Рішення

від 28.01.2013 по справі 5017/3550/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2013 р. Справа № 5017/3550/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет-Юг"

до відповідача: Приватного підприємства "Південьтрансресурс"

про стягнення заборгованості у сумі 22 049,25 грн.,

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Харченко О.І -за довіреністю б/н від 11.10.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 14.01.2013р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмет-Юг" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства „Південьтрансресурс", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у розмірі 22 049,25грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що у період з 04.08.2010р. по 14.06.2011р. позивачем було поставлено на адресу відповідача товар, про що свідчать відповідні видаткові накладні та податкові накладні, який було отримано уповноваженими представниками відповідача.

Однак, як зазначає позивач, відповідач оплатив товар, за рахунками виставленими ТОВ „Трансмет-Юг", не у повному обсязі. Так, грошові кошти за поставлений згідно видаткових накладних №0709/08 від 07.09.2010р., №1009/02 від 10.09.2010р., 2010/03 від 20.10.2010р., №1406/02 від 14.06.2011р. товар були сплачені не в повному обсязі. Крім того, за видатковими накладними №2009/01 від 20.09.2010р., №2101/02 від 21.01.2011р., грошові кошти взагалі не було сплачено, у зв'язку із чим у ПП "Південьтрансресурс" виникла заборгованість за поставлений товар перед ТОВ „Трансмет-Юг" у розмірі 58 610,86 грн.

Позивач вказує, що з урахуванням того, що за видатковими накладними №2608/08 від 26.08.2010р., №1901/07 від 19.01.2011р. відповідачем були переплачені грошові кошти на загальну суму 36 561,61грн., заборгованість ТОВ „Південьтрансресурс" складає 22 049,25грн.

Позивач зазначає, що у зв'язку із невиконанням ПП „Південьтрансресурс" зобов'язань щодо оплати товару, з метою урегулювання спору мирним шляхом, ТОВ „Трансмет-Юг" неодноразово направляв на адресу відповідача претензії вих. № 59 від 25.07.2011р. та вих. №95 від 05.09.2012р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар, які відповідач отримав, про що свідчать поштові повідомлення, однак відповіді не надав та заборгованість в добровільному порядку не сплатив.

Все вищезазначене й призвело до звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 07.12.2012р. було порушено провадження у справі №5017/3550/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.01.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (т.2 а.с.1).

Відповідач - Приватне підприємство "Південьтрансресурс" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання (т.1 а.с.129), а також розписка про повідомлення сторін (т.1 а.с.128), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. У судовому засіданні 14.01.2013р. проти позовних вимог заперечень не висловив, натомість, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи для можливості врегулювати спір мировим шляхом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу у даному засіданні без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, 03.04.2009р. між сторонами по справі було укладено договір поставки №4. Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача металопродукцію (Товар) в строки та на умовах, встановлених у договорі, а відповідач зобов'язався оплатити вартість товару та прийняти його згідно умов Договору.

Відповідно до п.8.1. Договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання своїх зобов'язань між сторонами.

В свою чергу, як зазначає позивач у письмових поясненнях (т.2, а.с.1), умовами вищезазначеного договору не було визначено строк дії договору, а тому відповідно до ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України, він вважається укладеним на один рік, тобто строк дії договору закінчився 03.04.2010р.

Крім того, як встановлено судом та підтверджується позивачем, сторони у повному обсязі виконали свої зобов'язання за вищезазначеним договором.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що поставка товару у період з 04.08.2010р. по 14.06.2011р. здійснювалась вже не за умовами договору, а дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків за договором поставки, укладеним в усній формі.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

При цьому, чинним законодавством обов'язкова письмова форма договору поставки не передбачена.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, на адресу відповідача була направлена Претензія №95 від 05.09.2012р. із вимогою сплатити заборгованість з оплати товару у сумі 22 049,25 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 28.07.2012р. (т.1 а.с.51).

При цьому, суд приймає до уваги позицію Вищого господарського суду України, яка зазначена в Листі Вищого господарський суду від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", згідно з якою, відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10);

Враховуючи, що факт поставки товару позивачем на суму 22 049,25 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними видатковими накладними (т.1 а.с.17, 18, 20, 21, 23, 24) та податковими накладними (т.1 а.с.30-37), підписаними представниками сторін, приймаючи до уваги надіслання Претензії з вимогою щодо сплати боргу, яка була отримана відповідачем 28.07.2012р., з огляду на ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок оплатити посталений товар у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 22 049,25 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, позовні вимоги щодо стягнення з Приватного підприємства „Південьтрансресурс" суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 22 049,25 грн. згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Південьтрансресурс" (65058, м.Одеса, пров. Ботанічний, буд. 6, ідентифікаційний код 35242289 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмет-Юг" (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7, ідентифікаційний код 32751609) 22 049 /двадцять дві тисячі сорок дев'ять/ грн. 25 коп. заборгованості, 1609 /одна тисяча шістсот дев'ять/ грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.02.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.