регіональних відділень здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, що надходять від повернення кредитів, наданих з державного бюджету селянським (фермерським) господарствам, а неповернення кредитів завдає шкоди інтересам держави, відтак прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

25.12.2008 р. між Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивачем по справі) та фермерським господарством "Нето" (відповідачем по справі) укладено договір № 47 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, за умовами якого позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 49 000 грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання використати фінансову допомогу за цільовим призначенням -для придбання ПММ, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, поголів'я свиней, поновлення обігових коштів та повернути її у визначений договором строк (розділ 1, 2 договору).

Підпунктом 3.4.2. п. 3.4. розділу 3 даного договору фермерське господарство зобов'язувалось повернути кошти Тернопільському відділенню Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств згідно з графіком: до 01.11.2010 р. в сумі 10 000 грн.; до 01.11.2011 р. в сумі 10 000 грн.; до 01.11.2012 р. в сумі 14 000 грн., право вимоги по яких станом на час звернення до суду у позивача настало, решту 15 000 грн. відповідач зобов'язаний повернути до 01.11.2013 р.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідності до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як стверджують прокурор та представник позивача та вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно договору про надання фінансової підтримки № 47 від 25.12.2008 р. щодо надання фінансової допомоги відповідачу в сумі 49 000 грн. виконав, про що свідчить платіжне доручення № 390 від 25.12.2008 р. на суму 49 000 грн., належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Однак, відповідач, в порушення умов договору № 47 від 25.12.2008 р. (п.п.3.4.2) зобов'язання щодо повернення наданої фінансової допомоги виконав не в повному обсязі та на момент звернення з позовом до суду його заборгованість становила 19 000 грн.

Проте, після звернення позивача з позовом до суду відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 8 000 грн., що підтверджується випискою з рахунку від 10.12.2012 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі в цій частині.

Враховуючи, що факт надання відповідачу фінансової допомоги підтверджено матеріалами справи, щодо повернення коштів фінансової допомоги станом на час розгляду справи в суді відповідачем не представлено належних доказів на підтвердження сплати суми боргу в повній мірі, а тому суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги щодо стягнення з фермерського господарства "Нето" 11 000 грн. неповернутої фінансової допомоги. В частині суми боргу в розмірі 8 000 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Нето" (с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 14041111) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль, код 14033150, на рахунок УДКСУ м. Тернопіль, код 37977726, р/р 31230460700002 в ГУДКСУ в Тернопільській обл., МФО 838012, ідентифікаційний код 23588119) 11 000 (одинадцять тисяч) грн. заборгованості.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Нето" (с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 14041111) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м.Тернопіль, 22030001, р/р 31217206783002 у ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ отримувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001) 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

4. В частині стягнення з Фермерського господарства "Нето" (с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 14041111) 8 000 грн. боргу провадження у справі припинити.

5. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 12.12.2012 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька