Рішення

від 05.02.2013 по справі 5015/4922/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 Справа№ 5015/4922/12

За позовом : Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

До відповідача : Сколівської районної організації «Партії Регіонів», м. Сколе

Про стягнення 3 104,11 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Парамонов О.С. - представник

від відповідача : Герман Б.П. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області до відповідача Сколівської районної організації «Партії Регіонів» про стягнення 3 104,11 грн. орендної плати та штрафних санкцій.

В судовому засіданні 10.12.2012 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

В попередніх судових засіданнях оголошувались перерви для надання відповідачу можливості подати додаткові докази по справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представники відповідача щодо позовних вимог заперечили з підстав та мотивів викладених у своєму письмовому запереченні на позов та усних поясненнях наданих в судовому засіданні.

В судовому засіданні 05.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

25.10.2011 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Сколівською районною організацією «Партії регіонів» (Орендар) було укладено договір оренди №153 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності строком на один рік. Орендоване майно було передане Орендарю 25.10.2011 року Орендодавцем згідно акту приймання-передавання нерухомо державного майна, загальною площею 66,0 мІ, яке знаходиться за адресою - м. Сколе, майдан Незалежності,15.

Відповідно до 3.6 Договору відповідач зобов'язувався проводити своєчасно орендну плату за орендоване майно, однак свої договірні зобов'язання виконав частково, оплативши 1 504,13 грн. - орендної плати.

Згідно Акту приймання передачі від 30.04.2012 року Орендарем передано орендоване майно Балансоутримувачу, а відтак Договір оренди №153 від 25.10.2011 року припинив свою чинність.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору оренди № 153 становить 2719,89 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати, які складають 16,43 грн. Крім цього, відповідно до п.3.7 та п.3.8 Договору №153 позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 95,24 грн. та 272,55 грн. - штрафу.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.10.2011 року на виконання умов Договору оренди №153 позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 66,0 мІ, яке знаходиться за адресою - м. Сколе, майдан Незалежності,15, що підтверджується актом приймання - передавання №153/2011, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін (а.с.7).

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.3.6 Договору № 153, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу (Головне управління статистики у Львівській області) щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% до державного бюджету та 50 % на рахунок Балансоутримувача.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 2 719,89 грн. орендної плати.

Згідно Акту приймання передачі від 30.04.2012 року Орендарем передано орендоване майно Балансоутримувачу, а відтак Договір оренди №153 від 25.10.2011 року припинив свою чинність.

Відповідач щодо позовних вимог заперечує. В обґрунтування свого заперечення посилається, на те що спірним приміщенням відповідач так і не користувався, оскільки дане приміщення було зайняте районним відділенням статистики і протягом дії Договору спірне приміщення останніми не звільнялось. Відповідач також зазначає, що у зв'язку з тим, що районне відділення статистики не звільняло спірне приміщення, йому прийшлось орендувати інше приміщення.

Доводи відповідача не заслуговують на увагу суду, оскільки як вбачається із матеріалів справи 30.04.2012 року між відповідачем та Балансоутримувачем спірного майна - Головним управлінням статистики у Львівській області був складений та підписаний Акт приймання-передачі орендованого приміщення, яким Орендар повернув Орендодавцю майно без будь - яких зауважень. Жодних письмових доказів які б спростовували позовні вимоги відповідач суду не представив, а саме письмової претензії до позивача щодо неможливості користуватись спірним приміщенням, суду не подав. Крім того, як вбачається із матеріалів справи відповідачем частково було оплачено орендну плату в розмірі 152,32 грн., що не заперечується як позивачем так і відповідачем.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період листопад 2011 року по квітень 2012 року нараховані інфляційні втрати в розмірі 16,43 грн., однак згідно проведеного судом перерахунку за вказаний період три відсотки річних складають та підлягають до стягнення 16,25 грн.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.3.7 Договору № 153, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до державного бюджету та Балансоутримувачу, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за період 11.11.2011 року по 30.04.2012 року в розмірі 95,24 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня на суму простроченого платежу з врахуванням інфляційних втрат, що не передбачено Законом, а відтак згідно проведеного судом перерахунку пеня за період 11.11.2011 року по 30.04.2012 року складає та підлягає до стягнення в розмірі 94,68 грн.

Відповідно до п.3.8 Договору № 153 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачу штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 719,89 грн. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань відповідачем, позивачем нарахований штраф у розмірі 272,55 грн., однак згідно проведеного судом перерахунку розмір штрафу складає та підлягає до стягнення в сумі 271,90 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів які б спростовували чи заперечували позовні вимоги суду не подав, а відтак суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Сколівської районної організації «Партії регіонів» (82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська, 48, код ЄДРПОУ 36145556) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул.Січ.Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) (одержувач коштів: Держбюджет м.Львова, код ЄДРПОУ одержувача: 23949066, банк одержувача: ГУДКУ у Львівській області (МФО 825014), рахунок №31114092702002, код рахунку 22080200) - 2 719,89 грн. - основного боргу, 16,25 грн. - індексу інфляції, 94,68 грн. - пені, 271,90 грн. - штрафу та 1 608,77 грн. - судового збору.

3. В рештій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.02.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.