Рішення

від 04.02.2013 по справі 5024/1777/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 р. Справа № 5024/1777/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Комсомольського району м.Херсона в інтересах держави в особі

позивача-1: Херсонської міської ради, м. Херсон

позивача-2 : Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон

до: Приватної фірми "Віка і К", м. Херсон

про стягнення 10377 грн. 75 коп.

за участю прокуратури : Черната Т.О., посвідчення № 006225 від 26.09.2012 р.

представників сторін:

від позивача-1: Тонкошнуров В.Г., посвідчення № 2796 від 2011 р.;

від позивача-2 : Сініцина В. Ю., представник за довіреністю № 3415-15 від 14.11.2012 р.;

від відповідача - не прибув.

Прокурор Комсомольського району міста Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (позивач-1) та Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (відповідач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до приватної Фірми "Віка і К" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 1164 про постачання теплової енергії від 01.11.2008 року у розмірі 8 951 грн. 41 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 101 грн. 53 коп. 3% річних, 689 грн. 26 коп. - пені, 8 грн. 95 коп. - індексу інфляції та 626 грн. 60 коп. штрафу.

З відзиву позивача - Херсонської міської ради вбачається, що порядок розподілу прибутку підприємства визначено засновником у співвідношенні 70 % підприємству, 30 % до місцевого бюджету. Відтак, несвоєчасна сплата за договорами про надання теплової енергії призводить до позбавлення Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" прибутку, та як наслідок, ненадходження коштів до місцевого бюджету Херсонської міської ради. Таким чином, завдається значна шкода фінансовій основі місцевого самоврядування (а.с. 41).

У судове засідання 21.01.2013 року представник відповідача не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням до м. Києва у справах товариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД".

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.01.2013 року розгляд справи був відкладений у зв'язку з неявкою представника та клопотанням про відкладення розгляду справи представника відповідача.

Однак, у судове засідання 04.02.2013 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, що відповідає приписам статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначене свідчить про те, що, незважаючи на обізнаність про дату розгляду спору, відповідач ухиляється від явки в засідання суду та подання витребуваних судом доказів.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від представника відповідача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача - Приватної Фірми "Віка і К", за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду справи і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

в с т а н о в и в:

01.11.208 року між міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" та приватною фірмою "Віка і К" укладено договір № 1164 про постачання теплової енергії (далі - Договір) відповідно до якого виробник (позивач) приймає на себе зобов'язання виробити та поставити споживачеві (відповідачу) теплову енергію в обумовлених договорах обсягах, а споживач зобов'язується приймати теплову енергію і оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбачені цим договором.

Розділом 2 Договору передбачено умови постачання теплової енергії. Так, пунктом 2.1 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачеві в обсягах, зазначених у додатку №1 до Договору на потреби: опалення - протягом опалюваного періоду.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору споживач зобов'язується виконувати умови і порядок оплати за спожиту теплову енергію в обсягах і в строки, передбачені договором.

Розділом 6 Договору передбачено порядок оплати. Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється у грошовій формі за тарифами, затвердженими Херсонським міськвиконкомом.

У п. 6.3 договору сторонами встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем протягом 5-ти банківських днів після одержання рахунку на поточний рахунок 26003060153834 ХФ "Приватбанк", МФО 352479, код ОКПО 31653320 (пункт 6.6 Договору).

Згідно пункту 6.7. споживач здійснює передоплату у розмірі 100% вартості місячного споживання теплової енергії, необхідної для теплопостачання його об'єкту, не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця.

Для отримання рахунку за фактично спожиту теплову енергію щомісяця, не пізніше 20 числа споживачеві необхідно прибути в міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго", за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, 1, тел. 41-07-62, бух. 41-07-64 (п.6.8 Договору).

Відповідно до пункту 7.3.3 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у термін зазначений у п. 6.6 Договору, згідно статті 231 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості наданих послуг за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. У разі несплати, або несвоєчасної оплати споживач на вимогу виробника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (пункт 3.2.1 Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконував прийняті на себе обов'язки за договором і в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року здійснив поставку теплової енергії за зазначеними в рахунках та актах здачі-приймання робіт обсягами. Вартість наданих міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" послуг за зазначений період становить 8 951 грн. 41 коп.

