Рішення

від 05.02.2013 по справі 910/26112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26112 05.02.13

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

місту Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Державне підприємство «Еко»

Про стягнення 17 305,96 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна країни по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК» про стягнення 14 818,45 грн. основного боргу по орендній платі, 1 105,75 грн. пені, 1 381,76 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5-10 від 21.07.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2013 порушено провадження у справі № 910/26112, до участі у справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Еко» та призначено справу до розгляду на 24.01.2013.

Третьою особою 22.01.2013 до відділу діловодства суду подано клопотання в якому просить суд розглянути справу без участі представника та зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю.

Третьою особою 22.01.2013 до відділу діловодства суду подані письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/26112 від 24.01.2013, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі від 02.01.2013, розгляд справи був відкладений на 05.02.2013.

Позивач в судове засідання 05.02.2013 не з'явився.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 24.01.2013 свідчить про те, що представник позивача Іщенко І.О. згідно довіреності № 66 від 07.12.2012 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 05.02.2013 (розгляд справи відкладено).

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 24.01.2013 представника позивача Іщенко І.О. про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/26112.

Відповідач в судове засідання 05.02.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 02.01.2013 та ухвали від 24.01.2013 не виконав.

Третя особа в судове засідання 05.02.2013 не з'явилась.

Відповідач та третя особа належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 24.01.2013 було надіслано відповідачу та третій особі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, бул. Л.Українки, 15, кв. 24 (відповідачу) та м. Київ, бул. Л.Українки. 36-Б (третій особі).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

В судовому засідання 05.02.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

21.07.2003 між Державним підприємством «Еко» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНК» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5-10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (надалі - майно), загальною площею 133,5 кв. м., що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 8а на першому поверсі 18-ти поверхового житлового будинку, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Еко», вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою на 30.04.2003 і становить 281 969,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення продовольчого магазину в тому числі :

- торгівля продовольчими товарами - 40,00 кв. м.;

- торгівля підакцизним товаром - 10,00 кв. м.;

- розміщення офісу - 24,00 грн.;

- складські та підсобні приміщення - 59,50 кв. м.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 21.07.2003 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 133,50 кв. м., що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 8а.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 5 років, що діє з 21.07.2003 до 21.07.2008.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За відсутності доказів виявлення однією із сторін про небажання продовжувати договірні відносини договір в силу закону був продовжений до 21.07.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 15/121, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011, розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5-10 від 21.07.2003 та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНК» з нежитлового приміщення площею 133,5 кв. м., розміщеного за адресою : м. Київ, вул. Старонаводницька, 8а.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна. Затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2003р. - 2 244,13 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Уклавши 27.12.2006 додаток сторони внесли зміни до п. 3.1. договору та визначили, що орендна плата без ПДВ становить 3 970,79 грн.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата перераховується таким чином:

70% орендної плати залишається на розрахунковому рахунку орендодавця,

30% орендної плати орендар перераховує до Державного бюджету, щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Дане співвідношення може змінюватись зі зміною законодавчих актів в період дії договору.

Згідно п. 5.7. договору орендар зобов'язався щомісячно до 12 числа. Наступного за звітним місяцем надавати до Фонду державного майна України платіжні доручення з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату до Державного бюджету України у період з грудня 2008 року по лютий 2011 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 14 818,45 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі .

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14 818,45 грн. боргу по орендній платі до Державного бюджету України обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду державного майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору № 5-10 від 21.07.2003 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити до бюджету, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.3. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 1 105,75 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 105,75 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 381,76 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 381,76 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК» (м. Київ, бул. Л.Українки, 15, кв. 24, код ЄДРПОУ 25594035) на користь Державного бюджету України 14 818 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 45 коп. основного боргу по орендній платі, 1 105 (одну тисячу сто п'ять) грн. 75 коп. пені, 1 381 (одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 76 коп. збитків від зміни індексу інфляції, перерахувавши вказані суми за наступними реквізитами : одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, плата за оренду іншого державного майна.

Стягувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК» (м. Київ, бул. Л.Українки, 15, кв. 24, код ЄДРПОУ 25594035) на корить Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код 19030825, МФО 820019, р/р 35219022000034) 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Повне рішення складено 08.02.2013.

Суддя В.В.Сівакова