Рішення

від 31.01.2013 по справі 5011-30/12868-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/12868-2012 31.01.13

За позовом Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті

Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотон»

про стягнення 61 890,37 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Красовський І.І. представник за довіреністю № б/н від 03.11.10.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотон» (далі - відповідач) про стягнення 61 890,37 грн., а саме: 38 397,60 грн. - основного боргу, 23 492,77 грн. - пені.

Обґрунтовую свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 144 від 01.04.08., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Комунальним підприємством «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з оплати комунальних послуг.

Крім того, позивач в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках відповідача в установах обслуговуючих банків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/12868-2012, розгляд справи призначено на 02.10.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, невиконання ними вимог ухвали суду, та з огляду на подане позивачем клопотання, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 18.10.12.

В судових засіданнях 18.10.12., 15.11.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 15.11.12., 04.12.12. відповідно.

При цьому, в судовому засіданні 15.11.12. представником відповідача подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфотон» просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.12. за заявою відповідача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.12.12., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відрядженні, справу № 5011-30/12868-2012 передано для розгляду судді Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.12. суддею Підченко Ю.О. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.01.13.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.12.12., справу № 5011-30/12868-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку із закінченням відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження.

Представником позивача 10.12.12. через відділ діловодства суду подано письмові заперечення на відзив відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та поданим ним клопотанням, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 31.01.13.

Розглянувши в судовому засіданні 31.01.13. клопотання позивача, викладене в тексті позовної заяви, про вжиття заходів до забезпечення позову накладення арешту на майно відповідача, грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках відповідача в установах обслуговуючих банків, суд відзначає наступне.

Клопотання обґрунтовано тим, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того такі заходи, як накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, не перебувають у конкретному зв'язку із предметом позовних вимог, та крім того нормами ст. 67 ГПК України не передбачено можливості вжиття двох заходів до забезпечення позову одночасно - накладення арешту на грошові кошти та майно у разі пред`явлення однієї майнової вимоги.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові кошти відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому заява Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Представник позивача в судове засідання 31.01.13. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.13. проти позову заперечив.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/12868-2012.

В судовому засіданні 31.01.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.08. між Комунальним підприємством «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві ради (рішенням Київської міської ради № 291/5678 від 23.06.11. Комунальне підприємство «Індустріальне» передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації) (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотон» (далі - Орендар) укладено Договір № 144 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом Договору є надання виконавцем за плату Орендарю комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю (далі - Приміщення), загальною площею 267,00 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 4.

Відповідно до п. 2.1 Договору Орендар щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

Згідно з п. 2.2 Договору, розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Орендар користується послугами:

- опалення; оплата здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає Виконавцю. Тариф на момент укладення Договору становить 171,62 грн. за 1 Гкал. Опалювальна площа становить 267,00 кв.м;

- гаряче водопостачання; оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає Виконавцю. Тариф на момент укладення Договору становить 171,62 грн. за 1 Гкал. Кількість кранів ГВП в Приміщенні Орендаря становить 5 шт.

- холодне водопостачання; оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник ВАТ АК «Київводоканал» надає Виконавцю. Тариф на момент укладення Договору становить 3,75 грн. за 1 куб м.

Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому Договору без додаткового погодження сторін.

Пунктом 2.6 Договору сторонами погоджено, що крім плати за комунальні послуги Орендар сплачує виконавцю експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення Договору становить 224,28 грн. на місяць.

Орендар також сплачує за встановленими тарифами вартість послуг по транспортуванню теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 13,652 грн. на місяць, незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним (п. 2.7 Договору).

Таким чином, не відповідають дійсності посилання відповідача в своєму письмовому відзиві на не встановлення чіткого строку виконання зобов'язання відповідача щодо сплати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 5.1 з 01.04.08. по 01.04.10. Дія Договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення Договору (п. 5.2 Договору).

Позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у останнього за період з 01.08.11. по 01.07.12. виникла заборгованість за комунальні послуги та експлуатаційні витрати в розмірі 38 397,60 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживачів та на виконавців житлово-комунальних послуг покладено зобов'язання по укладенню договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 8 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05. № 630, житлово-комунальні послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу комунальних послуг та експлуатаційного обслуговування загальною вартістю 38 397,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями облікових карт, розшифровок рахунків абонента, податкових накладних за спірний період, та рахунками-фактурами за спірний період.

При цьому, наявні в матеріалах справи вказані вище докази спростовують твердження відповідача, що викладені в його письмовому відзиві на позов, про ненадання позивачем облікових карток (табуляграм) АЕК Київенерго, тобто спростовують посилання відповідача на не обґрунтованість наданих позивачем послуг належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем відповідачу направлено претензію № 357 від 26.07.12. з вимогою погасити наявну заборгованість. Проте, у відповідності до матеріалів справи, жодної відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за період з 01.08.11. по 01.07.12. становить 38 397,60 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38 397,60 грн. заборгованості по сплаті за комунальні послуги та експлуатаційні витрати.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 2.9 Договору пеню у розмірі 23 492,77 грн.

Відповідно до п. 2.9 Договору, за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовуються нежилі будинки і приміщення. Належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

При цьому твердження відповідача щодо того, що прострочення заборгованості за період з серпня 2011 р. по червень 2012 р. ще не виникло, а тому вимога про стягнення пені є неправомірною, спростовуються матеріалами справи та встановленою судом невідповідністю фактичним обставинам справи посилань відповідача на не встановлення чіткого строку виконання зобов'язання відповідачем за Договором.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем розмір пені розраховано вірно, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотон» на користь позивача підлягає стягненню 23 492,77 грн. пені.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотон» (01001, м. Київ, провулок Музейний, б. 8, офіс 27; ідентифікаційний код 31924934) на користь Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03067, м. Київ, вул. Виборзька, б. 42; ідентифікаційний код 35756924) 38 397 (тридцять вісім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 60 коп. - основного боргу, 23 492 двадцять три тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 77 коп. - пені, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.02.13.

Суддя Т.М. Ващенко