Постанова

від 31.01.2013 по справі 10870/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"31" січня 2013 р. Справа № 2а-10870/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієць М.О.,

за участю представника відповідача - Аракелян Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Мікро-Тех") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі), в якому, просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.06.2012 року № 0005592305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20178, 50 грн., в тому числі: 16986, 00 грн. за основним платежем та 3192, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення - рішення від 22.06.2012 року № 0005582305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17352, 50 грн., в тому числі: 13882, 00 грн. за основним платежем та 3470, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що на підставі акту від 01.06.12 р. за №1902/2202/35856439 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Мікро-Тех" (код за ЄДРПОУ 35856439) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Промтехноопт» (код 37092055) за грудень 2010 року, лютий 2011 року, квітень-липень 2011 року, жовтень 2011 року, ТОВ «Тех-Агромаркетинг» (код 36988128) за період з квітня по червень 2010 року» були винесені податкові повідомлення - рішення від 22.06.2012 року № 0005592305 та № 0005582305.

Вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про те, що господарські операції між ним та не мали реального характеру, є нікчемними та не направлені на реальне настання наслідків від здійснення господарської діяльності, незаконними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.

Зазначає, єдиним мотивом для висновків про нікчемність укладених правочинів стали акти невиїзних перевірок та про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Промтехноопт», а також акт невиїзної перевірки ТОВ «Тех-Агромаркетинг» отриманих відповідачем від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Позивач вважає, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова констатувавши в вищевказаних актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Тех-Агромаркетинг», не перевіряючи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зробили висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій з огляду на відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів). З огляду на викладене, вказані акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова не є належними та допустимими доказами по справі нереальності правочинів у розумінні ст. 70 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача до суду надав письмові заперечення проти позову (а.с. 156). В судовому засіданні представник ДПІ у Дзержинському районі проти позову заперечив з тих підстав, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Мікро-Тех":

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями, підприємством ТОВ «Мікротех» завищено податковий кредит всього на суму ПДВ 13882, 00 грн. в тому числі по періодах: травень 2010 року 1133, 00 грн., грудень 2010 року 9083, 00 грн., липень 2011 р. в сумі 3666, 00 грн.;

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. п. 138.5.1 п.138.5, ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 16986,00 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2010 року на 11354, 00 грн., ІІ квартал 2010 року на 1416, 00 грн., ІІІ квартал 2011 р. на 4216, 00 грн.

Вважає, що в акті перевірки цілком правомірно було зроблено такі висновки з тих підстав, що ТОВ "Мікро-Тех" безпідставно віднесено суми валових витрат, а до податкового кредиту позивачем було включено суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами, згідно яких перевірками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а саме: -акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт» від 20.04.2011 р. № 721/23-03-05/37092055 за період з 15.07.2010 року по 31.12.2010 р.;

-акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт» від 01.06.2011 р. 1251/23-03-05/37092055 за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 р.;

-акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт» від 01.07.2011 р. 1489/23-03-05/37092055 за квітень 2011 р.;

- акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» від 07.11.2011 р. № 220/23-03-05/37092055 за травень 2011 р.;

- акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» від 13.09.2011р. №9/23-02-05/37092055 за червень 2011 р.;

-акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» від 21.10.2011р. №111/23-02-05/37092055 за липень 2011 р.;

- акту про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Тех-Агромаркетинг» від 01.07.2011р. №1487/23-03-05/36988128 за період з 01.04 .2010 року по 30.04.2011 року, згідно яких було встановлено порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215 . п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах та ознаки нереальності здійснення господарських операцій, через їх відсутність за місцезнаходженням, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів).

Отже, надані ТОВ «Мікро-Тех» для перевірки отримані від ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» первинні документи не спричиняють реального настання правових наслідків, не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість в силу приписів п. 2 ст. 2, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2. ст. 1 та п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 р.

Як зазначає відповідач у ТОВ «Мікро-Тех» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 138 ПК України, а дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток в частині витрат, понесених з придбанням послуг та товарів, отриманих від ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» - має факт неможливості здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності в порушення приписів ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, через що вказує на відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Просив в задоволення позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено при проведенні перевірки ТОВ «Мікро-Тех» діє на підставі Статуту, зареєстрованого виконкомом Харківської міської ради 18.04.2008 р., взято на податковий облік ДПІ у Дзержинському районі 21.04.2008 р. за № 31674, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.05.2008 р. № 100115307, виданого ДПІ у Дзержинському районі.

Судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі було здійснено перевірку відповідача за результатами якої було складено акт від 01.06.12 р. за №1902/2202/35856439 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Мікро-Тех" (код за ЄДРПОУ 35856439) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Промтехноопт» (код 37092055) за грудень 2010 року, лютий 2011 року, квітень-липень 2011 року, жовтень 2011 року, ТОВ «Тех-Агромаркетинг» (код 36988128) за період з квітня по червень 2010 року» (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 27-45 т.1).

Відповідно до висновку акту перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями, підприємством ТОВ «Мікро-Тех» завищено податковий кредит всього на суму ПДВ 13882, 00 грн. в тому числі по періодах: травень 2010 року 1133, 00 грн., грудень 2010 року 9083, 00 грн., липень 2011 р. в сумі 3666, 00 грн.;

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. п. 138.5.1 п.138.5, ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 16986,00 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2010 року на 11354, 00 грн., ІІ квартал 2010 року на 1416, 00 грн., ІІІ квартал 2011 р. на 4216, 00 грн.

На підставі акту перевірки були винесені податкове повідомлення - рішення від 22.06.2012 року № 0005592305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20178, 50 грн., в тому числі: 16986, 00 грн. за основним платежем та 3192, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення - рішення від 22.06.2012 року № 0005582305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17352, 50 грн., в тому числі: 13882, 00 грн. за основним платежем та 3470, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (а.с. 8-9 т. 1).

При судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ «Промтехноопт», яке є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 425215 від 14.07.2010 року (а.с. 144-145 т.1), згідно довідки АА №317826, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області19.07.2010 р. включене до ЄДРПОУ (а.с. 146-147 т.1), зареєстроване в ЄДРЮОФОП про свідчить копія витягу № 14091480 станом на 20.06.2012 року (а.с. 129-137 т.2)) та є платником податків і зборів передбачених Податковим кодексу України, що підтверджується копією свідоцтва № 100296388 від 06.08.2010 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 148 т.1) та копією довідки про взяття на облік платника податків №258 від 15.07.2010 р. (а.с. 149 т.1).

Як встановлено судом між ТОВ «Мікро-Тех» (замовник) та ТОВ «Промтехноопт» (виконавець) був укладений договір №11 від 01.12.2010 року про надання юридичних послуг предметом якого, згідно п. 1.1., є надання замовнику юридичних послуг та виконання юридичних робіт (а.с. 14-15).

Вартість послуг за даним договором становить 54500, 00 грн., в т.ч. ПДВ 9083, 33 грн. (п. 4.1. договору), термін дії договору - до 31.12.2011 року або до моменту його припинення згідно умов, зазначених в п. 7.3 (п. 7.1. договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями: звіту про виконану роботу (а.с. 76-81 т.1), акту наданих послуг (виконаних робіт) № 1 від 31.01.2011 р. (а.с. 82 т.1), податкової накладної № 139 від 15.12.2010 (а.с. 86 т.1), банківської виписки (а.с. 118 т.2).

Як встановлено в акті перевірки суму податку на додану вартість позивачем було включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 40 т.1).

При судовому розгляді справи також встановлено, що між ТОВ «Мікро-Тех» (замовник) та ТОВ «Промтехноопт» (виконавець) був укладений договір №17 від 01.07.2011 року про надання юридичних послуг предметом якого, згідно п. 1.1., є надання замовнику юридичних послуг та виконання юридичних робіт (а.с. 96-98 т.1).

Вартість послуг за даним договором становить 22000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 3666, 67 грн. (п. 4.1. договору), термін дії договору - до 31.12.2011 року або до моменту його припинення згідно умов, зазначених в п. 7.3 (п. 7.1. договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями: звіту до догору №17 про надання юридичних послуг (а.с. 87-92 т.1), податкової накладної № 711 від 22.07.2011 (а.с. 93 т.1), акту наданих послуг (виконаних робіт) № 1 від 29.07.2011 р. (а.с. 94 т.1), рахунку-фактури (а.с. 95 т.1), оборотно-сальдової відомості по рахунку 92 (а.с. 66 т.1), банківської виписки (а.с. 109 т.2).

Як встановлено в акті перевірки суму податку на додану вартість позивачем було включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 40 т.1).

При судовому розгляді справи також встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ «Тех-Агромаркетинг», яке є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 423440 від 05.03.2010 року (а.с. 150-151 т.1), згідно довідки АА № 314317, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області 10.03.2010 р. включене до ЄДРПОУ (а.с. 152-153 т.1), зареєстроване в ЄДРЮОФОП про свідчить копія витягу № 12846309 станом на 24.01.2012 року (а.с. 124-128 т.2) та є платником податків і зборів передбачених Податковим кодексу України, що підтверджується копією свідоцтва № 100275080 від 17.03.2010 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 154 т.1) та копією довідки про взяття на облік платника податків №108 від 09.03.2010 р. (а.с. 155 т.1).

Як встановлено судом між ТОВ «Мікро-Тех» (замовник) та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» (виконавець) був укладений договір №4 від 01.04.2010 року про надання інформаційно-консультаційних послуг предметом якого, згідно п. 1.1., є надання виконавцем замовнику інформаційно-консультаційних послуг з юридичних питань господарського права у відповідності з вимогами діючого законодавства України (а.с. 101-102 т.1).

Вартість послуг за даним договором розраховується з часу, запланованого спеціалістами на виконання робіт (п. 6.1. договору), базові тарифи встановлені на почасовій оплаті продуктивного робочого часу виконавця та становлять 400, 00 грн./год. (в т.ч. ПДВ) (п. 6.2. договору) термін дії договору - після виконання всіх взаємних зобов'язань (п. 7.2. договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями: рахунку - фактури (а.с. 100 т.1), акту приймання-здачі робіт від 27.05.2010 р. (а.с. 99 т.1), податкової накладної № 174 від 29.04.2010 на суму 6800, 00 грн. ПДВ - 1133, 33 грн. (а.с. 103 т.1), банківської виписки (а.с. 64 т.1), оборотно-сальдовою відомістю за 2 квартал 2010 р. (а.с. 67 т.1).

Суму податку на додану вартість позивачем було включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 68-74 т.1).

Отримані в січні 2011, липні 2011 від ТОВ «Промтехноопт» та травні 2010 від ТОВ «Тех-Агромаркетинг» юридичні та інформаційно-консультаційні послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, оскільки метою отримання консультаційних послуг було приведення до норм господарського права господарських операцій здійснюваних ТОВ «Мікро-Тех», а саме: розробка проектів договорів, перевірка статутних документів, розробка претензій, та інш.).

Зокрема, як стверджує позивач, отримувані консультаційні послуги були спрямовані на розробку, узгодження договору поставок мідного проводу на АТ "НВК "Гірничі машини". Так як умовами договору була передбачена відстрочка платежу, і цінова політика на кожну окрему поставку залежала від цін на біржах кольорових металів, то необхідність співставлення умов договору з постачальниками даної продукції (ЗАТ «завод «Південкабель», та ВАТ«ЗКЗ», ТОВ «Південкабельпрокат»), погодження даних умов, проведення перемовин, як з постачальниками, так і покупцями було невід'ємною частиною проведеної роботи.

Під час процесу виконання умов договору з боку АТ «НВК «Гірничі машини» були неодноразово порушені умови договору: а саме строки розрахунків, строки повернення тари, а з боку ЗАТ «завод «Південкабель», та ВАТ «ЗКЗ», ТОВ«Південкабельпрокат» (постачальників даної продукції) строки поставки товару, якість поставки, та ін. Тому, складання претензій до покупця (прострочення платежів), погодження графіку розрахунків, проведення перемовин, відповіді на претензійні листи від постачальників, щодо погашення заборгованості за продукцію, складання претензій відносно якості продукції, та зриву строків поставок товару - також входило до послуг отримуваних від ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агромаркетинг».

На підтвердження даних обставин позивачем до матеріалів справи були надані копії: договорів, специфікацій, додаткових угод, листів, актів (а.с. 23-82 т.2).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Мікро-Тех» (покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (постачальник) був укладений договір №12 від 01.12.2010 року предметом якого, згідно п. 1.1., є постачання у власність покупця модулів, патчкордів, кабелю, а також інші товари та матеріали. Асортимент товару обумовлюється сторонами та зазначається в рахунку-фактурі на кожну партію (а.с. 171-172 т.2).

Загальна сума договору формується вартістю поставок товару за час дії договору (п. 2.3. договору), термін дії договору - до 31.12.2011 року (п. 9.8. договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями: видаткових та податкових накладних (а.с. 173-210 т.2), банківських виписок (а.с. 148-170 т.2), оборотно-сальдових відомостей (а.с. 2-8 т.3), журналу реєстрації довіреностей (а.с. 9 - 23 т.3).

Як встановлено в акті перевірки суму податку на додану вартість позивачем було включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 40 т.1).

29.04.2010 року між ТОВ «Мікро-Тех» (покупець) та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» (постачальник) був укладений договір №12 предметом якого, згідно п. 1.1., є постачання у власність покупця модулів, патчкордів, а також інших товарів та матеріалів. Асортимент товару обумовлюється сторонами та зазначається в рахунку-фактурі на кожну партію (а.с. 140-141 т.2).

Загальна сума договору формується вартістю поставок товару за час дії договору (п. 2.3. договору), термін дії договору - до 31.12.2010 року (п. 9.8. договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями: видаткових та податкових накладних (а.с. 142-143, 146-147 т.2), банківських виписок (а.с. 149-150 т.2), оборотно-сальдових відомостей (а.с. 67 т.1), журналу реєстрації довіреностей (а.с. 9 - 23 т.3).

Як встановлено в ході перевірки згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «Тех-Агромаркетинг» у квітні, травні, червні 2010 р. задекларована сума ПДВ 6701, 75 грн. (а.с. 41 т.1).

В акті перевірки відображено (а.с. 43-44 т.1), а також встановлено судом, що по взаємовідносинам ТОВ «Промтехноопт» за грудень 2010 року, лютий 2011 року, квітень-липень 2011 року, жовтень 2011 року, ТОВ «Тех -Агромаркетинг» за період з квітня по червень 2010 року підприємство ТОВ «Мікро-Тех» реалізувало придбаний товар іншим підприємствам, що підтверджується копіями: видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей, квитанцій та декларацій про прийом вантажу, вантажних декларацій (а.с. 96-250 т.3, 1-250 т.4, 1-49 т.5).

Також суд зазначає про безпідставність посилання перевіряючих в акті перевірки позивача на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт» від 20.04.2011 р. № 721/23-03-05/37092055 за період з 15.07.2010 року по 31.12.2010 р., акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт» від 01.06.2011 р. № 1251/23-03-05/37092055 за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 р. та акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт» від 01.07.2011 р. 1489/23-03-05/37092055 за квітень 2011 р. через наступне.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-9525/11/2070 від 21.09.2011 року, яка набрала законної сили, адміністративний позов ТОВ «Промтехноопт» до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова був задоволений у повному обсязі та скасовано накази Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт» від 16.06.2011 року № 681 та від 06.05.2011 р. №529, визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Промтехноопт» результати якої оформлені актом від 01.06.2011 р. № 1251/23-03-05/37092055, а також щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Промтехноопт» результати якої оформлені актом від 01.07.2011 р. 1489/23-03-05/37092055 (а.с. 177-186 т. 1).

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-2533/11/2070 від 03.09.2011 року, яка набрала законної сили, адміністративний позов ТОВ «Промтехноопт» до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова був задоволений у повному обсязі та, зокрема, визнані неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної планової перевірки ТОВ «Промтехноопт» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.07.2010 по 31.12.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 20.04.2011 р. № 721/23-03-05/37092055 (а.с. 169-176 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини.

Судом також встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, дослідивши господарські взаємовідносини ТОВ «Мікро-Тех» із контрагентами за період з квітня по червень та грудень 2010 року, в акті перевірки та у винесених податкових повідомленнях-рішеннях не встановив порушень положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а отже до даних правовідносин не можуть бути застосовані норми Податкового кодексу України в силу приписів пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцевих положень» відповідно до якого цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року, а також пункту 1 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідних положень», згідно з яким Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

При цьому суд також зазначає, що як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість, яка була включена до складу податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. Податкові накладні, надані позивачу за період з квітня по червень та грудень 2010 року, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Фактів включення ТОВ "Мікро-Тех" до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, відповідачем не наведено.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числіпри їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договори було складено з метою їх реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання послуг та товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» на час здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагентів позивача, на час здійснення господарських операцій із позивачем, платниками податку на додану вартість, а також той факт, що ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Слід також зауважити, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України не визнає за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та ПК України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених суб'єктом господарювання за тими критеріями ознак, що містяться в акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі правочини, вчинені позивачем з контрагентами, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених правочинів. Проте відповідач по даній справі розцінив як доведений факт нікчемності правочинів і на цій підставі виключив з податкового кредиту позивача відповідні суми ПДВ.

Крім того, суд вказує, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акти інших податкових органів, які не є первинними документами.

Суд вказує на те, що дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення ТОВ «Мікро-Тех» збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкових від 22.06.2012 року №0005592305 та № 0005582305 як таких, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.06.2012 року № 0005592305 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20178, 50 грн. (двадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень 50 копійок), в тому числі: 16986, 00 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень) за основним платежем та 3192, 50 грн. (три тисячі сто дев'яносто дві гривні 50 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.06.2012 року № 0005582305 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17352, 50 грн. (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят дві гривні 50 копійок), в тому числі: 13882, 00 грн. (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні) за основним платежем та 3470, 50 грн. (три тисячі чотириста сімдесят гривень 50 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.