Постанова

від 28.11.2006 по справі 5/249/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/249/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" листопада 2006 р. Справа № 5/249/06

      Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Жекова В.І.,

суддів Картере В.І., Пироговський В.Т. ,

секретар судового засідання Буравльова О.М.

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши  апеляційну скаргу

Приватного сільськогосподарського підприємства „Агровіта”

на постанову господарського суду Миколаївської області

від 03.08.2006 р.

у справі № 5/249/06

за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного сільськогосподарського підприємства „Агровіта”

про стягнення 8340 грн. адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

          Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2006р., яка надіслана учасникам процесу 17.11.2006р., розгляд апеляційної скарги призначено на 28.11.2006р. Тобто, сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

05.06.2006 р. Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано до господарського суду Миколаївської області адміністративний позов про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства „Агровіта” 8340 грн. адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 р.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006р. (суддя Міщенко В.І.) позов задоволено та стягнено з Приватного сільськогосподарського підприємства „Агровіта” адміністративно-господарських санкцій у сумі 8340 грн. .

Не погоджуючись із постановою суду, Приватне сільськогосподарське підприємство „Агровіта” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, прийняти нове про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Так, скаржник зазначає, що працевлаштування інвалідів не є завданням підприємства і здійснюється відповідно організаціями на які покладено обов'язок по їх працевлаштуванню. Ні від органів місцевого самоврядування, ні від громадських організацій інвалідів, ПСП „Агровіта” не одержувало направлень для працевлаштування інвалідів.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши наявні у  справі докази, колегія суддів встановила наступне:

Стаття 19 Закону України від 21.03.1991р. № 875-XII „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов'язує підприємства всіх форм власності створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, якщо працює від 8 до 15 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Частиною 1 статті 20 вказаного Закону України передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно із приписами п.3 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 (із змінами), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 5 зазначеного Положення встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до вимог п.10 вказаного Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно із приписами п.14 названого Положення підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і оцінивши їх у сукупності, перевіривши правильність застосування судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права,  колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного:

Приватним сільськогосподарським підприємством „Агровіта” надано до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт по формі № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. Даним звітом повідомлено позивача, що на підприємстві середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 40 осіб (рядок звіту 01) з них інвалідів –0 осіб (рядок звіту 02); кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні” дорівнює 2-м особам (рядок звіту 03); фонд оплати праці штатних працівників –166,8 тис. грн. (рядок звіту 04); середньорічна заробітна плата штатного працівника –4170 грн. (рядок звіту 05).

Судова колегія апеляційної інстанції частково погоджується з доводами скаржника в тому, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, однак на підприємства в свою чергу покладається обов'язок щодо інформування цих органів про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Тобто, нормативно-правовими актами з питань соціального захисту інвалідів на підприємства покладено обов'язки зі створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах доведеного нормативу та інформування про таке створення органів, уповноважених направляти інвалідів для працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи (лист Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації від 13.04.2006 р. №03-356/401 та лист Миколаївського обласного центра зайнятості від 06.05.2006р. №15-1263/07) ПСП „Агровіта” всупереч вимогам п.14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” протягом 2005 р. не надавало інформацію до Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації про кількість робочих місць, що заброньовані для інвалідів, вільних робочих посад та щомісячно не надавало до Миколаївського обласного центру зайнятості статистичну звітність за формою 3-ПН про наявні вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Тобто, у вищевказаних органах не було відповідних відомостей, отже не було можливості пропонувати інвалідам посади на підприємстві та можливості направляти їх для працевлаштування.

Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до розрахунку суми відрахувань, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову чисельність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 2 нестворені робочих місця становить  (166800:40=4170х2=8340 грн.).

Враховуючи наведене, за наявності доводів стосовно не виконання обов'язків покладених на ПСП „Агровіта” Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Положення про робоче місце інваліда”, господарський суд апеляційної інстанції вважає правомірним застосування Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафних санкцій, а постанову господарського суду Миколаївської області винесеної з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України,

колегія суддів

Ухвалила:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006 р. зі справи № 5/249/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач

В.І. Жеков

Судді

В.І. Картере

В.Т. Пироговський