Рішення

від 04.02.2013 по справі 5023/5835/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5023/5835/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Харківгаз" в особі Балаклійського управління газового господарства, вул. 40 років Жовтня, 7, м. Балаклія, 64200, код 36457305 (63506, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 8); до квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України, вул. Пушкінська, 61, м. Харків, 61024, код 07923280; про стягнення заборгованості в сумі 15 647, 00 грн. за участю представників:

позивача - Круть М.В., довіреність №1/10 від 02.01.2013р.;

відповідача - не з"явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство "Харківгаз" в особі Балаклійського управління газового господарства, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України про стягнення 15647,00 грн., з яких 7007,58грн. - основний борг, 1491,21грн. - пеня, 6972,54грн. - інфляційні, 175,67грн. - 3% річних; судові витрати зі сплати 1609,50грн. судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на розподіл газу № ООТП-105Б від 30.11.2011р. в частині повної та своєчасної оплати природного газу, поставленого йому позивачем, посилаючись на норми ст. ст. 525, 526, 551, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2013р. підтримав позовні вимоги, заявлені позивачем, в повному обсязі, та підтримав клопотання про заміну позивача - Балаклійське управління газового господарства ПАТ "Харківгаз" на правонаступника - Чугуївська філія ПАТ "Харківгаз", надане позивачем до суду 14.01.2013р., в обгрунтування якого позивач вказує на те, що на підставі наказу ПАТ "Харківгаз" №646 від 09.10.2012р. "Щодо припинення (закриття) відокремлених стуктурних підрозділів ПАТ "Харківгаз" з 17.12.2012р. Балаклійське УГГ ПАТ "Харківгаз" припинило свою діяльність як відокремлений структурний підрозділ ПАТ "Харківгаз", правонаступником прав та обов'язків Балаклійського УГГ ПАТ "Харківгаз" стала Чугуївська філія ПАТ "Харківгаз" (код ЄДРПОУ 25695316). Разом з цим позивачем 04.02.2013р. надано до суду супровідним листом вх. №4206 копію Положення про Балаклійське управління газового господарства Публічного акціонерного товариства та копії довідок з ЄДРПОУ щодо Балаклійського УГГ ПАТ «Харківгаз» та Чугуївської філії ПАТ «Харківгаз».

Відповідач явки у судове засідання 04.02.2013р. свого повноважного представника не забезпечив, але 04.02.2013р. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає суму основного боргу у розмірі 7007,58грн. та разом з цим щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних вказує на те, що основна заборгованість виникла не з вини відповідача - здійснити проплату немає можливості, оскільки Квартирно експлуатаційний відділ м. Харкова фінансується з Державного бюджету, кошти виділяються несвоєчасно та не в повному обсязі. Крім того, у відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на те, що його установа є неприбутковою, утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету, всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Представник позивача проти задоволення заяви відповідача про зменшення пені заперечував, вказуючи на те, що штрафні санкції у вигляді пені та штрафу погоджені сторонами під час укладення договору.

Стосовно клопотання позивача про заміну позивача - Балаклійське управління газового господарства ПАТ "Харківгаз" на правонаступника - Чугуївська філія ПАТ "Харківгаз", наданого позивачем до суду 14.01.2013р. суд зазначає, що з документів, наданих позивачем на підтвердження цього клопотання, зокрема з довідок ЄДРПОУ та відповідного Положення, вбачається, що ані Балаклійське управління газового господарства ПАТ "Харківгаз" ані Чугуївська філія ПАТ "Харківгаз" не є юридичними особами, представництво інтересів ПАТ "Харківгаз» здійснюють їх керівники на підставі довіреностей, а відтак передача представницьких функцій керівнику іншого підрозділу при впорядкуванні структури управління шляхом закриття даного підрозділу не є правонаступництвом у розумінні ст. 25 ГПК України, в зв'язку з чим клопотання позивача від 14.01.2013р. задоволенню не підлягає, при цьому суд зазначає, що на підставі вказаного клопотання та долучених до нього доказів суд констатує зміну найменуванням позивача - публічне акціонерне товариство "Харківгаз" в особі Чугуївської філії.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

30.11.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз», в особі начальника Балаклійського управління газового господарства Літвінова В.В., (газорозподільне підприємство) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків, в особі начальника Максименка С.Г., (замовник) укладено договір №ООТ-105Б на розподіл природного газу (а.с. 29-35).

Договором передбачено наступне: газорозподільне підприємство зобов'язалося надати замовнику послугу з транспортування трубопроводами газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до «Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін», а замовник зобов'язався сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування газу ГРМ у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому умовами цього договору (п.п. 1.1.-1.2.); оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу за 10 календарних днів до початку місяця транспортування (п.4.5.).

Відповідно до п.п.2.6.-2.9. договору послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі природного газу (а.с.17), що оформлений за даними вузлів обліку, визначених в додатку «Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання» (а.с. 15) до цього договору. Газорозподільне підприємство до 5-го числа, наступного за звітним місяцем направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовано відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання природного газу встановлюються відповідно до даних газорозподільного підприємства. Акти приймання-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.

У відповідності до п.4.1. договору розрахунки за послуги з транспортування газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м., затвердженим для газорозподільного підприємства національною комісією регулювання електроенергетики України, який на момент укладення договору встановлений в розмірі 299,50грн., крім того ПДВ (20%) - 59,90грн., разом 359,40 грн. за 1000 м.куб. транспортованого природного газу.

В п.4.3. договору зазначено, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 год. першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування газу визначається як добуток тарифу на загальну кількість транспортованого газу, розрахованого на умовах, зазначених у розділі 3 цього договору, та податку на додану вартість.

Відповідно до з п.10.1. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2012 року. Разом з тим, договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток «Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ», у якому визначити планові обсяги на продовжений термін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав відповідачеві послуги з розподілу природного газу на загальну суму 12717,37грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом наданих послуг з розподілу природного газу від 01.01.2012 р. (а.с. 17).

Судом встановлено, що відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши 5709,79грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №772 від 22.12.2011 р., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 7007,58 грн., що, зокрема, підтверджується самим відповідачем у відзиві на позовну заяву від 04.02.2013р.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7007,58грн. основного боргу є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, визнаними відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Вирішуючи питання відносно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд керується положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 175,67 грн. 3% річних та 6972,54 грн. інфляційних витрат законними, обґрунтованими, таким, що не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку порушення строку оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.6.2. договору), у вигляді сплати пені, що становить 1491,21грн.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (п. 3.17.4.) встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З урахуванням вищевказаного, те, що зменшення неустойки є правом суду та вирішується в контексті обставин справи, те, що нормами діючого законодавства не регламентовано розміру або процентного співвідношення неустойки, те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зважаючи на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків є бюджетною організацією і належне виконання обов"язку щодо своєчасної сплати послуг з транспортування природного газу повністю залежить від бюджетних надходжень, і оплата наданих послуг відбувається несвоєчасно саме з підстав несвоєчасного надходження коштів з бюджету, суд зменшує розмір суми пені заявленої до стягнення на 50% - 745,60грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума пені у розмірі 745,61грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в сумі 1609,50грн., з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині суми пені, заявленої до стягнення, у розмірі 50% - в сумі 745,60грн.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, р/р №35217001000219 УДК Харківської області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Чугуївської філії Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (63506, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 8, р/р № 26002121423001 в ХГРУ ПАТ КБ «Надра», МФО 380764, код ЄДРПОУ 25695316) 7007,58грн. - основного боргу, 745,61грн. пені, 6972,54грн. інфляційних, 175,67грн. - 3% річних; та 1609,50грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 06.02.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.