Рішення

від 29.01.2013 по справі 5011-18/19113-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/19113-2012 29.01.13 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву;

до Приватного підприємства «ЛАРСЕН»;

про стягнення 35 553,83 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Іщенко І. О., представник, довіреність №66 від 07.12.2012 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/19112-2012, розгляд справи призначено на 29.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 32 717,84 грн. заборгованості, 2 441,41 грн. пені, 394,58 грн. інфляційних втрат, а також 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Приватне підприємство «ЛАРСЕН», було належним чином повідомлене про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою відділу канцелярії Господарського суду міста Києва на звороті ухвали про порушення провадження у справі, яка свідчить про направлення ухвали на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ та поверненим на адресу суду поштовим відправленням, на якому зазначено, що відповідач за вказаною адресою не знаходиться.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги по суті не заперечив, повноважних представників в судове засідання не направив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Приватним підприємством «Ларсен» (орендар) 04.03.2005 року було укладено договір оренди №1448 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 198 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 44, що знаходиться на балансі Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.09.2004 року 578 900,00 грн.

Згідно з п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 2.4. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю.

Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2004 року 6 155,28 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди березень 2005 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий, березень 2005 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно з п. 3.5. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.6. договору, орендар зобов'язується подавати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним. Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на директора та головного бухгалтера орендаря.

Згідно з п. 5.7. договору, орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гірше, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 5.14. договору передбачено, що орендар зобов'язаний в разі закінчення строку дії договору оренди (його розірвання), сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 04.03.2005 року до 04.02.2006 року включно (п. 10.1. договору).

У п. 10.5. договору зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з врахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Між сторонами 28.12.2006 року було укладено договір №01 про внесення змін і доповнень до договору оренди нерухомого майна №1448 від 04.03.2005 року, відповідно до якого пункт 1.1. договору №1448 викладено в наступній редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, додаткову площу 7,1 кв. м., загальна площа 205,1 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання,44, 1 поверх, що знаходиться на балансі Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», вартість якого становить 610 800,00 грн.».

Пункт 3.1. викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2006 року за загальну площу 205,10 кв. м. - 7 519,56 грн.» (п. 2 договору №1).

Додатковим договором №1 від 06.02.2007 року про внесення змін до договору оренди №1448 від 04.03.2007 року абзац 1 п. 3.1. договору №1448 викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку - січень 2007 року 9 905,78 грн.».

У договорі №1448/03 від 29.12.2008 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №1448 від 04.03.2005 року сторони домовилися вважати адресою нерухомого майна наступну адресу: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 4, перший поверх.

Додатковим договором №1448/04 від 23.01.2008 року про внесення змін до договору оренди №1448 від 04.03.2007 року абзац 1 п. 3.1. договору №1448 викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку - листопад 2008 року 25 062,89 грн.».

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1. договору, Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, додаткову площу 7,1 кв. м., загальна площа 205,1 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання,44, 1 поверх, що знаходиться на балансі Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», вартість якого становить 610 800,00 грн. (в редакції договору №1).

Цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 04.03.2005 року до 04.02.2006 року включно (п. 10.1. договору).

У п. 10.5. договору зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з врахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Так як матеріали справи не містять таких заяв, господарський суд приходить до висновку, що термін дії договору було продовжено.

Згідно з п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 2.4. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю.

Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На підтвердження виконання свого зобов'язання за договором позивач надав суду акти приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 44 від 04.03.2005 року та від 28.12.2006 року, який підтверджує факт передачі орендодавцем орендареві орендованого майна.

Орендоване майно було повернуто позивачеві відповідачем 31.08.2011 року згідно з актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 44 (Лаврська, 24).

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2. договору).

Додатковим договором №1448/04 від 23.01.2008 року про внесення змін до договору оренди №1448 від 04.03.2007 року абзац 1 п. 3.1. договору №1448 викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку - листопад 2008 року 25 062,89 грн.».

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 5.14. договору передбачено, що орендар зобов'язаний в разі закінчення строку дії договору оренди (його розірвання), сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на день звернення до суду з позовом у розмірі 32 717,84 грн., а саме за липень 2011 року 16 391,780 грн. і за серпень 2011 року 16 326,14 грн.

Відповідно до п. 5.6. договору, орендар зобов'язується подавати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним. Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на директора та головного бухгалтера орендаря.

Матеріали справи не містять вказаних вище копій платіжних доручень, які б підтверджували перерахування орендної плати за спірний період на рахунки орендодавця та балансоутримувача.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 441,41 грн. пені і 394,58 грн. інфляційних втрат.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.5. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Що стосується пені, то господарським судом встановлено, що її розмір становить 2 556,50 грн., одна суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає саме 2 441,41 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

За період прострочення платежу сукупний індекс інфляції становив менше одиниці, а тому з відповідача не стягуються інфляційні втрати.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ларсен» (інд. 03057, м. Київ, проспект Перемоги, 44, код ЄДРПОУ 24580083) в дохід Державного бюджету України 32 717 (тридцять дві тисячі сімсот сімнадцять) грн. 84 коп. заборгованості, 2 441 (дві тисячі чотириста сорок одна) грн. 41 коп. пені. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Ларсен» (інд. 03057, м. Київ, проспект Перемоги, 44, код ЄДРПОУ 24580083) в дохід Державного бюджету України 1 591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна тисяча) грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 11.02.2013 р.