Рішення

від 04.02.2013 по справі 4302-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ  КРИМ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 04.02.2013Справа № 5002-13/ 4302-2012 За позовом Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» до товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал»   про стягнення 24 356,07 грн.   Суддя Пукас А.Ю. Представники: Від позивача не з'явився.   Від відповідача не з'явився. СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал» про стягнення 24 356,82 грн., у тому числі 20 594,95 грн. основного боргу, 3 761,88 грн. пені. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач частково виконав зобов'язання щодо поставки продукції, чим порушив умови договору № 30/08/10/01 від 30.08.2010 та обґрунтовані посиланням на статті 193, 222, 265 Господарського кодексу України та статті 525, 526, 655, 662 Цивільного кодексу України. Позивач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів та додаткових письмових пояснень до позову (т. 1, а.с. 121). Крім того, позивачем надані докази виникнення заборгованості в сумі 6 126,51 грн., яка утворилась внаслідок взаємних поставок сторонами товарів.   Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – вул. Калініна, 16, смт. Коктебель, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим та за адресою, зазначеною в позовній заяві та договорі поставки № 30/08/10/01 від 30.08.2010 як поштова адреса – вул. Козлова, 6, м. Керч, Автономна Республіка Крим. Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.   Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України – це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Дослідивши матеріали справи, враховуючи систематичну неявку представника відповідача у судові засідання та відсутність документів, що підтверджують неможливість його прибуття в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 30.08.2010 між позивачем (покупець за Договором) та відповідачем (постачальник за Договором) укладено Договір № 30 8 0 1 (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого на підставі даного Договору постачальник зобов'язався поставити продукт залізистий виробництва Керченського залізорудного комбінату, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами даного Договору (т. 1, а.с. 12-14). Кількість, технічні умови, умови та строки поставки товару, а також інші необхідні умови зазначаються в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. Кількість товару що поставляється по даному Договору зазначається в Специфікаціях і визначається вантажоодержувачем в пункті призначення з урахуванням вимог Інструкції П-6 від 15.06.1965 р. (пункт 3.2. Договору). Пунктом 4.1 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах, передбачених в Специфікаціях на кожну партію Товару, у відповідності з термінами правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. Передача кожної партії товару оформляється актом приймання-передачі або витратною накладною, які повинні бути підписані повноважними представниками сторін. Датою поставки є, дата штемпеля станції вантажоодержувача, зазначена в документах на відвантаження (залізничній накладній). Відповідно до пункту 6.1 Договору вартість товару, що поставляється по даному Договору, має бути оплачена Покупцем грошовими коштами банківським переводом на розрахунковий рахунок Постачальника в порядку та строки передбачені в Додатках (Специфікаціях) к даному Договору. Специфікацією № 1 від 25.06.2011 (Додаток № 5 до Договору) передбачено, що покупець здійснює передоплату вартості залізничного тарифу, відповідно до виставленого рахунку. Остаточна оплата за продукт здійснюється по факту відвантаження. Строк поставки встановлено протягом липня 2011 року, партіями п'ять-вісім вагонів протягом 3-х днів з моменту надходження коштів на рахунок продавця.    З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеної специфікації відповідач виставив позивачу рахунок № 21 від 05.07.2011, який включав в себе передоплату залізничного тарифу на загальну суму 70 262,40 грн. 05.07.2011 позивач перерахував відповідачу 64 135,00 що підтверджується меморіальним ордером № 479 від 05.07.2011. 16.07.2011 відповідач частково виконав зобов'язання та поставив позивачу продукт залізистий в кількості 251,91 тон на суму 49 666,57 грн., що підтверджується видатковою накладною № КТ-0000019. За твердженням позивача, у порушення умов Договору, відповідачем недопоставлено товар оплачений позивачем, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 14 468,43 грн. Позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою про належне виконання умов Договору, відповідно до якої вимагав виконати зобов'язання згідно умов договору або повернути залишок коштів. 26.07.2011 відповідач направив відповідь позивачу, в якій послався на подорожчання доставки товару та пропонував включити ці додаткові витрати у вартість товару. Крім того, судом встановлено, що станом на день звернення з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 6 126,51 грн, яка утворилася внаслідок взаємних поставок сторонами товарів, що підтверджується, зокрема, витратними  накладними та платіжними дорученнями (т. 1  а.с. 126-150). Оскільки товар поставлено не в повному обсязі, а заборгованість залишилась непогашеною відповідачем, Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою. Правові наслідки невиконання зобов'язань за договором поставки регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України). Проте, в порушення умов Договору, постачальник не виконав свої зобов'язання за договором та не в повній мірі поставив товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказів сплати заборгованості в сумі 14 468,43 грн. відповідачем суду не надано. Крім того, судом встановлено, що станом на день звернення з позовом до суду у внаслідок взаємних поставок сторонами товарів, що підтверджується, зокрема, витратними  накладними та платіжними дорученнями (т. 1  а.с. 126-150). Відповідачем не спростовано тверджень позивача про наявність такої заборгованості, в той час як матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про наявність такої заборгованості. Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал» 20 594,94 грн. Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 3 761,88 грн. пені. Суд вважає зазначені вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне. Пунктом 7.3 Договору встановлено, що за не поставку (недопоставку) товару в строки зазначені в додатках (Специфікаціях) к даному Договору постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки, від вартості відповідної партії товару, за кожний день прострочки, але не більше 5 % вартості не поставленого (недопоставленого) товару.   Відповідно до наданого позивачем розрахунку (т. 1, а.с. 10), пеня нарахована ним на загальну суму недопоставленого товару (246 073,43 коп.), відповідно до специфікації № 1, в той час як фактично недопоставлено товар на суму 14 468,43 грн. Крім того, позивач розраховує пеню починаючи з 27.07.2011 по 31.08.2011, в той час як відповідно до специфікації № 1 від 25.07.2010 відвантаження товару здійснюється протягом липня 2011 року, тобто період прострочки починається з 01.08.2011.      Суд, не погоджується з проведеним позивачем розрахунком та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені частково, а саме: 195,82 грн. відповідно до розрахунку проведеного судом. Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. В судовому засіданні 04.02.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 08.02.2013. Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія Мінерал» (вул. Калініна, 16, смт. Коктебель, м. Феодосія, 98168, п 26004010069072 в ВАТ ВТБ м. Київ, МФО 321767, ЄДРПОУ 36517065) на користь Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» (с. Ямниця, Тисменицького району, Івано-Франківської області, 77422, п 2600101543155 у ВАТ «Укрексімбанк», МФО 336688, ЄДРПОУ 00292988) 20 594,95 грн. заборгованості, 195,82 грн. пені та 1 373,89 грн. судового збору. 3.          В іншій частині позову відмовити. 4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Суддя                                         А.Ю. Пукас