Ухвала

від 30.01.2013 по справі 2а-11731/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 р.Справа № 2а-11731/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Сіренко О.І., Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року по справі № 2а-11731/12/2070

за позовом Комунального підприємства "Зміїв-тепло" Зміївської районної ради Харківської області

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року адміністративний позов Комунального підприємства «Зміїв-тепло» до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000262210 від 15.10.2012 р на загальну суму 4887,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.138,140,141,185,186,189 Податкового кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та у відповідності до ч.1ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Зміївському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Комунального підприємства "Зміїв-Тепло" Зміївської районної ради Харківської області (код ЄДРПОУ 37083564) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Геоспецсервіс" (код ЄДРПОУ 36989191) за період січень 2011 року - червень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом №779/22/37083564 від 28.09.2012 р.. В акті зазначено про порушення:

- відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій у КП "Зміїв-Тепло" по придбанню робіт та матеріалів у ТОВ "Геоспецсервіс"(код ЄДРПОУ 36989191) за січень 2011 року та листопад 2011 року;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням матеріалів у ТОВ "Геоспецсервіс"за січень 2011 року на суму 2942,00 грн. та за листопад 2011 року на суму 1296,48 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4238,48 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 2942,00 грн. та за листопад 2011 року на суму 1296,48 грн. (а.с. 16).

На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000262210 від 15.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4887,00 грн., з яких за основним платежем - 4238,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 649,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення контрагентом позивача ТОВ "Геоспецсервіс"своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку ДПІ у Зміївському районі покладено відомості акту від 10.08.2012 р. №557/222/36989191 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Геоспецсервіс"(код ЄДРПОУ 36989191) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2011 року -червень 2012 року", яким встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій ТОВ "Геоспецсервіс"за січень 2011 року -червень 2012 року .

Відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені КП "Зміїв-Тепло" з ТОВ "Геоспецсервіс", які виконувались в т.ч. в січні та листопаді 2011 р., є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем КП "Зміїв-Тепло" (Замовник) та ТОВ "Геоспецсервіс"(Виконавець) 04.01.2011 р. було укладено договір №1, за яким Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати наступні види послуг: очищення котлів КВм(а)-0,3 за адресою: м. Зміїв, вул. 50 років ВЛКСМ, 61.

КП "Зміїв-Тепло" було отримано податкову накладну від 12.01.2011 р. №1 на суму 17652,00 грн., сума ПДВ - 2942,00 грн.. Виконання зазначених у договорі послуг підтверджується актом приймання виконаних робіт №1 від 31.01.2011 р..

З матеріалів справи вбачається, що за надані послуги позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки ТОВ "Геоспецсервіс", що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 12.01.2011 р. №123 .

Між позивачем КП "Зміїв-Тепло" (Покупець) та ТОВ "Геоспецсервіс"(Продавець) 01.10.2011 р. було укладено договір поставки товару №07/10, за яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити матеріали (Товар). Загальна кількість Товару, одиниці виміру Товару та ціна одиниці виміру Товару визначаються Сторонами у Специфікації, що є додатком №1 до цього Договору.

КП "Зміїв-Тепло" було отримано податкову накладну від 10.11.2011 р. №5 на суму 7778,87 грн., сума ПДВ - 1296,48 грн..

Згідно приймального акту від 10.11.2011 р. №3, товар, визначений у специфікації до договору, було передано позивачу за довіреністю від 10.11.201 р. №58.

Відповідно до п. 8.1 Договору, транспортування Товару від Продавця до Покупця здійснюється Покупцем.

Отже, товар за договором було перевезено за допомогою транспортного засобу позивача, згідно подорожнього листа службового автомобіля від 10.11.2011 р. №131.

З матеріалів справи вбачається, що за надані послуги позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки ТОВ "Геоспецсервіс", що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 10.11.2011 р. №427.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, колегія суддів зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, КП "Зміїв-Тепло") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих послуг) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів відмічає, що КП "Зміїв-Тепло" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні наданих послуг та товару контрагента ТОВ "Геоспецсервіс", який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши КП "Зміїв-Тепло" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.138,140,141,185,186,189 Податкового кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року по справі № 2-а-11731/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2013 р.