Рішення

від 17.12.2012 по справі 0107/9740/2012

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 0107/9740/2012

Провадження по справі 2/0107/2612/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Воробйової С.О.,

при секретарі - Жабенко І.М.,

за участю адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Тур» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Тур» (далі ТОВ «Електро-Тур»), зменшивши позовні вимоги у порядку ст.31 ЦПК України (а.с.70), про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її чоловік - ОСОБА_3 та вона, як його дружина, є спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає. За життя померлий працював у ТОВ «Електро-Тур» та був одним з його засновників. Наказом зазначеного товариства №1-к від ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 був виключений із особового складу підприємства, у зв'язку зі смертю. За час роботи у ТОВ «Електро-Тур» ОСОБА_3 була нарахована та не виплачена заробітна плата, заборгованість за якою станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року становила 357,20 грн. З приводу невиплати заробітної плати ОСОБА_3 позивач неодноразово зверталась зі скаргами до прокуратури м. Сімферополя та керівництва ТОВ «Електро-Тур». Листом від 05.09.2012 року №1-9 ТОВ «Електро-Тур» повідомило її, що вона може отримати залишок заробітної плати свого померлого чоловіка за жовтень 2011 року і для цього їй необхідно зв'язатись з керівником ТОВ «Електро-Тур». Проте, вищевказана заборгованість була сплачена позивачу лише під час судового розгляду справи. У зв'язку із зазначеними обставинами, ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по теперішній час перебуває у стані постійної емоційної напруги, переживає душевний біль та страждання, змінився її звичний спосіб життя, оскільки через те, що відповідач своєчасно не сплатив заробітну плату, яка належала ОСОБА_3, вона змушена була в усній та письмовій формі звертатись до відповідача з принизливими проханнями. Під час спілкування з відповідачем вона також змушена була переносити нервові перевантаження та відчувала комплекс неповноцінності, після чого, для підтримки нервової системи приймала заспокійливі засоби. Через безрезультатність звернень до відповідача, позивач змушена була звертатись зі скаргами до державних структур, а саме до прокуратури м. Сімферополя, Територіальної Державної інспекції з питань праці в АР Крим щодо невиплати відповідачем належних їй сум. Позивач також зазначає, що з часу смерті ОСОБА_3 і до подачі позову до суду змінився звичний спосіб її життя, оскільки вона стала потенційним скаржником щоб отримати належну суму заробітної плати свого чоловіка. З наведених підстав позивач просила задовольнити позовні вимоги, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору у сумі 214,60 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 1500 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2012 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Електро-Тур» у частини позовних вимог про стягнення з ТОВ «Електро-Тур» на її користь заборгованості по заробітній платі, яка належала спадкодавцеві, у розмірі 357,20 грн. залишено без розгляду у зв'язку з її виплатою відповідачем (а.с.82).

У судовому засіданні позивач та її адвокат підтримали позові вимоги по тих же підставах та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Заслухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-АП №330641 (а.с.5).

01.12.2005 року наказом ТОВ «Електро-Тур» №5-К ОСОБА_3 був прийнятий на посаду заступника директора зазначеного товариства (а.с.59).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.4).

Згідно наказу ТОВ «Електро-Тур» №1-к від ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 виключений із особового складу підприємства у зв'язку зі смертю (а.с.58).

ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 (а.с.6), що також не спростовувалось сторонами по справі.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Електро-Тур» №12/1 від 10.12.2012 року заборгованість за заробітною платою ОСОБА_3, з урахуванням здійснених виплат, складає 357,20 грн. (а.с.76).

У зв'язку з невиплатою ОСОБА_2 заробітної плати ОСОБА_3, належної позивачу як спадкоємцю померлого, вона змушена була звертатись до відповідача, а також до прокуратури м. Сімферополя та Територіальної Державної інспекції з питань праці в АР Крим (а.с.12,13,18-19,23,24,28,29,30), проте, заборгованість була сплачена позивачу лише під час судового розгляду справи - 10.12.2012 року електронним переказом з повідомленням про вручення (а.с.77).

Згідно зі ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Частиною 1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При цьому, суд також враховує положення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», які відповідно до ст.7 ЦК України, мають характер правового звичаю, згідно з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачу дійсно спричинена моральна шкода, яка полягає у перебуванні ОСОБА_2 у стані постійного емоційного напруження, нервового перевантаження, душевних болях та стражданнях, зміні звичного способу життя, оскільки через те, що відповідач своєчасно не сплатив заробітну плату, яка належала її померлому чоловіку - ОСОБА_3, вона змушена була в усній та письмовій формі звертатись до відповідача з принизливими проханнями. Під час спілкування з відповідачем вона також змушена була переносити нервові перевантаження та відчувала комплекс неповноцінності, після чого, для підтримки нервової системи приймала заспокійливі засоби. Через безрезультатність звернень до відповідача, позивач змушена була звертатись зі скаргами до державних структур, а саме: до прокуратури м. Сімферополя, Територіальної Державної інспекції з питань праці в АР Крим щодо невиплати відповідачем належних їй після смерті її чоловіка сум.

Зазначені обставини підтверджуються також й поясненнями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4

Разом з тим, суд знаходить, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Електро-Тур» про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. є завищеними і стягненню підлягає лише сума у розмірі 200 грн.

В іншій частині вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Також, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з ТОВ «Електро-Тур» на користь позивача підлягають стягненню понесені ОСОБА_2 і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 214,60 грн. (а.с.1).

В той же час, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн., на підтвердження яких позивачем надані відповідні товарні чеки (а.с.17,39,56,74), підлягають частковому задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень ст.88 ЦПК України, та з урахуванням положень ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI від 20.12.2011 року, у розмірі 30,54 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.23, 1227 ЦК України, ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI від 20.12.2011 року, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Тур» (місцезнаходження: м. Сімферополь, смт Гресівський, вул. Енергетиків, 4/16, кв.2, ідентифікаційний код 33773314) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сімферополя, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 200 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 214,60 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 30,54 грн., а всього 445,14 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Тур» (місцезнаходження: м. Сімферополь, смт Гресівський, вул. Енергетиків, 4/16, кв.2, ідентифікаційний код 33773314) на користь держави судовий збір у розмірі 4,29 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: