Ухвала

від 17.01.2013 по справі 9101/121863/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. справа № 2а-0870/4595/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Драгун К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі №2а-0870/4595/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Риа-Транс»до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Риа-Транс»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією в Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 30.03.2011 року № 0000162305, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 503257, 20 грн., з яких за основним платежем -400929, 75 грн., штрафні санкції -102327, 45 грн., та від 29.12.2010 року № 0000822305/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 657064, 50грн., у тому числі за основним платежем -438043,00 грн. та штрафні санкції на суму 219021,50грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 року № 0000162305, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 503257, 20 грн., у тому числі 400929, 75 грн. за основним платежем, 102327, 45 грн. за штрафними санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 року № 0000822305/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 598492, 50грн., у тому числі за основним платежем -398995,00 грн., за штрафними санкції 199497,50 грн.

Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору, який не визнається ДПІ, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами. Висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем угод не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність правочинів, за наслідками яких позивачем відносились витрати до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Риа-Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.11.2007 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої складено акт від 15.12.2010 р. № 4301/2305/35553736.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем вимог:

- пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 , пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 , п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3, пп. 8.4.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 407 001,00 грн.,

п. 1.7 ст. 1 , пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 438 043,00 грн. Акт підписаний представниками позивача з запереченнями.

Таких висновків податковий орган, зокрема, дійшов з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ „ЗНТК" (код за ЄДРПОУ 35802928), ТОВ „Жестен" (код за ЄДРПОУ 36408530), ТОВ „Цоколь" (код за ЄДРПОУ 31950126), ТОВ „Торгівельна компанія „Ольвія" (код за ЄДРПОУ 35628392), ТОВ „НМП-2009" (код за ЄДРПОУ 36408567), ТОВ „ТСЦ ЮГ" (код за ЄДРПОУ 35802954), ТОВ „ТБ Будмонтаж Запоріжжя" (код за ЄДРПОУ 34407425), ТОВ „Таврія Будпостач" (код за ЄДРПОУ 35421550), ТОВ „ТФ „Борістен" (код за ЄДРПОУ 35842358) були укладені договори поставки товарів, на виконання робіт, оренди нерухомого майна.

Вказані договори, на думку податкового органу, є нікчемним, угоди укладено без мети настання реальних наслідків, які передбачено цими договорами.

Висновків про нікчемність укладених угод ДПІ дійшла з огляду на акти перевірок зазначених контрагентів позивача, а саме: по ТОВ "ЗНТК" від 11.06.2010 р. № 93/23-2/35802928 та від 31.08.2010р. № 160/23-2/35802928; ТОВ "Жестен" від 21.08.2010 року № 150/23-02/36408530; ТОВ "Цоколь" від 11.06.2010 р. № 95/23-2/31950126 та від 31.08.2010 р. № 159/23-2/31950126; ТОВ "Торгівельна компанія "Ольвія" від 28.05.2010 р. № 80/23-02/35628392; ТОВ "НМП-2009" від 21.08.2010 р. № 149/23-02/36408567 та від 13.12.2010 р. № 198/23-02/36408567; ТОВ "ТСЦ ЮГ" від 11.06.2010 р. № 94/23-02/35802954 та від 31.08.2010 р. № 152/23-02/35802954; ТОВ "Таврія Будпостач" від 08.07.2010 р. № 111/23-1/35421550 та від 28.05.2010 р. № 84/23-02/35421550; ТОВ "ТФ "Борістен" від 11.06.2010 р. № 96/23-2/35842358 та від 31.08.2010 р. № 155/23-2/35842358; ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя по ТОВ "ТБ "Будмонтаж Запоріжжя" від 21.06.2010 р. № 1086/23-02/34407425.

В актах перевірки вказано на те, що підприємства за місцем реєстрації не знаходяться, не мають виробничих потужностей, відсутні трудові ресурси, для здійснення господарської діяльності, господарські операції не підтверджуються стосовно реального часу здійснення операцій.

З цих підстав, в Акті перевірки, з посиланням на ст..203, 215, 216. 228 ЦК України, ДПІ зроблено висновок, що угоди між позивачем та вказаними контрагентами укладені без мети реального настання передбачених договорами наслідків та є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийняті податкове повідомлення - рішення від 29.12.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000812305/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 510 542,70 гривень, в тому числі 407 001,00 гривень основний платіж, 103 541,70 гривень штрафних (фінансових) санкцій; № 0000822305/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 657 064,50 гривень, в тому числі 438 043,00 гривень основний платіж, 219 021,50 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг від 24.03.2011 року № 1275/10/25-020 ДПА у Запорізькій області скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 29.12.2010 р. № 0000812305/0 в частині донарахованого податку на прибуток в сумі 6 071,25 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 214,25 грн., в іншій частині вказане рішення залишило без змін, а скаргу без задоволення, а також залишило без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 29.12.2010 р. №0000822305/0.

30 березня 2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000162305, яким ТОВ «РИА - ТРАНС»було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 503 257,20 гривень, в тому числі 400 929,75 гривень основний платіж, 102 327,45 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновків про заниження податкових зобов'язань ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів, податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакцій на час укладення позивачем спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність контрагентів за місцем свого знаходження, не подання звітів до ДПІ, відсутність, на думку ДПІ, виробничих можливостей для здійснення господарської діяльності та можливі інші порушення, які допускалися контрагентами позивача, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочинів, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та зазначеними вище контрагентами суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та зазначеними контрагентами укладено договори поставки, договір виконання робіт, оренди нерухомого майна. При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України .

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення витрат до складу валових витрат виробництва, а сплачених (нарахованих) сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Навпаки, в акті перевірки відображені ті обставини, які свідчать про реальність господарських операцій між сторонами правочинів, а саме відображено первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт), відносно складення яких ДПІ зауважень не висловлювала, відображено оприбуткування позивачем товарів (робіт, послуг), відображено стан розрахунків між сторонами.

Крім цього, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що про реальність господарських операцій між сторонами свідчать і рішення господарського суду Запорізької області у справах №8/5009/3318/11, № 8/5009/3493/11, № 18/5009/3319/11, № 3/5009/3404/11, № 31/5009/3405/11, №11/5009/3529/11, № 11/5009/3494/11, № 24/5009/3768/11, № 24/5009/3527/11, № 17/5009/3482/11, №17/5009/3524/11, № 17/5009/3492/11, № 4/5009/3583/11, № 13/5009/3320/11-2/5009/5771/11, №22/5009/3525/11-2/5009/3525/11 з повідомленнями про набрання законної сили судовими рішеннями. Вказаними судовими рішеннями було відмовлено ТОВ "РИА - ТРАНС" в задоволенні позовних вимог до ТОВ "ЗНТК", ТОВ "Жестен", ТОВ "Цоколь", ТОВ "ТК "Ольвія", ТОВ "НМП-2009", ТОВ "ТСЦ ЮГ", ТОВ "ТБ Будмонтаж Запоріжжя", ТОВ "ТФ "Борістен" про визнання правочинів недійсними з підстав, визначених в акті перевірки (т.2 а.с.81-147).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі №2а-0870/4595/11 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 18.01.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк