Постанова

від 05.02.2013 по справі 29/5005/841/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2013 року Справа № 29/5005/841/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М., ( зміна складу колегії суддів здійснена на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 28.01.2013року)

при секретарі : Ковзикові В.Ю.

Представники сторін :

від скаржника: Немченко К.І., представник, довіреність № 16324/10/10-051 від 24.07.12;

ліквідатор: Сокол О.Ю., арбітражний керуючий, паспорт серії АН № НОМЕР_1 від 02.03.04;

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012року у справі № 29/5005/841/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд-1», м.Дніпропетровськ

до боржника приватного підприємства «Дніпроскладсервіс», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України). В судовому засіданні було проголошено перерву до 05.02.2012 року (ст.77 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012 року у справі № 29/5005/841/2012 (суддя Полєв Д.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд-1», м.Дніпропетровськ до боржника приватного підприємства «Дніпроскладсервіс», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора приватного підприємства «Дніпроскладсервіс», м.Дніпропетровськ, ліквідовано юридичну особу приватне підприємство «Дніпроскладсервіс», м.Дніпропетровськ, провадження у справі припинено ( а.с.120-123; т.1).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22,32,п.6 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку - Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державна податкова служба, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012р., зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст.22,32, п.6 ст.40, ст.52 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- господарським судом порушено вимоги ст.43 ГПК України щодо повного з»ясування обставин, що мають значення для справи, за відсутності правового аналізу та посилань на докази;

- господарським судом не було досліджено, що у зв»язку з винесенням ухвали про ліквідацію ПП «Дніпроскладсервіс», що податковий орган позбавлений можливості виконати завдання визначені законом, щодо виконання підприємством-банкрутом обов»язку стосовно сплати податків;

- господарським судом було здійснено розгляд справи № 29/5005/841/2012 не об»єктивно, без дослідження всіх обставин справи та без виконання обов»язку щодо витребування належних доказів, зокрема інформації від органів державної податкової служби про проведення перевірки боржника щодо дотримання вимог податкового законодавства.

05.02.2013 року в судовому засіданні, яке було продовжено після перерви, проголошеної 29.01.2013 року (ст.77 ГПК України), надійшло клопотання від представника ініціюючого кредитора про подальше відкладення розгляду справи. На думку колегії суддів, зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки: по -перше, ініціюючого кредитора було належним чином сповіщено про перерву в судовому засіданні 29.01.2013 року, що підтверджується протоколом (а.с.23-24; т.2); та ініціюючий кредитор, як підприємство з певною штатною чисельністю працівників мало право уповноважити іншого представника для участі в судовому засіданні або звернутися до фахівців в галузі права за наданням юридичної допомоги; по-друге, розгляд справи неодноразово відкладався, тоді як апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду скарги; по-третє, на обґрунтування клопотання не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, які б підтверджували поважність причин неявки представника, що суперечить вимогам ст.33 ГПК України; отже, факт звернення неодноразово з клопотаннями про відкладення розгляду справи суд розцінює, як дії, спрямовані на затягування судового процесу.

Враховуючи, що неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; останні також не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2013року ( а.с.3-4; т.2) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами (ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України з урахуванням положень, визначених п.4 ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

30.01.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 29/5005/841/2012 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд-1», м.Дніпропетровськ про банкрутство приватного підприємства «Дніпроскладсервіс», м.Дніпропетровськ відповідно до процедури ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( а.с.1; т.1), тоді як згідно з заяви ініціюючого кредитора, її прохальної частини ініціюючий кредитор просив порушити справу на підставі ст.ст.1,6,7,11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.4; т.1).

При цьому безспірні вимоги кредитора до боржника на суму 500000грн. підтверджувались простим векселем серії АА №1708109 від 01.08.2011року « за пред»явленням», протестом про неоплату векселя № 4475 від 21.09.2011року, виконавчим написом №4483 від 22.09.2011року, постановою Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 04.10.2011року про відкриття виконавчого провадження, постановою Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 26.12.2011року про повернення виконавчого документа - виконавчого напису №4483 від 22.09.2011року - стягувачеві без виконання через відсутність будь-якого майна та грошових коштів у боржника ( а.с.11-16; т.1).Оригінали векселю, протесту про неоплату векселя, виконавчого напису в матеріалах справи відсутні, було залучено лише їх ксерокопії (а.с.11-163; т.1).

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Окрім того, ст..36 ГПК України встановлено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами , а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд-1» м. Дніпропетровськ не надавало для дослідження оригінал векселя, на який посилалось, як на підставу своїх кредиторських вимог.

Отже, відсутність оригіналу векселю, виконавчого напису дозволяє зробити висновок про те, що ініціюючим кредитором не доведено безспірність його вимог, відповідно до ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому докази, які підтверджують підстави та правомірність ініціювання справи про банкрутство, в обов'язковому порядку повинні надаватись до заяви про її порушення, оскільки введення процедури банкрутства має в подальшому певні правові наслідки, зокрема, щодо потенційних кредиторів боржника -введення мораторію. Зазначена правова позиція щодо обов'язковості доручення до справи оригіналів векселів визначено в постанові Верховного Суду України від 08.06.2004 року по справі №32/173Б (ксерокопію долучено до цієї справи).

13.02.2012р . ухвалою суду за результатами підготовчого судового засідання в порядку статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було визначено розмір вимог кредитора, що подав заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, до боржника у сумі 500000грн.; введено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "Дніпроскладсервіс", м. Дніпропетровськ, строком на 6 місяців, до 13.08.12р.; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, зобов'язано офіційно оприлюднити на офіційному веб-сайті судової влади інформацію про боржника ( а.с.32-34; т.1).

23.02.2012р . в газеті "Урядовий кур'єр" №35 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство останнього ( а.с.48-49; т.1).

14.03.2012року та 14.05.2012року на адресу господарського суду надійшли клопотання Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська №7846/10/10-1 від 06.03.2012р. (а.с.41-42; т.1), №6513/10/10-1 від 03.05.2012р. (а.с.51; т.1) про зобов'язання ліквідатора надати документи для проведення перевірки банкрута та не затвердження ліквідаційного балансу банкрута та звіту ліквідатора до проведення перевірки банкрута, який лише і війшов до складу комітету кредиторів.

22.05.2012р . за результатами розгляду справи у попередньому судовому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів : ТОВ "Альфа-Ленд-1", м. Дніпропетровськ - 5356грн. (І черга), 500000грн. (ІV черга). (а.с.59-60; т.1). Отже, до реєстру війшли вимоги лише ініціюючого кредитора.

01.06.2012року до господарського суду надано розпорядником майна Сокол О.Ю. клопотання комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Сокола О.Ю. на підставі рішення комітету кредиторів від 24.05.2012р. (протокол №1) ( а.с.64-69; т.1).

18.06.2012 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 29/5005/841/2012 (суддя Полєв Д.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд-1», м.Дніпропетровськ до боржника приватного підприємства «Дніпроскладсервіс», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано Приватне підприємство "Дніпроскладсервіс", м. Дніпропетровськ, банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 18.06.13 року; скасовані всі арешти, накладені на майно боржника -Приватного підприємства "Дніпроскладсервіс" (м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Артільна, 2; код ЄДРПОУ 36493825) та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника (в тому числі, усі податкові застави, застави рухомого та нерухомого майна); ліквідатором Приватного підприємства "Дніпроскладсервіс", м. Дніпропетровськ, призначено арбітражного керуючого Cокол Олексія Юрійовича тощо (а.с.74-76; т.1).

05.09.2012року в Газеті «Урядовий кур»єр» №159 (4803) (а.с.104-105; т.1) було здійснено публікацію про визнання боржника банкрутом з метою виявлення усіх кредиторів боржника.

15.10.2012року до господарського суду Дніпропетровської області надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс з додатками ( а.с.89-109; т.1).

22.10.2012року ухвалою господарського суду було призначено до розгляду звіт ліквідатора у засіданні 01.11.2012року ( а.с.111; т.1). Зазначену ухвалу було надіслано на адресу Лівобережної МДПІ, що підтверджується відмітками канцелярії про надсилання 22.10.2012року на звороті ухвали (а.с.111; на звороті) , а також поштовим повідомленням про врученя ухвали Лівобережній МДПІ 26.10.12р. (а.с.112; т.1). Отже, скаржник був належним чином сповіщений про час та місце судового засідання.

