Рішення

від 07.02.2013 по справі 4490-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.2013Справа №5002-21/ 4490-2012

За позовом Приватного підприємства «Фірма Оксаміт»

до відповідача Приватного підприємства «Укрфермер»

про стягнення 12 873,30 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Макарова Т.М., довіреність № б/н від 12.12.2012, представник; Гаджиєва Е.М., представник, довіреність № б/н від 12.12.2012

Від відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне підприємство «Фірма Оксаміт» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Приватного підприємства «Укрфермер», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8 610,90 грн. та пеню у розмірі 4 262,40 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором поставки № 149/12 від 23.04.2012 в частині оплати одержаного товару.

22 січня 2013 року позивачем до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим було здано заяву про збільшення позовних вимог за вих. № 12 від 21.01.2013, у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 8 610,90 грн. та пеню в розмірі 7 792,86 грн.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу визначає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З урахуванням викладеного, судом приймається до розгляду уточнені (збільшені) позовні вимоги.

У засіданні суду представник позивача збільшені вимоги позову підтримав.

Представник відповідача у засідання суду, які були призначені на 10 січня 2013 року, 22 січня 2013 року. 07 лютого 013 року, не з'являвся, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвали суду надсилалась на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення, про що свідчить наявність рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення у матеріалах справи (а. с. 21), про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з довідки Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим від 29.12.2012 № 05.3-8.1/2165 - відповідач - Приватне підприємство «Укрфермер» зареєстрований за юридичною адресою: вул. Пушкіна, 4, с. Медведевка, Джанкойський район, Автономна Республіка Крим, 96121, Україна, тобто за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

23 квітня 2012 року між Приватним підприємством «Фірма Оксаміт» та Приватним підприємством «Укрфермер» був укладений договір поставки № 149/12.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до умов укладеного договору Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність засоби захисту рослин, а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти товар та оплатити його у порядку, визначеному договором. Номенклатура товару, одиниця зміряння, кількість, вартість визначаються накладною на кожну партію товару.

Згідно з пунктом 3.2. договору передача товару оформлюється накладною, що містить інформацію про кількість, асортимент та вартість товару.

Пунктом 2.1. договору сторони обумовили, що ціна, кількість, асортимент товару, що передається за договором, узгоджується сторонами додатково на кожну партію товару до наступної поставки товару, що зазначається у додатках до договору або в накладних на передачу товару, які є невід'ємною частиною договору.

Додатком № 01 від 23 квітня 2012 року до договору поставки № 149/12 від 23 квітня 2012 року сторони узгодили, що поставці підлягає товар на загальну суму, з урахуванням ПДВ, в розмірі 7570,86 грн.; та встановили, що Покупець оплачує Постачальнику 100 % вартість товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника у строк до 25 липня 2013 року.

Крім того, додатком № 02 від 04 травня 2013 року до договору поставки № 149/12 від 23 квітня 2012 року сторони домовились, що поставці підлягає товар на загальну суму, з урахуванням ПДВ, в розмірі 1040,04 грн.; та встановили, що Покупець оплачує Постачальнику 100 % вартість товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника у строк до 25 липня 2013 року.

Позивачем за накладними № 0120362 від 23.04.2012 та № 0120452 від 04.05.2012 відповідачу було поставлено товар на суму 7570,86 грн. та 1040,04 грн. відповідно.

Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на вказаних накладних та печаткою підприємства.

Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, товар поставлений позивачем не сплатив, що привело до утворення заборгованості в розмірі 8 610,90 грн.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів оплати позивачу поставленого товару.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7792,86 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 8.4. договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості відпущеного товару за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 640,51 грн. (8610,90 х 15 % : 365 х 181).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 07 лютого 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 11 лютого 2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Укрфермер» (вул. Пушкіна, 4, с. Медведевка, Джанкойський район, Автономна Республіка Крим, 96121, Україна; ЄДРПОУ 37963481, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Приватного підприємства «Фірма Оксаміт» (проспект Перемоги, 82, кв. 255, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000, Україна; ЄДРПОУ 30025401, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 8 610,90 грн., 640,51 грн. пені, та 907,76 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У частині вимог щодо стягнення 7 152,35 грн. пені - відмовити.

Суддя С.І. Чонгова