Рішення

від 07.02.2013 по справі 5021/1863/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.13 Справа № 5021/1863/12.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс», м. Суми

про стягнення 12 638 грн. 00 коп.

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

За участі представників сторін:

від позивача: Пилипенко О.В., довіреність № 5/02.01.13р. від 02.01.2013р.

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні брала участь секретар с/з Петен Я.Л.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 638 грн. 00 коп. заборгованості, з яких: 11 577 грн. 84 коп. - борг згідно договору № 1399-Т від 01.10.2006р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, 876 грн. 67 коп. - пеня, 183 грн. 49 коп. - 3% річних, а також судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп.

Згідно відзиву від 14.01.2013р. на позовну заяву, відповідач позовні вимоги визнає частково, зазначаючи, що позивачем послуги надавались у неналежній якості.

У відповідності до заяви № 1235 від 21.01.2013р. в обґрунтування позовних вимог, позивач підтримує позовні вимоги повністю, зазначаючи, що позивачем в присутності представника відповідача Курочкіна Р.П. було виконано обстеження внутрішньо будинкової системи теплопостачання, в ході якого встановлено: параметри теплоносія відповідають температурному графіку та гідравлічному режиму теплових мереж; не виконані вимоги щодо усунення недоліків згідно акту обстеження від 15.11.2011р. (опалювальні прилади на момент обстеження повністю закриті гіпсокартонною плитою, що призводить до втрати великої кількості тепла.

У даному судовому засіданні представник позивача повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

У судове засідання від 22.01.2013р. представник відповідача направляв клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість прибуття в судове засідання, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено. У дане судове засідання представник відповідача повторно не прибув, додаткових письмових пояснень по справі не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1399-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006р., відповідно до п. 1.1 якого Виконавець (позивач) зобов`язується надавати Споживачеві (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Споживач (відповідач) зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п. 3.3 відповідач був зобов`язаний до 15-го числа розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Відповідно до п. 3.5 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію відповідачем повинен був здійснений до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки теплової енергії відповідачу підтверджується Актами прийому - передачі теплової енергії від 30.04.2012р., від 31.03.2012р., від 29.02.2012р., від 31.01.2012р., від 31.12.2011р., від 30.11.2011р., копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 17-22), рахунками, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 23-28).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що неодноразово звертався до позивача листами від 02.02.2012р., від 05.09.2012р., від 01.11.2012р. з проханням привести у відповідність якість надання послуг та відповідно зробити перерахунок наданих неякісних послуг. Також відповідач зазначає, що позивач перед початком опалювального сезону повинен був сповістити відповідача про початок надання послуг та провести діагностику, профілактичний огляд технічної можливості опалення з дослідженням технічної документації теплових мереж приміщення відповідача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем в присутності представника відповідача Курочкіна Р.П. було виконано обстеження внутрішньо будинкової системи теплопостачання, в ході якого встановлено: параметри теплоносія відповідають температурному графіку та гідравлічному режиму теплових мереж; не виконані вимоги щодо усунення недоліків згідно акту обстеження від 15.11.2011р. (опалювальні прилади на момент обстеження повністю закриті гіпсокартонною плитою, що призводить до втрати великої кількості тепла, що підтверджується Актами обстеження системи централізованого теплопостачання об`єкту від 15.11.2011р. (а. с. 72), від 25.11.2011р. (а. с. 71), від 08.02.2012р. (а. с. 66).

Таким чином, заперечення відповідача щодо надання позивачем неякісних послуг повністю спростовуються матеріалами справи та не приймаються судом до уваги.

Відповідач свої зобов'язання за договором № 1399-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006р. не виконав, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлену теплову енергію склала 11 577 грн. 84 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином, оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлену теплову енергію не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 11 577 грн. 84 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № 1399 - Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 11577 грн. 84 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі 876 грн. 67 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаної теплової енергії у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.1.5 договору № 1399-Т від 01.10.2006р., за яким за несвоєчасне внесення плати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 1399-Т від 01.10.2006р., позивач просить стягнути з відповідача 183 грн. 49 коп. 3% річних.

Відповідно до п. 5.1.5 договору № 1399-Т від 01.10.2006р., відповідач за прострочення виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому є наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 183 грн. 49 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» (40018, м. Суми, вул. Чапаєва, буд. 75, код 31499932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) 11 577 грн. 84 коп. боргу, 876 грн. 67 коп. пені, 183 грн. 49 коп. 3% річних, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 07.02.2013р.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