Рішення

від 24.01.2013 по справі 5023/5598/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р.Справа № 5023/5598/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Екмі-Меблі", смт. Коцюбинське до Приватної фірми "Мінкан", м. Харків про стягнення 34847,19 грн., за участю представників сторін:

позивача - Шульгін В.С., за дорученням

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 34847,19 грн. заборгованості, з яких: 34425,60 грн. основний борг, 421,59 грн. три відсотки річних, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, відповідно до усної домовленості сторін. Позов обґрунтований ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 538, 691, 692, 693 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

24.01.2013 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві. Проте ухвали суду були повернуті без вручення відповідача з відміткою листоноші "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача та, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 27.12.2012 року, місцезнаходження відповідача - 61058, м. Харків, вул. Обоянська, 25 та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Приватною фірмою "МІНКАН" (надалі Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПКФ "ЕКМІ-МЕБЛІ" (надалі Позивач) було досягнуто домовленості на поставку товарів (далі - Договір). У відповідності до домовленості Позивач зобов'язався передати Відповідачеві товар в кількості та за цінами, що передбачені, а Відповідач прийняти та оплатити товар.

Відповідно до даних правовідносин ТОВ ВКФ "ЕКМІ-МЕБЛІ" - покупець, замовив у ПФ "МІНКАН" - постачальника, товар, а саме: з'єднувач у кількості: 1000000 шт.; підстава у кількості: 50 000 шт.; бічна деталь у кількості 1 000 шт.; кронштейн 1 у кількості: 60 000 шт.

08.12.2012 року Позивачем було отримано від Відповідача рахунок - фактуру № М-000154 від 08.12.2010 року на суму 50 216, 40 грн. (п'ятдесят тисяч двісті шістнадцять грн. 40 коп.)

Відповідно до наведеного рахунку-фактури Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача відповідну суму, що підтверджується платіжним дорученням № 3127 від 10.12.2010 року.

16.06.2011 року Відповідач поставив Позивачу товар на загальну суму 15790,80 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто грн. 80 коп.), що підтверджується видатковою накладною № М-00000002 від 16.06.2011 року.

Тобто, Відповідач повністю не виконав зобов'язання в частині кількості замовленого товару.

Для врегулювання даного спору Позивач звернувся до Відповідача з Претензією № 1 за вих. № 99 від 31.08.2012 року щодо врегулювання спору в досудовому порядку. Але до теперішнього часу з боку Відповідача не було здійснено жодних дій, направлених на погашення заборгованості, відповіді на претензію Позивачем не було отримано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 34847,19 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "Мінкан" (61058, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Обоянська, 25, код ЄДРПОЛУ 14068941, р/р 26001060381817 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Екмі-Меблі" (08298, Київська область, м. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, код ЄДРПОУ 31079458, р/р 26008010030724 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 322313) - 34425,60 грн. основного боргу, 421,59 грн. три відсотки річних, 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 січня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.