Рішення

від 28.01.2013 по справі 5006/6/151/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 28.01.13 р.                                                                                Справа № 5006/6/151/2012                                Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Асоціації фермерів «Агросервіс», м. Волноваха Донецької області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецресурс», с.Старогнатівка Донецької області про стягнення 31 622,45 грн. за участю уповноважених сторін: від позивача – не з'явився від відповідача – не з'явився СУТЬ СПОРУ: Позивач, Асоціація фермерів «Агросервіс», м. Волноваха Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецресурс», с. Старогнатівка Донецької області заборгованості у розмірі 22 297 грн., пені у розмірі 339,03 грн., штрафу у розмірі 8 918,80 грн. та 3% річних у розмірі 67,62 грн. (Усього 31 622,45 грн.)           В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №14051 від 14.05.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість. На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію договору поставки №14051 від 14.05.2012р., додаткової угоди №1 до зазначеного договору від 04.06.2012р., копії довіреностей №1 від 14.05.12р., №2 від 05.06.12р., №3 від 08.06.12р., копії видаткових накладних №РН-000220 від 14.05.12р., №РН-000253 від 05.06.12р., №РН-000259 від 08.06.12р., копію претензії №2 від 23.10.12р. Позивач у засідання суду не з»явився, проте 28.01.13р. через канцелярію суду до матеріалів справи надійшла телеграма, в якій позивач просить суд відкласти слухання справи на іншу дату, у зв'язку з важкими погодними умовами. Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів,  відзиву  та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження. Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду. У судовому засіданні 28.01.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження. Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи. Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права. Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд в с т а н о в и в :              14 травня 2012р. між Асоціацією фермерів «Агросервіс», м. Волноваха Донецької області, (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспецресурс», с. Старогнатівка Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №14051, згідно умов якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити товар-насіння гібридного соняшнику, а Покупець зобов'язався придбати його на умовах викладених у договорі. 04.06.2012р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до вказаного договору, у зв»язку зі  збільшення об'ємів поставки товару. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів. За своїм змістом та правовою природою договір поставки №14051 від 14.05.12р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України). У відповідності до п.3.1 у редакції додаткової угоди № 1 від 04.06.2012р. до договору, розрахунки товару здійснюється у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок Постачальника у наступному  розмірі: 20% від вартості товару у сумі 5 575 грн. в строк до 08.06.12р. та 80% від вартості товару у сумі 22 292 грн. в строк до 20.10.12р. Відповідно до п.3.2 вищезазначеної угоди, загальна сума за договором складає 27 872 грн. Згідно п.8.1 договору він чинний з моменту підписання уповноваженими представниками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови. За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору. Господарським судом встановлено, що  у період з 14.05.2012р. – 08.06.2012р. по видатковим накладним №РН-000220 від 14.05.12р., №РН-000253 від 05.06.12р., №РН-000259 від 08.06.12р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 27 872 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у накладних в графі „Отримав”, що співпадає з підписом зазначеним у  довіреностях №1 від 14.05.12р., №2 від 05.06.12р. та №3 від 08.06.12р., чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною. На виконання умов договору відповідач лише частково оплатив одержаний ним товар у розмірі 5 575 грн. Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.        Статтею 692 ЦК  зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною. Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.3.1 у редакції додаткової угоди № 1 від 04.06.2012р. до договору, отриманий товар не сплатив у повному обсязі.   Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 22 297 грн. Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі. Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором. Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 4 додаткової угоди, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 67,62 грн. 3% річних за період з 20.10.2012р. по 26.11.2012р. в повному обсязі. Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 339,03 грн. пені, яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 5.2 договору. Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором. У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вказаний період згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 339,03 грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ. В пункті 5.2 договору сторонами самостійно узгоджено, що за порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 40% від суми невиконаного зобов'язання. Позивачем законно нарахований штраф в розмірі 8 918,80 грн. за порушення договірних зобов'язань в частині оплати товару, тому господарський суд задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару та наданий обґрунтований розрахунок сум. При поданні позову до суду та під час розгляду справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 677грн., платіжним дорученням №1065 від 26.11.2012р., що суперечить на момент звернення з позовом до суду, вимогам Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 р. N 3674-VI, який набрав законної сили 01.11.2011р. згідно якого із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору –2% від суми позову (але не менше 1 609,50грн. та не більше 64 380грн.),  тобто позивачем внесено судовий збір на 67,50 грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.        За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір” зміст пов”язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи. Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 67,50грн. Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.         Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір”, ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК  України, суд –                                                             В И Р І Ш И В  : Позовні вимоги Асоціації фермерів «Агросервіс», м. Волноваха Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецресурс», с. Старогнатівка Донецької області про стягнення 31 622,45 грн. задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецресурс», с.Старогнатівка Донецької області на користь Асоціації фермерів «Агросервіс», м.Волноваха Донецької області заборгованість у розмірі 22 297 грн., штраф у розмірі 8 918,80 грн., 3% річних у розмірі 67,62 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609,50 грн. Повернути з Державного бюджету Асоціації фермерів «Агросервіс», (85700,                  м. Волноваха, Донецької області, вул.Гагаріна, 26а, ЄДРПОУ 20341855) зайво сплачений судовий збір у розмірі 67,50грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір” перерахованого платіжним дорученням №1065 від 26.11.2012р. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано. У судовому засіданні 28.01.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2013р.            Суддя                                                               Подколзіна Л.Д.