Постанова

від 30.11.2006 по справі 30/448-05-10784

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/448-05-10784

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 листопада 2006 р.                                                                                   № 30/448-05-10784  

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіДерепи В.І.,

суддівГрека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Весна-18”

нарішення господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року

у справі         № 30/448-05-10784

за позовомпредставництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

домалого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Весна-18”

провиселення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення неустойки в сумі 8 289,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Севостьянова С.О.

      відповідача –не з'явився

                                                                    ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року (суддя Н.Рога) позов задоволено, виселено відповідача з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 13, зобов'язано здійснити передачу зазначеного приміщення позивачу шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі та стягнуто 8 289,82 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення.

В касаційній скарзі мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Весна-18”, не погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом, просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду –без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Цивільні права і обов'язки виникли між сторонами на підставі договору оренди від 24 липня 2003 року за № 22/57, відповідно до якого відповідач отримав від позивача у платне строкове користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 85,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 13, зі строком дії до 24.07.2005 року (пункти 1.1, 1.2, ).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

1 липня 2005 року позивач (орендодавець) повідомив відповідача про закінчення строку договору оренди та необхідність підготувати і надати акти приймання-передачі орендованого майна. Проте, відповідач продовжував користуватись орендованим майном.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди передбачені статті 764 ЦК України, статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до статті 764 ЦК України , якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, згідно з якою у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той  самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору. Отже, якщо на дату закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Задовольняючи позов про виселення малого підприємства у формі ТОВ “Весна-18” з приміщення суд виходив з встановленого факту відмови орендодавця - представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради у передбаченому порядку та в межах визначеного законом строку від продовження дії договору оренди, що підтверджується листами від 01.07.2005 року № 01-15/3193, від 21.07.2005 року № 01-13/6638 та від 22.09.2005 року № 01-13/9435.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки мале підприємство у формі ТОВ “Весна-18” в порушення вимог договору своєчасно не передало об'єкт оренди, колегія суддів вважає правомірним висновок суду щодо необхідності стягнення з ТОВ “Весна-18” 8 289,82 грн. неустойки на підставі статті 785 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення приміщення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                  ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 30/448-05-10784 залишити без змін, а касаційну скаргу малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Весна-18” - без задоволення.

Головуючий, суддя                                 В.Дерепа                                   

Суддя

                            Б.Грек                         

Суддя                                                                         Л.Стратієнко