Рішення

від 28.01.2013 по справі 5017/3355/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2013 р.Справа № 5017/3355/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Експорт»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НИКОНИЙ»

про стягнення 71 086 грн. 30 коп.

Представники:

Від позивача: Бобров В.М. (довіреність №б/н від 30.11.2012 р.);

Від відповідача: не з'явився;

Суддя Зайцев Ю.О.

Суть спору: 19.11.2012 р. до господарського суду Одеської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Експорт» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НИКОНИЙ» про стягнення 71 086,30 грн. суми штрафних санкцій за договором поставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що 30.09.2011 р. між ТОВ «Агросвіт Експорт» та ТОВ «НИКОНИЙ» було укладено договір поставки № 3009ПР, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця просо 1-3 класу українського походження врожаю 2011 року, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар, проте остаточні розрахунки не здійснив, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість в сумі 71 086 грн. 30 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5017/3355/2012 з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

За клопотанням представника позивача (вх.№38816/2012) в судовому засіданні 19.12.2012 р. розгляд справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжено та відкладено до 28.01.2013 р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та договорі №3009ПР від 30.09.2011 р. Поштову кореспонденцію за вказаним адресом ТОВ «НИКОНИЙ» отримувало, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень вх.№27399/2012 та №2056/2013, але у судові засідання представника не направило, про поважність причин відсутності не повідомило, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористалось.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у договорі №3009ПР від 30.09.2011 р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

28.01.2013 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

30.09.2011р. між ТОВ «Агорсвіт Експорт» - постачальник, та ТОВ «НИКОНИЙ» - покупець, було укладено договір поставки № 3009ПР, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця просо 1-3 класу українського походження врожаю 2011 року, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п.3.3 загальна вартість товару, що поставляється за даним договором становить 270 000,00 грн. з ПДВ +/- 5% в залежності від кількості товару, сума ПДВ - 45 000, 00 грн. +/- 5% в залежності від - кількості Товару, без ПДВ - 225 000,00 грн. +/- 5% в залежності від кількості товару.

Згідно п. 4.3 договору строк поставки загальної кількості товару встановлено до 07 жовтня 2011 року включно. При цьому оплата за товар відповідно до п. 5.1 договору проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у вигляді 100 % передоплати від вартості товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання договору.

На виконання умов договору постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 271 548,00 грн., що підтверджується, наявною в матеріалах справи, видатковою накладною № 147 від 30 вересня 2011 року.

Проте відповідачем оплата поставленого за договором товару здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі. Станом на 24.11.2011 р. покупцем було сплачено лише 78 000,00 грн., від загальної суми поставленого постачальником Товару, що підтверджується банківськими виписками: №347 від 10.10.2011р., №348 від 10.10.2011р., №369 від 02.11.2011р. №400 від 24.11.2011р., №77 від 22.02.2012 р.

Факт порушення виконання зобов'язання ТОВ «НИКОНИЙ» було встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 22 лютого 2012 року у справі №5017/280/2012 позовом ТОВ «Агросвіт Експорт» до ТОВ «НИКОНИЙ» про стягнення грошових коштів в розмірі 198 527,90 гри. Даним рішенням позовні вимоги були задоволені частково, а саме вирішено стягнути з ТОВ «НИКОНИЙ» на користь ТОВ «Агросвіт Експорт» грошові кошти в розмірі 179 548,00 грн. - сума основної заборгованості, пені в розмірі 9568,31 грн., 3 % річних в розмірі 1 851,94 грн., інфляційних втрат в розмірі 559,65 грн., судового збору в розмірі 3 830.56 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (Іншого органу, який вирішує господарські спори) п час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 8.1. даного Договору передбачено, що за порушення умов даного Договору винна Сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Крім того, відповідно до п. 8.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов даного Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2 % вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення.

Також, 24 листопада 2011 року між ТОВ «Агросвіт Експорт» та ТОВ «НИКОНИЙ» було укладено додаткову угоду даного договору, відповідно до якої сторони доповнили розділ договору п. 8.7 який виклали в наступній редакції: «В разі порушення Покупцем строків оплаті Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника неустойку в розмірі 36 % річних ви суми боргу по Договору за весь період прострочення. Суму неустойки, передбачену п. і Договору, Покупець зобов'язаний сплачувати на користь Постачальника кожного місяця до 25 числа протягом прострочки, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальник в безготівковому порядку».

Оскільки відповідачем після винесення рішення про справі №5017/280/2012 заборгованість сплачено не було, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «Никоний» 71 086,30 грн., що складається з 5 383.98 пені, 4 176.34 - суми на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, 61 525.98 - неустойки в розмірі 36% річних відповідно до п. 8.7 договору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами п. 8.2. укладеного договору між сторонами договору та додатків до нього передбачено, що за прострочення в поставки товару відповідач сплачує на користь позивача неустойку (пеню) в розмірі 0,2 % вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Згідно із п. 8.7 договору, сторони домовились, що в разі порушення покупцем строків оплати, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника неустойку в розмірі 36 % річних ви суми боргу по договору за весь період прострочення. Суму неустойки, передбачену п. 8.7 і договору, покупець зобов'язаний сплачувати на користь постачальника кожного місяця до 25 числа протягом всього періоду прострочки, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальник в безготівковому порядку.

Розрахунок неустойки, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованої відповідачу пені становить 5 383,98 грн., а розмір неустойки - 61 525,98 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, а також вимогам чинного законодавства щодо нарахування неустойки.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 176,34 грн. - суму на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних. Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Так, судом встановлено наявність продажу позивачем відповідачу товару та підтверджено факт його поставки та прийняття відповідачем, встановлено існування заборгованості за поставлену продукцію, оплата якої на виконання рішення суду по справі №5017/280/2012 від 22.02.2012 здійснена не була. У зв'язку з наведеним позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 71 086,30 грн., що складається з 5 383,98 грн. пені, 4 176,34 - суми на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, 61 525,98 грн. - неустойки в розмірі 36% річних відповідно до п. 8.7 договору є обґрунтованою.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Експорт» - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НИКОНИЙ» (67620, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Вигода, вул. Вінявського, буд. 3-Б, код ЕДРПОУ 36170760, р/р 2600136648980 в ПАТ «КБ «Інвестбанк», м. Одеса, МФО 328210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Експорт» (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 5, літ. Б-3, код 34391363, п/р №26008000647401 в АТ «АСТРА БАНК», МФО 380548) заборгованість в розмірі 71 086 (сімдесят одна тисяча вісімдесят шість) грн. 30 коп., що складається пені в розмірі 5 383 (п'ять тисяч триста вісімдесят три ) грн. 98 коп., суми на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних в розмірі 4 176 (чотири тисячі сто сімдесят шість) грн. 34 коп., неустойки відповідно до п. 8.7 договору в розмірі 36% річних - 61525 (шістдесят одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять) грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 01.02.2013 року.

Суддя Зайцев Ю.О.