01.11.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 29/5005/841/2012 (суддя Полєв Д.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд-1», м.Дніпропетровськ до боржника -Приватного підприємства «Дніпроскладсервіс», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Приватного підприємства «Дніпроскладсервіс», м.Дніпропетровськ, ліквідовано юридичну особу -Приватне підприємство «Дніпроскладсервіс», м.Дніпропетровськ, провадження у справі припинено ( а.с.120-123; т.1). Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Загальні підстави порушення провадження у справі про банкрутство регламентовано в ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої за заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, підтверджених відповідними документами про те, що: вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними; боржником пропущено мінімальний тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим кредитором (кредиторами); сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) складає не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірні вимоги кредиторів -це вимоги, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 цього Закону до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство додаються відповідні документи, зокрема, копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

За змістом ч. 3 ст. 6 та ч. 1,8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором своїх вимог до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність, про що також зазначено п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року №15.

Безспірність вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджується, зокрема, виконавчими документами, виключний перелік яких визначено в ст.17 ЗУ "Про виконавче провадження" від 21.04.99р. № 606-ХІV ((в редакції, яка діяла на день прийняття ухвали про порушення справи).

Отже, вимоги ініціюючого кредитора по цій справі хоча і складають розмір не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати на день звернення з заявою до господарського суду про порушення справи про банкрутство, натомість, не підтверджені оригіналом векселю, виконавчим написом згідно з вимогами ст.ст.4-1. 34 ГПК України.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009року " Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання ; за змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене та вимоги закону, зокрема, ч.3 ст.6 ЗУ " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ініціюючим кредитором не було дотримано мінімальний 3-х місячний строк прострочення виконання боржником зобов'язання, яке є однією із передумов звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на загальних підставах.

Таким чином, якщо боржник не сплатив борг за виконавчими документами протягом 3-х місяців з моменту відкриття виконавчого провадження (пред'явлення виконавчих документів до виконання), то лише тоді на зміну виконавчому провадженню приходить процедура виконання платоспроможності боржника або його банкрутства .

Зазначена правова позиція підтверджується сформованою судовою практикою, зокрема, висновками, які містяться в постановах ВГС України від 14.09.2011р. по справі №15/115-10, від 28.09.2011р. по справі №01/5026/1089/2011, які є остаточними.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження тривало з 04.10.2011 року по 26.12.2011 року, тобто менше трьох місяців, що протиречить вищенаведеним нормам права та вказівкам, викладеним в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15, судовій практиці ВГС України.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009року " Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника; у таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Відповідно до ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи жодний процесуальний документ по цій справі, зокрема, і ухвала від 13.02.2012року, прийнята в порядку ст. 11 ЗУ " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не була предметом розгляду судами апеляційної та касаційної інстанції. Отже, враховуючи повноваження апеляційного господарського суду, регламентовані ч.1, 2 ст.101, п.3 ст.103 ГПК України, факт необґрунтованого, без належних правових підстав, визначених ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення провадження у справі про банкрутство боржника на загальних підставах апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду від 01.11.2012року по цій справі -скасуванню, а провадження по справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, як порушене необґрунтовано.

При цьому колегія суддів зазначає, оскільки справу було порушено без належних правових підстав, то усі процесуальні акти, прийняті господарським судом в межах цієї справи, зокрема, і до 01.11.2012року, є такими, що прийняті з порушенням вимог закону. Зазначена правова позиція щодо повного, всебічного розгляду справи про банкрутство в контексті вищенаведених норм процесуального права щодо повноти дослідження усіх обставин справи та наданих доказів викладена в постанові ВГС України від 18.05.2011року по справі № Б15/311-08, постанові ВГС України від 27.03.2012 року по справі №34/5005/7057/2011.

Керуючись ч.ч.3-5 ст.49, ст.ст. 99, 101, 103-105,106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012року у справі № 29/5005/841/2012 - скасувати.

Провадження у справі припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Судові витрати покласти на ініціюючого кредитора -Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд-1», м.Дніпропетровськ.

Стягнути з ініціюючого кредитора -Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд-1», м.Дніпропетровськ в дохід Спецфонду Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Видачу відповідного наказу згідно зі ст.ст.116-117 ГПК України та його направлення до органів стягнення доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.02.2013року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко