Ухвала

від 16.01.2013 по справі 2а-1670/6167/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/6167/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

за участю представника позивача: Біланенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-1670/6167/12

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорол-Агро" до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року № 0000292301.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з"ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст.ст. 187, 209 Податкового Кодексу України та положення ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо повноти та об"єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, відповідно до направлення №264 від 31.08.2012, виданого Хорольською МДПІ, на підставі наказу Хорольської МДПІ №362 від 30.08.2012 у період з 31.08.2012 по 06.09.2012 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Хорол-Агро"з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту суб'єктом господарювання за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складено акт №468/22/32946310 від 13.09.2012 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 187.1. статті 187, пунктів 209.2., 209.6. статті 209 Податкового кодексу України.

В ході перевірки було зроблено висновок про заниження товариством податкових зобов'язань бюджетної декларації у сумі 64 574,00 грн та завищення податкових зобов'язань скороченої декларації спеціального режиму оподаткування, що залишається у власності сільськогосподарського підприємства та не підлягає сплаті до бюджету у сумі 64574,00 грн (а. с. 33).

На підставі акту перевірки 26 вересня 2012 року Хорольською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 80717,50 грн, з яких за основним платежем -64574,00 грн, штрафні (фінансові) санкції -16 143,50 грн. (а.с. 45).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки, загальною площею 85,8 га., щодо яких не зареєстровані договори оренди в центрі ДЗК, використовуються позивачем для виробництва сільськогосподарської продукції, не суперечить вимогам ст.. 302 К України та те, що позивач сплачує фіксований сільськогосподарський податок з усіх земель, що знаходяться у нього в користуванні, в тому числі і з неоформлених, вважає правомірним включення ним до податкового зобов'язання з ПДВ у скороченій декларації за квітень 2012 року 8333 грн. Використання позивачем супутніх послуг при виробництві при виробництві сільськогосподарської продукції згідно Податкового кодексу України не є підставою ні для переведення сільськогосподарського товаровиробника на загальний режим оподаткування, ні для скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника платником податку, ні для формування податкового зобов'язання з ПДВ загальної декларації замість скороченої. Крім того, у відповідача були відсутні підстави, передбачені підпунктом 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для проведення позапланової перевірки позивача, оскільки письмовий запит органу державної податкової служби йому не надсилався.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті може обрати спеціальний режим оподаткування.

Приписами пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Аналогічна норма міститься у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно пункту 302.1. статті 302 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Хорол-Агро"станом на 01.01.2011 у своєму користуванні мало 444,23 га сільськогосподарських земель, станом на 01.01.2012 - 452,8105 га сільськогосподарських земель, що підтверджено наявними у матеріалах справи довідками відділу Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області (а.с. 67-68).

Орендовані землі позивач використовував для здійснення господарської діяльності, а саме, для вирощення сільськогосподарських культур (озима пшениця, пшениця ярова, кукурудза, нут, соя, лікарські рослини, ефірно-олійні культури, насіння редьки, багаторічні трави).

ТОВ "Хорол-Агро"у декларації з податку на додану вартість (скороченій) за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 відображало операції із продажу продукції сільськогосподарського призначення власного виробництва на суму 1 043 048,00 грн.

Згідно акту перевірки, однією з підстав для висновку про заниження позивачем грошового зобов'язання з ПДВ у загальній декларації стало те що по 85,8 га земель не зареєстровані договори оренди в Державному земельному кадастрі, тому позивач ТОВ "Хорол-Агро" виробляв сільськогосподарську продукцію не тільки власними або орендованими виробничими потужностями, а також не на орендованих потужностях у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представниками сторін.

Податок на додану вартість по даним операціям позивачем було віднесені до податкових забов`язань відповідних періодів декларації з податку на додану вартість скороченої.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ «Хорол-Агро» не додержано вимог передбачених пунктом 209.6. ст.. 209 Податкового кодексу України, податок на додану вартість при реалізації сої в сумі 8333,0грн. необхідно було віднести до податкових зобов`язань бюджетної декларації, чим занижено податкові зобов`язання бюджетної декларації в сумі 64574грн.

Приписами пункту123.1. ст.. 123 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п. п. 54.3.1., 54.3.2., 54.3.4., 54.3.5., 54.3.6. п.54.3. ст..54 цього кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі - 25% суми визначеного податкового забов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове - повідомлення рішення №0000292301 від 26.09.2012 року на загальну суму 64574грн. за заниження податкового забов`язання бюджетної декларації прийняте відповідно до законодавства.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.160, 196, п.3 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст. 205, ст.ст.206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-1670/6167/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 р.