Постанова

від 23.11.2006 по справі 42/199

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/199

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 листопада 2006 р.                                                                                   № 42/199  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                           Грека Б.М.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідача:

Коваленко Р.О.Летючий А.В.

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інкомбуд”

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 р.

у справі№ 42/199

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інкомбуд”

доприватного підприємства “АВК”

про стягнення 96 156 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 90 000 грн. боргу та 6 156 грн. штрафу, посилаючись на те, що між ним та КМП “Інмакон” 22.06.2006 р. укладено угоду про поступку права вимоги, згідно якої він став набувачем вимоги від ПП “АВК” щодо виконання договору поставки №3 від 18.04.2005 р., а саме: повернення грошових коштів в сумі 90 000 грн., які КМП “Інмакон” перерахував за непоставлений відповідачем товар згідно договору та рахунку –фактури № СФ-0000008 від 18.04.2005 р.,  а також сплати штрафу в сумі 6 156 грн., передбаченого п.4.2 договору.

Рішенням господарського суду м.Києва від 30.05.2006 р. (суддя Паламар П.І.) позов задоволено.

Стягнуто з ПП “АВК” на користь ТОВ “Компанія “Інкомбуд” 90 000 грн. боргу, 6 156 грн. штрафу та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. (головуючий –Брайко А.І., судді –Алданова С.О., Бившева Л.І.) рішення  господарського суду м.Києва від 30.05.2006 р. скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р., залишивши в силі рішення господарського суду м.Києва від 30.05.2006 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Зокрема, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні два примірники вказаного договору, з яких примірник, наданий позивачем, передбачає обов'язок постачальника (відповідача) поставити товар у п'ятиденний строк після оплати та сплату штрафу у розмірі 10% від ціни непоставленого товару (пункти 2.1, 4.2, а.с.12), а примірник договору, наданий відповідачем, таких даних не містить (а.с.67).

Усунення розбіжностей в примірниках договорів стосовно пунктів 2.1, 4.2, розмежування чи погодження розмірів перерахованої суми коштів по договору та рахунку, дані про продовження строку оплати рахунку, підстави для його оплати пізніше зазначеного строку (20.04.2005 р. замість 18.04.2005 р.) в матеріалах справи відсутні і сторонами не надані, що свідчить про недоведення позивачем виконання належним чином КМП “Інмакон” своїх зобов'язань перед відповідачем та порушення зобов'язань відповідачем, що виникли на підставі договору і рахунку фактури.

Але погодитись з  такими висновками суду апеляційної інстанції неможливо, оскільки він дійшов їв в порушення вимог ст.ст. 36, 38 ГПК України.  

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути посвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами надані належним чином засвідчені копії договору, а тому за наявності розбіжностей в їх тексті, суд мав витребувати від кожної з сторін оригінал договору і в залежності від цього вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача відповідно до вимог ст.712,  ч.2 ст. 693 ЦК України попередньої оплати за товар, не переданий в строк.

Що стосується розмежування перерахованих позивачем 90 000 грн. за договором та за рахунком-фактурою, то в касаційній скарзі позивач зазначає про надання ним в судовому засіданні податкової накладної відповідача №13 від 20.05.2005 р., з якої вбачається за який саме товар КМП “Інкамон” сплатило дану суму, проте до матеріалів справи вона не приєднана, а враховуючи наявність специфікації до договору та зазначення в рахунку-фактурі найменування товару, на який він виписаний, суд міг визначити розмір суми, сплаченої за договором та на підставі рахунку-фактури.

Таким чином, постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Разом з тим необхідно скасувати і рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, оскільки воно також постановлено з порушенням вимог ст. 43 ГПК України без врахування наявності двох примірників договору з різним текстом.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, відповідно до вимог ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно на підставі належних доказів з'ясувати права і обов'язки КМП “Інкамон” та ПП “АВК” на підставі договору №3 від 18.04.2005 р. та рахунку –фактури № СФ-0000008 від 18.04.2005 р. і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інкомбуд”  задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 30 травня 2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 р. у справі за № 42/199 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий                                                                     В.І. Дерепа

Судді                                                                                Б.М. Грек

                                                                                         Л.В. Стратієнко