Рішення

від 04.02.2013 по справі 5011-53/17209-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/17209-2012 04.02.13 За позовом Малого приватного підприємства "Л Констракшн лтд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангели Плюс"

про стягнення 74 539,57 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Ластівка Л. Д. - представник за довіреністю

від відповідача: Скридлевська О. І. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангели Плюс" заборгованості за Договором про надання послуг № 010611 від 01.06.2011 в розмірі 74 539,57 грн., в тому числі 68 100,00 грн. основного боргу, 5 135,41 грн. пені, 1 304,16 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/17209-2012, розгляд справи призначено на 14.01.2013.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 14.01.2013 представників сторін розгляд справи відкладено на 04.02.2013.

Представник позивача в судове засідання 14.01.2013 року з'явився, подав документи на виконання ували суду про порушення провадження у справі та підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2013 озвучив поданий 01.02.2013 через канцелярію суду відзив на позов, в якому зазначив, що укладаючи договір про надання послуг № 010611 від 01.06.2011 директор відповідача перевищив повноваження та вийшов за межі обмеження встановленого в статуті товариства, а саме директор відповідача без письмового дозволу зборів учасників товариства не має права укладати від імені товариства угоди одноразова сума яких перевищує 50000,00 грн., проте сума за договором про надання послуг № 010611 від 01.06.2011 становить 295410,00 грн. за даними актів здачі прийому виконаних робіт.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.02.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 між сторонами у справі укладено договір № 010611 про надання послуг, відповідно до п. 1.1. Договору замовник (відповідач) доручає виконавцеві (позивач), а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню послуг екскаватором з об'ємом ковша 1-1,5 куб. м., бульдозером, автомобілями Краз, фронтальним навантажувачем.

Розмір плати за надання послуг згідно умов договору за одну мотогодину використання автомобіля Краз складає 220,00 грн. в т.ч. ПДВ (п. 3.1. Договору).

Розмір плати за надання послуг згідно умов договору за одну мотогодину використання екскаватора з об'ємом ковша 1-1,5 куб. м. складає 450,00 грн. в т.ч. ПДВ (п. 3.2. Договору).

Розмір плати за надання послуг згідно умов договору за одну мотогодину використання бульдозера складає 500,00 грн. в т.ч. ПДВ (п. 3.3. Договору).

Розмір плати за надання послуг згідно умов договору за одну мотогодину використання фронтального навантажувача складає 300,00 грн. в т.ч. ПДВ (п. 3.4. Договору).

На виконання умов вищенаведеного Договору позивач надавав відповідачу послуги на суму в розмірі 295410,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ЛК-0000046 від 31.05.2011, № ЛК-0000071 від 07.06.2011, № ЛК-0000072 від 27.06.2011, № ЛК-0000092 від 08.07.2011, № ЛК-00000115 від 31.08.2011, № ЛК-0000121 від 31.08.2011, № ЛК-0000134 від 31.08.2011, № ЛК-0000146 від 03.10.2011, № ЛК-0000162 від 03.10.2011, № ЛК-000182 від 01.11.2011, № ЛК-000168 від 01.11.2011, № ЛК-00219 від 30.11.2011, № ЛК-00220 від 30.11.2011, № ЛК-0000010 від 31.03.2012, № ЛК-0000011 від 31.03.2012.

Акти здачі-прийняття робіт підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 3.7. Договору замовник здійснює розрахунок з виконавцем за надані послуги на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за надані послуги в розмірі 227310,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням: № 133 від 25.05.2011, № 225 від 17.06.2011, № 563 від 22.08.2011, № 779 від 05.10.2011, № 780 від 05.10.2011, № 781 від 05.10.2011, № 819 від 10.10.2011, № 981 від 10.11.2011, № 1365 від 17.02.2011, № 1394 від 29.02.2012.

Несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 68100,00 грн.

22.08.2012 позивач звертався до відповідача з претензією № 22/08-01 про сплату заборгованості. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не оплатив.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки надання послуг відбувалося на договірній та платній основі, а строк проведення розрахунків не встановлений ані угодою сторін, ані законом, то це зумовлює застосування ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією № 22/08-01 від 22.08.2012 про сплату заборгованості. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення з якого вбачається, що відповідач отримав кореспонденцію 21.09.2012.

Таким чином, відповідач повинен був у строк до 28.09.2012 оплати позивачу борг в повному обсязі за надані послуги.

Однак, відповідач, як у строк до 28.09.2012, так і на дату прийняття рішення, свого обов'язку щодо оплати за надані послуги не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 68100,00 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що укладаючи договір про надання послуг № 010611 від 01.06.2011 директор відповідача перевищив повноваження та вийшов за межі обмеження встановленого в статуті товариства.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював часткову оплату за надані на його користь послуги по договору, а тому вчинив дії що свідчать про прийняття договору до виконання.

Таким чином, договір про надання послуг № 010611 від 01.06.2011 є дійсним.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 68100,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 68100,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач в позовній заяві також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 135,41 грн. нараховану у період з 01.04.2012 по 01.10.2012.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 4.3. Договору за порушення замовником строків сплати за надані послуги за цим договором, виконавець вправі стягнути з замовником пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, за кожний день прострочення до моменту фактичного виконання зобов'язань замовником.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач неправильно визначив дату початку нарахування пені - 01.04.2012.

Як встановлено судом відповідач повинен був у строк до 28.09.2012 оплати позивачу борг в повному обсязі за надані послуги.

Таким чином, дата початку нарахування пені - 29.09.2012.

За розрахунком суду пеня, яка може бути стягнута з відповідача становить 83,73 грн.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 83,73 грн. підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Також позивач завив про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1304,16 грн. нарахованих за період з 01.04.2012 по 19.11.2012.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивач при нарахуванні 3% річних неправильно встановив дату початку нарахування 3% річних.

За розрахунком суду розмір 3% річних, який може бути стягнутий з відповідача становить 291,06 грн.

З огляду на вищевикладене, суд, дійшов висновку про задоволення позивних вимог позивача в частині стягнення у розмірі 291,06 грн. 3% річних.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 68100,00 грн. основного боргу, 291,06 грн. 3% річних та 83,73 грн. пені.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангели Плюс" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 3, код ЄДРПОУ 32916491) на користь Малого приватного підприємства "Л Констракшн лтд" (58025, м. Чернівці, вул. Головна, 122А, офіс 215, код ЄДРПОУ 36024466) 68100,00 грн. (шістдесят вісім тисяч сто гривень 00 коп.) основного боргу, 83,73 грн. (вісімдесят три гривні 73 коп.) пені, 291,06 грн. (двісті дев'яносто одну гривню 06 коп.) 3% річних та 1 478,55 (одну тисячу чотириста сімдесят вісім гривень 55 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.02.2013

Суддя Грєхова О.А.