Дана заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується рахунками на оплату:

- за грудень 2011 року № 227 від 06.01.2012 року на суму 1 835,72 грн.;

- за січень2012 року № 615 від 13.02.2012 року на суму 2 108,35 грн.;

- за лютий 2012 року № 1048 від 13.03.2012 року на суму 2 380,98 грн.;

- за березень 2012 року № 1521 від 12.04 2012 року на суму 1 890,25 грн.;

- за квітень 2012 року № 1886 від 10.05.2012 року на суму 736,11 грн. (а.с. 15, 17, 20, 21, 23).

14.08.2012 року міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" направило приватній фірмі "Віка і К" вимогу № 1957-07 вимогу про сплату суми основного боргу у розмірі 8 951 грн. 41 коп. (а.с. 13). Однак, вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та реагування.

Оскільки відповідачем вимога про сплату суми основного боргу виконана не була позивач був змушений звернутися до суду.

Частиною 6 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

На підставі п. "а" під. 2 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України „Про теплопостачання" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання входить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, всупереч вимогам пункту 6.6 договору не сплатив за теплову енергію до 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго", в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року, яка становить 8 951 грн. 41 коп.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 8 951 грн. 41 коп. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Свої обов'язки по розрахунках за надані послуги в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року відповідач не виконав, його борг станом на день винесення рішення становить 8 951 грн. 41 коп. та підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у сумі 101 грн. 53 коп. та 8 грн. 95 коп. індексу інфляції, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин вимоги про стягнення 3% річних у сумі 101 грн. 53 коп. та 8 грн. 95 коп. індексу інфляції, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, позивачем нарахована пеня, відповідно до пункту 7.3.3 Договору від 01.11.2008 року № 1164, нарахування якої є правомірним, оскільки згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 689 грн. 26 коп. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивачем нарахований штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу понад 30 днів в сумі 626 грн. 60 коп., відповідно до пункту 7.3.3 Договору від 01.11.2008 року № 1164, нарахування якого є правомірним.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України. Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 3-24гс12.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, суд зазначає, що його нарахування є правомірним, тому з відповідача слід стягнути штраф у сумі 626 грн. 60 коп.

Стосовно представництва інтересів позивачів прокуратурою, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.1999р. (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 2 ст. 2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Правова позиція Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, висловлена у постанові від 22 лютого 2005 р. у справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах Міністерства палива та енергетики в особі акціонерної компанії "Харківобленерго" до СТОВ ім. Г. С. Сковороди про стягнення 76 162,20 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електроенергії, полягає в тому, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади. Якщо позов подано в інтересах самостійного суб'єкта господарювання, порушення провадження у такій справі є безпідставним. У постанові зазначено, що прокурор обґрунтовано визначив Херсонську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо постачання теплової енергії, у зв'язку з тим, що згідно із п. 1.1. статуту МКП "Херсонтеплоенерго" власником (засновником) підприємства є Херсонська міська рада. Розподіл прибутку підприємства здійснюється за рішенням засновника на відповідний бюджетний період. (п. 7.1 Статуту).

У відзиві на позов представник Херсонської міської ради зазначив порядок розподілу прибутку підприємства, а саме: у співвідношенні 70 % підприємству, 30 % до місцевого бюджету.

Відтак, несвоєчасна сплата за постачання теплової енергії призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету Херсонської міської ради.

Таким чином, захист інтересів держави полягає у стягненні сум, в складі заборгованості на користь Херсонської міської ради.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Крім того, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 22.08.2012 року №03.13.01-07/1141/2012 приймаючи рішення зі справи, провадження в який порушено за заявою прокурора чи його заступника, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача тільки в доход державного бюджету України, а не на користь іншої сторони у справі.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватної фірми "Віка і К" (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 203, кв. 4, код ЄДРПОУ 24119622, р/р 26005300578 у ХФ ПАТ "Західінкомбанк ", МФО 352327) на користь міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73000, м. Херсон, Острівське шосе, 1, код ЄДРПОУ 31653320, р/р 26007698461 в ПАТ "Марфінбанк", МФО 328168) - 8 951 грн. 41 коп. суму основного боргу, 101 грн. 53 коп. 3% річних, 689 грн. 26 коп. пені, 8 грн. 95 коп. індексу інфляції та 626 грн. 60 коп. штрафу.

3. Стягнути з приватної фірми "Віка і К" (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 203, кв. 4, код ЄДРПОУ 24119622, р/р 26005300578 у ХФ ПАТ "Західінкомбанк ", МФО 352327) на користь держави в дохід державного бюджету України (рахунок 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області, код 03500045) - 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 07.02.2013 року.

Суддя В.В.Людоговська