Рішення

від 28.01.2013 по справі 5011-41/15691-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/15691-2012 28.01.13

За позовомПриватного підприємства "РЕСУРС-БУД" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "АТЕЛ" Простягнення 138 493,63 грн. Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. - головуючий

суддя Івченко А.М.

суддя Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Баршацький І.В. - дов. № б/н від 27.09.12 р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "РЕСУРС-БУД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕЛ" про стягнення 138 493,63 грн.

Ухвалою від 05.11.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.12.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 07.12.2012 року надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 07.12.2012 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, судом відкладено розгляд даної справи на 24.12.2012 року.

Представники сторін в судове засідання 24.12.2012 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України суддя Спичак О.М. звернувся до В.о. Голови Господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 5011-41/15691-2012.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 24.12.2012 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Івченко А.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою від 24.12.2012 року справу № 5011-41/15691-2012 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 28.01.2013 року.

Представник позивача 09.01.2013 року до канцелярії суду частково подав документи на виконання вимог ухвали суду, а в судовому засіданні 28.01.2013 року надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.01.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2009 року між Приватним підприємством «РЕСУРС-БУД» (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЕЛ» (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 2009/01-7 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого сторони узгодили, що відповідно до умов цього Договору продавець зобов'язується передавати у власність покупця продукцію відповідно до замовлень покупця, а покупець приймати та своєчасно здійснювати її оплату.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. Договору, предметом продажу є така продукція: будівельні матеріали в асортименті.

Відповідно до п. 1.3. Договору, ціна (з ПДВ), кількість, якість, асортимент продукції вказується у рахунках-фактурах, що виписуються продавцем до відвантаження продукції. При непогодженні покупця з кількістю, ціною та асортиментом продукції, він протягом дня повертає рахунок-фактуру продавцю з пропозиціями щодо ціни, кількості та асортименту. Вважається, що сторони узгодили кількість, ціну та асортимент продукції, якщо покупець протягом 1 (одного) дня з моменту отримання рахунку-фактури не заявить свої заперечення і не поверне її продавцю.

Відповідно до п. 2.4.1. Договору покупець зобов'язаний оплатити продукцію згідно умов цього Договору.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 2009/01-7 від 01.07.2009 р. Приватне підприємство «РЕСУРС-БУД» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «АТЕЛ» згідно видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, товар на загальну суму 1 957 203,80 грн. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково, у зв'язку з чим заборгованість за договором складає 137 107,74 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 137 107,74 грн. основного боргу, 1 385,89 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 2009/01-7 від 01.07.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню чатково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з п.п.1,4 ст. 538 Цивільного кодексу України Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розрахунок з продавцем здійснюється покупцем на умовах 100 % передплати протягом 3 робочих днів після отримання рахунку-фактури.

Згідно з п. 3.5. Договору, по факту отримання продукції продавець складає видаткову накладну, де вказується номер та дата виставленого рахунку-фактури.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не у повному обсязі розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає 137 107,74 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 137 107,74 грн.

Приватне підприємство «РЕСУРС-БУД» просить суд також стягнути з відповідача 1 385,89 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом ухвалою від 24.12.2012 року витребовувався від позивача детальний розрахунок інфляційних втрат, оскільки з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити періоди прострочення заявлені до стягнення. Однак, позивач, в обґрунтування вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1 385,89 грн., не надав відповідний розрахунок, а тому суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за недоведеністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕЛ» (місцезнаходження : 03124, м. Київ, Солом'янський р-н, бульвар Івана Лепсе, буд. 8, код ЄДРПОУ 30679526) на користь Приватного підприємства «РЕСУРС-БУД» (місцезнаходження: 02088, м. Київ, вул. Леніна, буд. 31, оф. 3; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна 34, код ЄДРПОУ 36506383) 137 107 (сто тридцять сім тисяч сто сім) грн. 74 коп. основного боргу та 2 742 (дві тисячі сімсот сорок дві) грн. 15 коп. судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.02.2013 р.

Колегія суддів у складі: суддя О.М. Спичак - головуючий

суддя А.М. Івченко

суддя Є.Ю. Шаптала