Рішення

від 31.01.2013 по справі 25/143-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2013 р. Справа № 25/143-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ",

04070, м. Київ, Подільський район, вул. Петра Сагайдачного, 22/1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЕКС",

09150, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Грушевського, 22, кв.4

про стягнення 383 984,93 грн.

за участю представників:

позивача - Букова Ю.В. (довіреність від 20.04.2012);

відповідача - Швидченко Н.Ю. (довіреність від 09.01.2013).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЕКС" (далі - відповідач) про стягнення 383 984,93 грн., з яких: 319 234,23 грн. - основний борг, 26 101,76 грн. - 3% річних та 38 648,94 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 08.09.2008 № 818-LD.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.12.2012.

У судове засідання 18.12.2012 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 28.11.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 10.01.2013.

09.01.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 268 від 09.01.2013) позивач подав документи на вимогу ухвали суду від 28.11.2012.

У судовому засіданні 10.01.2013 оголошувалась перерва на 22.01.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2013 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

21.01.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 1025 від 21.01.2013) відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується та заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог у зв'язку зі спливом 01.09.2012 загального строку позовної давності, з урахуванням того, що позов подано до суду 26.11.2012.

У судовому засіданні 22.01.2013 оголошувалась перерва на 31.01.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.01.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позов та заяві про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.01.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САЛЕКС" (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 08.09.2008 № 818-LD, за умовами якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у Додатку №1 до договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем (пункт 1.1. Договору).

У Специфікації - Додатку № 1 до Договору, сторони визначили найменування предмету лізингу і його технічні характеристики.

Умовами додаткової угоди від 29.09.2008 №1 встановлено ціну предмета лізингу - 125 606,05 доларів США, що становить 610 266,68 грн.

Згідно пункту 1.3. Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку №2 до Договору, якщо інше не передбачено умовами Договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати Договір до закінчення строку лізингу.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальні умови поставки зазначені в додатку №1 до Договору.

Згідно пунктів 7.1. Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіках лізингових платежів у додатках №№2/1, 2/2 до Договору, які є його невід'ємними частинами. Вказані додатки підписані сторонами без заперечень (Т. 1, а.с. №№31-34).

Відповідно до пункту 7.7. Договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до Договору, на рахунок, зазначений в розділі 15 Договору.

Згідно пункту 8.2. Договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що всі платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем за цим договором визначені в еквіваленті і сплачуються у валюті, згідно з пунктами 7.6. та 7.7. Договору.

Пунктом 11.5. Договору сторони передбачили умови повернення предмету лізингу, зокрема, при настанні випадку невиконання та припинення дії договору лізингоодержувачем, останній зобов'язаний передати предмет лізингу Лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом трьох робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовлялися письмово додатково. Демонтаж та передача предмету лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмету лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму Еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

29.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро-М» (продавець), лізингодавець та лізингоодержувач укладено акт приймання-передачі предмету лізингу, згідно з яким лізингоодержувач підтвердив отримання предмету лізингу згідно Договору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що підписаний сторонами акт приймання-передачі свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором.

З огляду на матеріали справи, відповідач частково сплатив лізингові платежі, на суму 231 152,68 грн., відповідно до Додатку №2/1 та на суму 212 761,31 грн. відповідно до Додатку №2/2, що підтверджується оригіналами довідок банківської установи від 02.01.2013 вих. №18/VI та від 23.01.2013 №06-186/67-1274, які підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитком її печатки.

Отже, лізингоодержувач взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів у повному обсязі не виконав, у результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 319 234,23 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про відмову від виконання Договору, починаючи з 31.09.2012 та повернення предметів лізингу. До матеріалів справи долучено докази надсилання вказаного повідомлення, а саме: опис вкладення у цінний лист від 27.08.2010 та квитанцію від 27.08.2010 №6133.

Проте, зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Доказів оплати заборгованості на час вирішення спору відповідачем суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно норм статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до частин 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закон України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. У відповідності до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Крім того, згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 319 234,23 грн. боргу зі сплати лізингових платежів.

У той же час, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, що заявлена відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, можуть належати й фактичні дії, які свідчать про таке визнання, а саме: визнання претензій частково або у повному обсязі, часткове погашення боргу, написання розписки та інше.

У матеріалах справи наявні письмові докази часткової оплати вартості об'єкту лізингу на користь позивача, яку відповідач здійснив 01.04.2011 у сумі 2 500,00 грн. (довідка банківської установи від 23.01.2013 №06-186/67-1274), що свідчить про визнання боргу та переривання загального строку позовної давності, перебіг якого починається заново, а, отже, закінчується - 01.04.2014, тоді як позов подано до суду 26.11.2012.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 38 648,94 грн. та 3% річних у розмірі 26 101,76 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 38 648,94 грн. інфляційних втрат та 26 101,76 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 319 234,94 грн. основного боргу, 38 648,94 грн. інфляційних втрат та 26 101,76 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 7 679,69 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЕКС" (09150, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Грушевського, 22, кв.4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32638167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33942232) 319 234 (триста дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 23 коп. основної заборгованості, 26 101 (двадцять шість тисяч сто одна) грн. 76 коп. 3% річних, 38 648 (тридцять вісім тисяч шістсот сорок вісім) грн. 94 коп. інфляційних втрат та 7 679 (сім тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 69 коп. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.02.2013.

Суддя С.О. Саванчук