Рішення

від 07.02.2013 по справі 12/78/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 лютого 2013 р. Справа № 12/78/2012/5003

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)

до: Публічного акціонерного товариства "Вінничина - Авто" (21011, м.Вінниця, вул.

Ватутіна, 172, код ЄДРПОУ 03112811)

про стягнення 8 976,95 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники:

позивача : Ткаченко Р.Ю. - за дорученням

відповідача : Степанова С.С. - за доручення

ВСТАНОВИВ :

Подано позов, в якому позивач просив суд стягнути з Філії Публічного акціонерного товариства "Вінничина - Авто" "Могилів-Подільський Авто" на користь ДК "Газ України" 7 172,13 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання зобов»язань за договором на постачання та транспортування природного газу № М-П-09-122 від 01.12.2009р., 541,07 грн. пені, 502,04 грн. штрафу, 337,09 грн. інфляційних, 424,62 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою суду від 27.11.2012р. порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 10.01.2013 р.

04.01.2013р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1 від 03.01.2013р., в якому він просить припинити провадження у справі, в зв"язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сплачено основний борг в розмірі 7 172,13 грн.; також відповідач зазначає, що позов подано до Філії Публічного акціонерного товариства "Вінничина - Авто" "Могилів-Подільський Авто", яка не є юридичною особою.

Ухвалою суду від 10.01.2013 р. здійснено заміну відповідача - Філії Публічного акціонерного товариства "Вінничина - Авто" "Могилів-Подільський Авто" на належного - Публічне акціонерне товариство "Вінничина - Авто" та відкладено розгляд справи на 07.02. 2013р.

06.02.2013р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 06.02.2013р., в якому він просить відмовити в позові в частині стягнення 541,07 грн. пені та просить, на підставі ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України, визнати недійсним другий абзац пункту 6.1 Договору на постачання та транспортування природного газу № МП-09-122 від 01.12.2009р. як такого, що суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 ЦК України, ст. 232 (ч.6) ГК України.

07.02.2013р. на адресу суду від представника позивача надійшло письмове пояснення № 31/10-1П від 06.02.2013р., в якому він, зокрема, зазначає наступне.

26 листопада 2009 року постановою НКРЕ України № 1346, у зв'язку з неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для певного виду господарської діяльності, анульовано з 1 грудня 2009 року ліцензію АА N 224470 на право провадження господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та ліцензію АА N 224478 на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, видані Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз».

За приписами пункту 2 постанови НКРЕ України від 25.12.2008 № 1526 «Про переоформлення ліцензій на розподіл природного і нафтового газу та на постачання природного газу за регульованим тарифом ДП «УКРГАЗМЕРЕЖІ», затверджено територію провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу та з постачання природного газу за регульованим тарифом ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ», зокрема Вінницької області в зоні розташування газопроводів та споруд на них, що перебувають у користуванні ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ».

Згідно з п. 2 постанови НКРЕ України від 26.11.09 № 1347, ця постанова набирає чинності з 01 грудня 2009 року.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики від 30.11.09 № 677 «Про передачу державного майна з балансу ВАТ «Вінницягаз» на баланс ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» НАК «Нафтогаз України», державні газорозподільні мережі були передані на баланс ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 01.12.09 № 1372, затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000 м.куб.

Згідно з ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 № 1729, реалізація природного газу здійснюється для задоволення потреб установ та організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, - суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Таким чином, з 01 грудня 2009 року єдиним ліцензіатом який мав право провадити господарську діяльність з розподілу природного і нафтового газу та з постачання природного газу за регульованим тарифом на території Вінницької області було ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ», правонаступником якого є ДК «Газ України».

Тобто, у січні-березні 2010 року ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» було єдиним гарантованим постачальником, який міг реалізувати Відповідачу природний газ за тарифом, визначеним постановами НКРЕ.

В судове засідання 07.02.2013 р. з'явились представники обох сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача підтримав наведені у відзиві на позов доводи.

Ухвалою суду від 07.02.2013р. провадження у справі в частині вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінничина - Авто" 7 172,13 грн. основного боргу припинено; повернуто ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з Державного бюджету України через відповідний територіальний орган Держказначейства 1285,91 грн. судового збору.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.12.2009р. між ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України» в особі директора Вінницької філії ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та Філією ВАТ "Вінничина - Авто" "Могилів-Подільський Авто" (Споживач) укладено договір на постачання та транспортування природного газу № М-П-09-122 , відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу природний газ, надалі газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу в 2010 році газ в об'ємі до 2,4 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: січень-0,4; лютий-0,4; березень-0,4; жовтень-0,4; листопад-0,4; грудень-0,4.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання - передачі газу (п. 3.6. Договору).

Відповідно до п. 3.7. Договору, акти приймання-передачі газу, що зазначені в пункті 3.6. даного Договору, уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Ціна за 1000,0 кубічних метрів газу, тариф на його транспортування та порядок розрахунків за газ та його транспортування на момент укладення цього договору визначається у додатковій угоді, що підписується сторонами і яка є невід'ємною частиною цього договору (п 4.1. Договору).

Загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, Споживач остаточні розрахунки за отриманий газ здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

В платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у Споживача за даним договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за газ та послуги по постачанню та транспортуванню, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від Споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору (п. 5.4. Договору).

Звірка розрахунків здійснюється на підставі відомостей про фактичну оплату спожитого газу та акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Вказана звірка оформлюється актом звірки. У разі відмови Споживача від підписання акту звірки, представники Постачальника (не менше двох осіб) роблять про це відмітку в акті (або складають окремий акт) і акт звірки в цьому випадку вважається підписаним Споживачем (п. 5.5. Договору).

У разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості (абзац 1 п. 6.1 Договору).

Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (абзац 2 п. 6.1. Договору).

Даний договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 1 грудня 2009 року до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).

01.06.2010р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № МП-09-122 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.2009р., відповідно до п. 1 якої, в зв'язку з прийняттям постанови НКРЕ від 01.03.2010р. № 195, Сторони домовились внести до договору на постачання та транспортування природного газу № МП-09-122 від 01.12.2009р. наступні зміни: Розділ 4 договору викласти в наступній редакції зокрема:

П. 4.1. Тариф на транспортування 1000,0 куб.м. природного газу по газових мережах ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» становить 144,24 грн., в тому числі ПДВ 24,04 грн.

П. 4.2. Загальна сума даного договору складається із сум вартості наданих послуг по транспортуванню газу в кожному місяці на протязі дії даного договору.

Пункт 10.1. договору викладено в наступній редакції: "Даний договір діє: в частині поставки природного газу з 01 грудня 2009 р. до 31 січня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з постачання та транспортування - до їх повного здійснення".

Решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою до виконання сторонами (п. 2 Додаткової угоди).

Дана додаткова угода набирає чинності з 01 березня 2010 року та діє протягом строку дії договору на постачання та транспортування природного газу № МП-09-122 від 01.12.2009р. (п. 3. Додаткової угоди).

ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") у грудні 2009 року та січні-лютому 2010 року передано Відповідачу природний газ загальним обсягом - 5246 м. куб., вартість якого з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить вцілому 10 511,31 грн., що підтверджується двосторонніми актами подачі-прийомки та реалізації газу за вказаний період.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, сплативши позивачу 3 339,18 грн.

Заборгованість за поставлений газ в сумі 7172,13 грн. погашена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, що стверджується платіжним дорученням № 310 від 27.12.2012 р. на суму 4000,0 грн. та платіжним дорученням № 299 від 13.12.2012 р. на суму 3172,13 грн.

Ухвалою суду від 07.02.2013р. провадження у справі в частині вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінничина - Авто" 7 172,13 грн. основного боргу, припинено.

Наведене стверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши і оцінивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні відносини виникли з договору, що має елементи договору постачання (ст. 712 ЦК України) та перевезення вантажів (ч. 3 ст. 306 ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Заборгованість за поставлений газ в сумі 7172,13 грн. погашена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, що стверджується платіжним дорученням № 310 від 27.12.2012 р. на суму 4000,0 грн. та платіжним дорученням № 299 від 13.12.2012 р. на суму 3172,13 грн.

Ухвалою суду від 07.02.2013р. провадження у справі в частині вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінничина - Авто" 7 172,13 грн. основного боргу, припинено.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором на постачання та транспортування природного газу № М-П-09-122 від 01.12.2009р., 541,07 грн. пені (за період з 22.05.2012р. по 22.11.2012р.), 502,04 грн. штрафу, 337,09 грн. інфляційних (за період з грудня 2010 року по березень 2012 року), 424,62 грн. - три відсотки річних (за період з 01.12.2010р. по 22.11.2012р.).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, остаточний розрахунок за Договором здійснюється Споживачем до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Як зазначено вище, відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, тому він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.1. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості.

Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (абзац 2 п. 6.1 Договору).

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 502,04 грн. штрафу, 337,09 грн. інфляційних (за період з грудня 2010 року по березень 2012 року), 424,62 грн. - три відсотки річних (за період з 01.12.2010р. по 22.11.2012р.), суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

Стосовно позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 541,07 грн. пені за період з 22.05.2012р. по 22.11.2012р., суд дійшов наступного висновку.

Позовні вимоги про стягнення пені ґрунтуються на п. 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № М-П-09-122 від 01.12.2009р., ст. 231 (зокрема п.6 цієї статті) Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 6.1. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Абзацом другим цього пункту Договору визначено, що неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Разом з тим, сторонам не надано право змінювати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначених норм слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Отже, положення договорів, що змінюють початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечать ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України.

Такої думки притримується Верховний Суд України зокрема у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, якою (постановою) за наслідками перегляду з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2011 р. у цій справі.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З матеріалів справи, зокрема наданого до справи розрахунку пені, вбачається, що до стягнення заявлено пеню, що нарахована протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № М-П-09-122 від 01.12.2009р.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору від 04.01.2010р., остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що другим абзацом пункту 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № М-П-09-122 від 01.12.2009р., сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на те, що другий абзац пункту 6.1 Договору на постачання та транспортування природного газу № М-П-09-122 від 01.12.2009р., суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України, цей пункт в частині другого абзацу підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 541,07 грн. пені за період з 22.05.2012р. по 22.11.2012р., задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 83 (п.1), 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним абзац другий п.6.1 Договору № М-П-09-122 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.2009 р., укладеного між Дочірнім підприємством "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Філією Публічного акціонерного товариства "Вінничина - Авто" "Могилів-Подільський Авто".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінничина - Авто" (21011, м.Вінниця, вул. Ватутіна, 172, код ЄДРПОУ 03112811, п/р 26004420335870 ЦВ ХФ АТ "Брокбізнесбанк" МФО 315858) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м.Київ, МФО 320876) 502,04 грн. (п"ятсот дві грн. 04 коп.) штрафу, 337,09 грн. (триста тридцять сім грн. 09 коп.) інфляційних, 424,62 грн. (чотириста двадцять чотири грн. 62 коп.) - 3% річних та 226,58 грн. (двісті двадцять шість грн. 58 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в позові в частині стягнення 541,07 грн. пені.

Повне рішення складено 12 лютого 2013 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи