Постанова

від 05.02.2013 по справі 5017/3472/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р.Справа № 5017/3472/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.

При секретарі: Соколової Ю.М.

За участю представника Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси - Барва І.А., довіреність № 0078/08 від 04.01.2013р.

Інші представники сторін по справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС

на постанову господарського суду Одеської області від 12.12.2012р.

справа № 5017/3472/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси

до ТОВ „Фабрика головних уборів „Корсар"

про банкрутство

Відповідно до ст.4 -4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 05.02.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановила:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. за заявою Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Фабрика головних уборів „Корсар", за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням та наявністю заборгованості на суму 1655,64 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 12.12.2012р. ТОВ „Фабрика головних уборів „Корсар" визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, якого зобов'язано провести дії відповідно до ст.ст. 22-26, 29-34, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та, після завершення усіх розрахунків із виявленими кредиторами, надати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс на затвердження.

Визнано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси кредитором до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика головних уборів „Корсар" з грошовими вимогами на загальну суму у розмірі 1 655 грн. 64 коп., із зазначенням черговості задоволення грошових вимог ініціюючого кредитора: у сумі 57 грн. 02 коп. - третя черга відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; - у сумі 1 598 грн. 62 коп. - шоста черга відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута.

Не погоджуючись з цією постановою суду від 12.12.2012р., Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема, ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 78 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права. Крім іншого, скаржник зазначає, що судом першої інстанції визнаючи ТОВ „Фабрика головних уборів „Корсар" банкрутом не було належним чином досліджено всіх обставин справи, не досліджено всіх доказів по справі, чим порушено ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, не було вжито заходів щодо сприяння проведення податкової перевірки згідно діючого законодавства, внаслідок чого, скаржник вважає, що неможливо встановити факт неплатоспроможності боржника, а виявлення приховувань несплати боржником податків і зборів може призвести до значних збитків у вигляді ненадходження коштів до державного бюджету по податкам і зборам.

Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси вважає, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 12.12.2012р. - без змін, з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші представники сторін у справі про банкрутство ТОВ „Фабрика головних уборів „Корсар" в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення, про причини неявки суд не повідомили і таким чином не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси у справі про банкрутство ТОВ „Фабрика головних уборів „Корсар", перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України про банкрутство у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України про банкрутство предметом доказування є, зокрема, визнання місцезнаходження боржника - юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Водночас, за правилами статті 52 Закону про банкрутство підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.

Відповідно до статті 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п. 14 ст. 19 Закону).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.11.2012р. вбачається, що ще 01.07.2008р. держреєстратором був внесений запис під номером 3 (1 556 113 0003 017054) щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством.

Крім того, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що до заяви УПФУ у Малиновському районі м. Одеси про визнання банкрутом відсутнього боржника надано докази, що свідчать про ознаки відсутнього боржника, а саме: про наявність і безспірність боргу та неплатоспроможність боржника обґрунтована й підтверджена корінцем вимоги від 05.01.2009 р. за № Ю-4404, виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2008 р. по справі № 2-а-6238 2008р. про стягнення з боржника заборгованості на загальну суму у розмірі 1 341 грн. 53 коп., карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи яка має найманих працівників ( 32%, 4%, 42 %) в період розрахунку з 01.01.2004р. по 14.11.2012р.; рішеннями про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку суми страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством від 25.11.2008 р. за № 5552; за № 5553; за № 5554; за № 5555; за № 5556; за № 5557; за № 5558; від 26.11.2008 р. за № 5736, за № 5737. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2008 р. по справі № 2-а-6238 2008 р. про стягнення з боржника заборгованості у розмірі 1 341 грн. 53 коп. встановлено, що нерухомого майна та транспортних засобів за боржником не зареєстровано, грошові кошти на розрахункових рахунках боржника відсутні у зв'язку з чим виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 5 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження" (постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.10.2010 р. за № В-8/422 ( т.1 а.с. 14).

Згідно довідки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 15.11.2012 р. за № 31510/18-220 боржник не звітує до органів ДПІ з 15.05.2008р. Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ „Фабрика головних уборів „Корсар", боржником протягом року не надавалось до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларації, документів бухгалтерської звітності.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова господарського суду Одеської області відповідає вимогам закону та правових підстав для її скасування не вбачається.

У апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС посилається на то, що незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до податкового кодексу України, проте, жодним процесуальним документом у справі, в тому числі і винесеною оскаржуваною господарським судом Одеської області постановою від 12.12.2012р., повноваження податкового органу на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом господарювання, який перебуває у стані банкрутства не обмежувались.

Крім того, посилання ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, в апеляційній скарзі на позбавлення її можливості провести перевірку ТОВ „Фабрика головних уборів „Корсар", відхиляються судовою колегією, з огляду на те, що жодними нормативним актом не передбачено обмежень щодо проведення перевірок органами податкової служби у разі введення процедури банкрутства суб'єкта господарської діяльності, що додатково підтверджується приписами Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р., про що не може бути не відомо ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що позбавлення права на проведення податкової перевірки не є належним аргументом та підставою для скасування постанови господарського суду Одеської області про визнання ТОВ „Фабрика головних уборів „Корсар" банкрутом, оскільки податкові органи не обмежені в проведенні вказаної перевірки стосовно Боржника під час здійснення ліквідаційної процедури -після прийняття постанови про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Поряд з цим слід додати, що виходячи з положень ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку і після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Доказів зворотного або документів, які б свідчили про наявність у банкрута майна для задоволення вимог кредиторів, скаржником надано не було.

Отже, твердження ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови господарським судом Одеської області не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Одеської області від 12.12.2012р. відповідає закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

Постановила :

Постанову господарського суду Одеської області від 12.12.2012р. справа № 5017/3472/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС - без задоволення.

Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2013р.

Головуючий суддя Воронюк О.Л.

Суддя Єрмілов Г.А.

Суддя Лашин В.В.