Рішення

від 05.02.2013 по справі 5004/1662/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 05 лютого 2013 р.                                                          Справа № 5004/1662/12 Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі за позовом відділу освіти Воловецької районної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ-2" про стягнення 5 874,20грн.                                                                                                         Суддя: Філатова С.Т. ПРЕДСТАВНИКИ: від позивача: н/в від відповідача: н/в           СУТЬ СПОРУ: Відділ освіти Воловецької районної державної адміністрації звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ-2" про стягнення 5 874,20грн., в т.ч. 518,00 грн. надлишкової оплати за поставлений відповідачем товар, а саме: вугілля кам'яного марки ДГР згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти №58 від 24.05.2012р., 1 156,20грн. пені за період з 01.11.2012р. по 17.12.2012р. згідно п.7.2. договору та 4 200,00грн. 7% штрафу за прострочення платежу згідно ч.2 ст. 231 ГК України, п.п. 7.1, 7.2. договору. В обґрунтування позовних вимог посилається на договір про закупівлю товарів за державні кошти №58 від 24.05.2012р., довідку відділу освіти Воловецької РДА про проведені поставки товару по договору про закупівлю товарів за державні кошти №58 від 24.05.2012р., накладні №15/6 від 15.06.2012р., №15/6.1 від 15.06.2012р., №15/6.2від 15.06.2012р., №21/6 від 21.06.2012р., №21/6.1 від 21.06.2012р., №22/6.1 від 22.06.2012р., №22/6 від 22.06.2012р., №22/6.2 від 22.06.2012р., №11/07 від 11.07.2012р., №11/07.01 від 11.07.2012р., №11/07.02 від 11.07.2012р., №13/07 від 13.07.2012р., №13/07.01 від 13.07.2012р., №13/07.02 від 13.07.2012р., №28 від 25.07.2012р., №29 від 25.07.2012р., №34 від 25.07.2012р., №35 від 25.07.2012р., №30 від 26.07.2012р., №31 від 26.07.2012р., №32 від 27.07.2012р., №33 від 27.07.2012р., №34 від 27.07.2012р., №37 від 13.08.2012р., №38 від 13.08.2012р., №39 від 15.08.2012р., №40 від 15.08.2012р., №41 від 16.08.2012р., №42 від 16.08.2012р., №44 від 17.08.2012р., №43 від 17.08.2012р., довідку відділу освіти Воловецької РДА про проведені оплати товару по договору про закупівлю товарів за державні кошти №58 від 24.05.2012р., платіжні доручення №508 від 27.06.2012р., №510 від 27.06.2012р., №509 від 27.06.2012р., №572 від 30.07.2012р., №573 від 31.07.2012р., №637 від 31.08.2012р., рахунки №0015/6 від 15.06.2012р., №22/6 від 22.06.2012р., №21/6 від 21.06.2012р., №13/07 від 13.07.2012р., №11/07 від 11.07.2012р., №25 від 25.07.2012р., №27 від 27.07.2012р., №20 від 17.08.2012р. та претензію про зобов'язання виконати умови договору та сплатити штрафні санкції №01-20/1107 від 05.11.2012р. Ухвалою суду від 28.12.2012р. порушено провадження у справі. Ухвалою суду від 22.01.2013р. розгляд справи відкладався згідно з ст.77 ГПК України  у зв'язку з неявкою відповідача. У відзиві від 28.01.2013 р. (вхід. №01-29/1247/13 від 31.01.2013р.) відповідач позовні вимоги в частині стягнення 518,00 грн. надлишкової оплати за зайво поставлене вугілля та 1156,20 грн. пені визнав, стверджував на укладенні між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти №58 від 24.05.2012р. та недопоставці кам'яного вугілля марки АО в кількості 40 тонн на суму 60  000,00 грн. в порушення умов договору. Разом з тим, відповідач заперечив позов в частині стягнення 7% штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, мотивуючи тим, що, оскільки умовами договору від 24.05.2012р. (п. 7.2) встановлений конкретний розмір штрафної санкції, то відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 231 ГК України.  Просив розглядати справу за відсутності представника товариства. Позивач в судові засідання 22.01.2013р., 05.02.2013р. не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника. Враховуючи приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання та розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, та дослідивши долучені до справи докази, - встановив:            24.05.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АКМ-2" (постачальник) та відділом освіти Воловецької районної державної адміністрації (замовник) укладено договір на закупівлю товарів за державні кошти №58, за умовами якого відповідач зобов'язувався поставити позивачу вугілля кам'яне марки ДГР - 800 тонн, вугілля кам'яне вугілля марки АО – 40 тонн на загальну суму 620  000,00 грн., а позивач - приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 10).           Відповідно до п. 5.1. договору строк (термін) поставки (передачі) товару: травень-жовтень 2012р. На виконання умов договору відповідач поставив позивачу  вугілля кам'яне марки ДГР в кількості 800 тонн по накладних №15/6 від 15.06.2012р., №15/6.1 від 15.06.2012р., №15/6.2 від 15.06.2012р., №21/6 від 21.06.2012р., №21/6.1 від 21.06.2012р., №21/6.2 від 21.06.2012р., №22/6 від 22.06.2012р., №22/6.1 від 22.06.2012р., №22/6.2 від 22.06.2012р., №11/07 від 11.07.2012р., №11/07.1 від 11.07.2012р., №11/07.2 від 11.07.2012р., №13/07 від 13.07.2012р., №13/07.1 від 13.07.2012р., №13/07.2 від 13.07.2012р., №28 від 25.07.2012р.31 від 26.07.2012р., №32 від 27.07.2012р., №33 від 27.07.2012р., №34 від 27.07.2012р., №37 від 13.08.2012р., №38 від 13.08.2012р., №39 від 15.08.2012р., №40 від 15.08.2012р., №41 від 16.08.2012р., №42 від 16.07.2012р., №43 від 17.08.2012р., №44 від 17.08.2012р. на загальну суму 560  518,00грн. (а.с. 12-42). Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками позивача про отримання на вказаних вище накладних (а.с. 12-42). Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, ст.712 ЦК України, згідно якої одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Позивач оплату за отриманий товар здійснив в повному обсязі, а саме, в сумі 560  518,00 грн., що стверджується платіжними дорученнями №508 від 27.06.2012р., №510 від 27.06.2012р., №509 від 27.06.2012р., №572 від 30.07.2012р., №573 від 31.07.2012р., №637 від 31.08.2012р., №642 від 07.09.2012р. (а.с. 44, 46, 48, 50, 56, 57). Умовами договору передбачалася поставки вугілля кам'яного марки ДГР в кількості 800 тонн, відповідачем поставлено останнє в загальній кількості 800,74 тонн, що є на 0,74 тонн більше, ніж обумовлювалося сторонами, а позивачем сплачено за надлишково поставлене вугілля 518,00 грн.          Розглядаючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 518,00 грн., сплачених за надлишково поставлене кам'яне вугілля марки ДГР, господарський суд враховує наступне: Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ст. 669 ЦК України). Частиною 1 названої статті встановлено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Таким чином, конструкція ст.688 ЦК України регламентує зобов'язання покупця та продавця при реалізації ними своїх прав, пов'язаних із порушенням умов договору купівлі-продажу та заявлення при цьому вимог, що випливають із наслідків умов договору щодо кількості товару у відповідності зі ст. 670 ЦК України. Відповідно до п. 2 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. У п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.10.1993р. №01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю» зазначено, якщо постачальник (відправник) зазначив на тарі вагу брутто та нетто, у тому числі шляхом наклеювання ярлика, одержувач зобов'язаний перевірити вагу брутто в строк, передбачений в підпункті "а" п. 9 Інструкції про порядок прийомки продукції за кількістю, тобто в момент її одержання. У випадку виявлення невідповідності ваги брутто вазі, зазначеній у транспортних або супровідних документах чи на трафареті, одержувач не повинен розкривати тару та упаковку (п. 16 Інструкції) решти місць, а зупинити прийомку, зберегти продукцію і провести подальшу прийомку відповідно до пунктів 17 та 18 Інструкції.    У даному випадку відповідач не відмовився від прийняття більшої кількості товару, ніж передбачено договором при доставці товару, як це передбачено ч.2 ст.670 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що жодних повідомлень від відповідача з приводу поставки товару більше, ніж сторонами було обумовлено при укладанні даного договору до позивача не надходило. Натомість, відповідач без заперечень прийняв товар, про що свідчать підписані обома сторонами накладні. При цьому, частиною 3 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін. Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та вищенаведені положення чинного законодавства України, позовні вимоги щодо стягнення 518,00 грн. оплати надлишково поставлено товару є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.           Виходячи з викладеного, суд не приймає визнання позову в цій частині згідно ст.78 ГПК України, як таке, що суперечить законодавству. У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони  несуть відповідальність, передбачену законами та договором. За умовами договору (п. 7.2) у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти, учасник сплачує замовнику  штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності до ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Позивачем нараховано до стягнення пеню за період з 01.11.2012р. по 17.12.2012р. в розмірі 1156,20грн. Зважаючи на викладене, підставні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1156,20грн. за період з 01.11.2012р. по 17.12.2012р. згідно ст.230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.7.2 договору. Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3. Суд приймає визнання позову в цій частині згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України, як таке, що не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 4  200,00 грн. штрафу у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, п.п. 7.1, 7.2 договору.            Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Зі змісту ч. 2 статті 231 ГК України вбачається, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Тобто, визначений законом штраф застосовується, якщо інший розмір відповідальності за прострочення зобов'язання не передбачено договором, а відтак, до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 7.2 договору від 24.05.2012р., в якому сторони закріпили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти, учасник сплачує замовнику  штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. Дана правова позиція знайшла відображена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі №23/225, висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст.11116 ГПК України за 2010-2011р.р., від 01.04.2012р., постанові пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012р. №11 «Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв». За таких обставин, у суду відсутні підстави до застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України, а тому позовні вимоги про стягнення 4  200,00 грн. штрафу не підлягають задоволенню. Оскільки спір в частині задоволених вимог до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 316,75грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України. Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 265, 230-232 ГК України, ст.ст. 610, 611, 612, 669, 688, 670, 692, 712 ЦК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -                                                                        вирішив:           1. Позовні вимоги задовольнити частково.           2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АКМ-2», Волинська область, Іваничівський район, с. Космівка,  код ЄДРПОУ 35671982           на користь відділу освіти Воловецької районної державної адміністрації, Закарпатська область, смт. Воловець, вул.Пушкіна,8 код ЄДРПОУ 02143318 1156,20грн. пені, 316,75грн. витрат по сплаті судового збору. Всього – 1472,95грн.     3. У стягненні 518,00 грн. надлишкової оплати, 4  200,00грн. штрафу відмовити.     4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Повне  рішення складено               11.02.2013р.                  Суддя                                                                                                    С.Т.Філатова