Постанова

від 25.01.2013 по справі 1170/2а-3362/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2013 року Справа № 1170/2а-3362/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Крутеньке» до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Голованівське відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Крутеньке» (далі - позивач, СГТОВ «Крутеньке») звернулося до суду з адміністративним позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 липня 2012 року № 0000202300 та № 0000212300.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем пп.8-1.15.1 п.8-1 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.14.1.36 п.14.1,п.198.3 Податкового кодексу України.

Позивач стверджує, що він мав право на використання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, тому що підприємство займається наданням послуг у рослинництві (по обмолоту, оранці, культивації і т.д.), які в розумінні спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість (ст.8-1 Закону №168) віднесені до діяльності у сфері сільського господарства.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною плановою перевіркою СГТОВ «Крутеньке» встановлено порушення пп..8.15.1 п. 8 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 63 949 грн. (липень 2009 року - 4942 грн., серпень 2009 року - 8749 грн., вересень 2009 року - 14495 грн., жовтень 2009 року - 1118 грн., листопад 2009 року - 9372 грн., грудень 2009 року - 2327 грн., квітень 2010 року - 25 грн., травень 2010 року - 2187 грн., липень 2010 року - 5654 грн., вересень 2010 року - 987 грн., жовтень 2010 року - 1354 грн., жовтень 2011 року - 4167 грн., листопад 2011 року - 6667 грн., грудень 2011 року - 1905 грн.). Крім того, проведеною перевіркою встановлено неправомірне використання сум, що не сплачені до бюджету, внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням на загальну суму -189321,14 грн.

Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення -рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 січня 2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 30 січня 2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Крутеньке» зареєстровано Голованівською районною державною адміністрацією 13.04.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №492654 (т.3, а.с. 19) та здійснює свою діяльність на підставі статуту (т.1,а.с.193-203).

Види діяльності за КВЕД :

- вирощування зернових та технічних культур;

- розведення овець, кіз, коней;

- розведення свиней;

- розведення інших тварин;

- надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту;

- оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (т.3,а.с.20)

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку СГТОВ «Крутеньке» (код ЄДРПОУ - 31372950) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт № 15/22-00/31667663 від 18.06.2012 року (т.1,а.с. 15-53).

В акті перевірки № 15/22-00/31667663 від 18.06.2012 року податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем під час здійснення господарської діяльності було допущено наступні порушення:

- пп. 14.1 36 п.14.1, п. 198.3 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 293250,00 грн.;

- пп..8.15.1 п.8 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 63 949 грн.;

- п.209. 2 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неправомірне використання сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням на загальну суму 189321,14 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000202300 від 03.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 279 464,39 грн. (т.1,а.с.11-12);

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000212300 від 03.07.2012 року, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 279 433 грн. (т.1,а.с.13-14).

Дані рішення були оскаржені до ДПС у Кіровоградській області, а згодом до ДПС України.

За результатами повторного оскарження рішенням ДПС України податкові повідомлення-рішення Гайворонської МДПІ та рішення ДПА в Кіровоградській області залишено без змін, а скарга без задоволення (т.1, а. с. 54-57)

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

1) Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000202300 від 03.07.2012 року, суд приходить до наступних висновків.

Законом України від 31.10.2008 № 639-VІ «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» викладено в новій редакції статтю 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої визначено спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського і лісовою господарства та рибальства.

Так, згідно з п. 8-1.1, 8-1.6, 8-1.10 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі за текстом - закон про ПДВ) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. Для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. Виходячи з вимог ст. 9 Закону про ПДВ реєстрація діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що позивач як сільськогосподарське підприємство був зареєстрований у податковому органі як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість 01.01.2009р. (т.3, а.с. 9).

Відповідно до пп. 8-1.15.6. п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону про ПДВ виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Кабінет Міністрів України Постановою «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 21.01.09 № 23 затвердив вказаний перелік. Зазначена вище Постанова Кабінету Міністрів набрала чинності 02 лютого 2009 року з дня опублікування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в період з 01.01.09 року по 02.02.09 року позивач повинен був керуватися виключно положеннями ст. 8-1 Закону про ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що п. 8-1.10 ст.8-1 Закону про ПДВ передбачено, що для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону про ПДВ сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з п. 8-1.7 ст. 8-1 Закону про ПДВ сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

З аналізу викладених вище норм вбачається, що законодавець не обмежує можливість застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ лише видами господарської діяльності, зазначеними у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, оскільки стаття 8-1 Закону про ПДВ не містить посилання на виключний перелік видів діяльності, як зазначені у свідоцтві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на можливість застосування сільськогосподарським підприємством спеціального режиму оподаткування лише при здійсненні видів діяльності, зазначених у Спеціальному свідоцтві, не відповідає вимогам діючого законодавства.

Стосовно встановленого відповідачем порушення п.п. 8-1.15.1. п.8-1.5 ст. 8-1 Закону про ПДВ в частині включення до податкової декларації з ПДВ (Скороченої) податку на додану вартість від наданих послуг з оранки, комбайнерських послуг, послуг по збиранню врожаю, послуг з культивації, послуг по збиранню зернових, послуг по сівбі, суд зазначає наступне.

Пункт п.8-1.5 статті Закону про ПДВ, як зазначено у вказаній нормі, містить роз'яснення термінів, які засовуються для цілей цієї статті.

Так, пп. 8-1.15.1. п.8-1.5 ст. 8-1 Закону про ПДВ надає визначення та складові такого терміну як «виробничі фактори».

З дослідженого змісту ст. 8-1 Закону про ПДВ вбачається, що вказаний термін «виробничі фактори» вживається лише у п. 8-1.2, 8-1.3, 8-1.4 вказаного Закону.

Відповідно до вказаних пунктів встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню. При вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів (послуг) має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів (послуг), вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється у загальному порядку.

З аналізу вказаних норм, вбачається, що термін «виробничі фактори» застосовується лише до товарів (послуг), які придбаваються сільськогосподарським підприємством, а не реалізуються. Таким чином, не може мати місце порушення позивачем п.п. 8-1.15.1. п.8-1.5 ст. 8-1 Закону про ПДВ під час відображення у податковій звітності ПДВ, нарахованого на реалізовані (надані) сільськогосподарські товари (послуги).

Крім того, з досліджених в судовому засіданні актів приймання-передачі виконаних робіт по договору на виконання сільськогосподарських робіт, які надавались СГТОВ «Крутеньке» третім особам за вересень 2009 року (т.2,а.с.4-5),жовтень 2009 року (т.2,а.с.10-11), листопад 2009 року (т.2,а.с. 15), грудень 2009 року (т.2,а.с. 16), липень 2009 року (т.2, а.с. 65), серпень 2009 року (т.2,а.с. 73, 101) встановлено, що позивачем надавалися виключно послуги (по обмолоту, оранці, культивації і т.і.), які віднесено Постановою Кабінету Міністрів України № 23 від 21.01.09 до видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону про ПДВ.

Так, відповідно до п.13 Постанови КМУ №23 від 21.01.2009 року до них віднесено зокрема надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту.

Відповідно до свідоцтва №100192408 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оплакування податком на додану вартість, позивач має право надавати послуги у рослинництві (т.3,а.с. 9).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0000202300 від 03.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 279 464,39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

2) Щодо податкового повідомлення-рішення форми «В1» №0000212300 від 03.07.2012 року суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту перевірки, посадовими особами відповідача зроблено висновок про те, що СГТОВ «Крутеньке» не отримано доходу від реалізації (експорту) олії нерафінованої і тим самим дану операцію не можна вважати пов'язаною із господарсько діяльністю, чим порушено пп. 14.1 .36 п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 293 250 грн., в тому числі за жовтень 2011 року - 4166,67 грн., за листопад 2011 року - 6666.67 грн., за грудень 2011 року - 282 416,67 грн.

Суд, не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Ойлтранстермінал» (виконавець) укладено договір № 320/112 на надання транспортно - експедиторських послуг на загальну суму 5358,60 грн., в тому числі ПДВ - 893,10 грн. (т.1,а.с.58-69).

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ойлтранстермінал» (Брокер) укладено договір № 045/2011 про надання послуг по декларуванню вантажу (товару). Відповідно до п.1.1 Договору, Замовник доручає, а Брокер бере на себе зобов'язання здійснювати декларування товарів, транспортних засобів та інших предметів, як переміщують через митний кордон України на умовах, визначених договором. Загальна сума договірних зобов'язань 1200 грн., в тому числі ПДВ - 200 грн. (т.1,а.с. 70-71)

Також судом встановлено, що між СГТОВ «Крутеньке» (покупець за договором) та ТОВ «Кернел-Трейд» (постачальник за договором) укладено договір № ЕО-11/КРТ від 22.10.2010 р. на поставку товару. Відповідно до п. 1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану (товар), а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (т.1, а.с. 75-76).

Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2011 року суму ПДВ у розмірі 293250грн.

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковою накладною № РН-071853 від 21.12.2011 року (т.3,а.с. 50).

Крім того, на вимогу суду директором ТОВ «Кернел-Трейд» надано до суду письмові пояснення та докази на підтвердження господарських взаємовідносин з позивачем (копії фінансово-господарських документів) в перевіряємий період (т.3,а.с. 23-51).

Також встановлено, що вищевказана продукція використовувалась позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізована Inerco trade S.A. (Швейцарія), згідно укладеного зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт №563/16 ЗЕ від 17.12.2011 року (т.1,а.с.78-82).

Так, позивачем в судовому засіданні доведено, що операції з придбання товару (олії соняшникової нерафінованої) були спрямовані на отримання доходу, тому їх можна пов'язати з господарською діяльністю.

В даному випадку, позивач довів правомірність своєї правової позиції в частині формування податкового кредиту та отримання доходу за перевірений період із вищевказаними контрагентами, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000212300 від 03.07.2012 року, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 279 433 грн.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено в процесі розгляду справи по суті правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому останні підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2012 року № 0000202300 та податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2012 року № 0000212300, прийняті Гайворонською МДПІ (Голованівське відділення).

Присудити СТОВ «Крутеньке» судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби безспірно списати з рахунку Гайворонської МДПІ (Голвоанівське відділення) грошові кошти в розмірі 2146 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2013 року.

Суддя Н.В. Чубара