Рішення

від 04.02.2013 по справі 910/196/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/196/13 04.02.13 За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Місюкевіч Андрія Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКЕМ-ГРУП"

про стягнення 56 671,23 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники :

від позивача: Сухоярський Б.В. (дов. № 15/01 від 15.01.2013)

від відповідача : не з'явився.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізичної особа Місюкевіч Андрій Миколайович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №06/12 від 06.12.2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКЕМ-ГРУП" (відповідач) заборгованості в розмірі 56 671,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у частині оплати товару, відповідно до договору поставки №64 від 11.05.2012, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 56 671,23 грн, з них: 50 000 грн. - основний борг, 4 171,23 грн. - пені та 2 500 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/196/13, розгляд справи призначено на 21.01.2013.

В судове засідання призначене на 21.01.2013 з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання призначене на 21.01.2013 представник відповідача, не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 04.02.2013.

В судове засідання призначене на 04.02.2013 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2013 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2012 між позивачем (надалі - Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець) (разом - сторони) укладено договір поставки №64 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується Покупцеві, а Покупець зобов'язується належним чином прийняти та оплатити екскаватор UB-1233 згідно з умовами Договору.

Ціна товару визначена в п. 2.1 Договору та становить 50 000 грн. без ПДВ.

Як встановлено п. 6.8 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Умовами Договору (п. 3.1.) передбачено, що Продавець зобов'язується передати (відвантажити) Товар протягом 3 днів з дня підписання Договору.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що датою поставки вважається дата відвантаження із складу Продавця.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що платежі за Товар, що поставляється за Договором, здійснюється Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів в гривнях прямим переказом на р/р Продавця протягом 10 днів з дня підписання Договору (п. 2.3 Договору).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору за видатковою накладною № 11/05-12 від 11.05.2012 (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи) позивачем була здійснена відповідачу поставка товару на загальну суму 50 000 грн. Зауважень щодо якості поставленого товару відповідачем не наведено.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо здійснення оплати за поставлений товар відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 50 000 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 20/07 від 20.07.2012, яким позивач вимагав сплатити заборгованість за Договором поставки № 64 від 20.12.2011 у розмірі 50 000 грн.

Проте, за твердженням позивача, яке жодним чином неспростовне відповідачем, відповіді на претензію останній не надав та заборгованість за Договором не сплатив.

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту отримання товару покупцем за видатковою накладною, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунки мали бути здійснені відповідачем протягом 10 банківських днів після підписання Договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості в добровільному порядку відповідачем не надано.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором поставки № 64 від 11.05.2012 у розмірі 50 000 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4 171,23 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до п. 4.1 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 4 171,23 грн. у відповідності до п. 4.1 Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п4.1 Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за необґрунтовану відмову від оплати отриманого товару.

Відповідно до п. 4.3 Договору за необґрунтовану відмову від оплати Товару та/або її частини, Покупець сплачує Продавцеві штраф у розмірі 5% вартості такої оплати. Ця сума повинна бути сплачена Покупцем протягом 5 банківських днів від дати виставлення рахунку.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку що позивачем не надано жодних доказів необґрунтованої відмови позивача від оплати Товару. Отже суд доходить висновку, що вимога позивача щодо стягнення штрафу в сумі 2 500 грн. є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 538,52 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 2. 1), ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено мінімальну заробітну плату на 01.01.2012 в розмірі 1 073 грн.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги майнового характеру - стягнути з відповідача заборгованість у сумі 56 671,23 грн.

Водночас, як вбачається із квитанції № 14637995 від 28.08.2012 та №1570256 від 25.12.2012 про сплату судового збору позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 714 грн., тобто в більшому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 33,42, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКЕМ-ГРУП" (03035, м. Київ, вул.. Механізаторів, буд. 16, ідентифікаційний код 37939108) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Місюкевіч Андрія Миколайовича (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, буд. 8, кв. 52; ідентифікаційний код 2920821230) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: сума основного боргу - 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч), пеню в сумі - 4 171 грн. (чотири тисячі сто сімдесят одна) 23 коп. та судовий збір в сумі - 1 538 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять вісім ) 52 коп.

3. В частині стягнення штрафу в сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот ) грн. - відмовити.

4. Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичної особи Місюкевіч Андрію Миколайовичу (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, буд. 8, кв. 52; ідентифікаційний код 2920821230) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 104 (сто чотири) грн. 50 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.02.2013

Суддя Ю.В. Цюкало