Рішення

від 05.02.2013 по справі 5010/1561/2012-17/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 р. Справа № 5010/1561/2012-17/101

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія", вул. Литвиненка 3, м. Львів, Львівська область, 79034;

до відповідача: Приватного підприємства "Івол Транс", вул. Медична 3, м. Івано-Франківськ, 78000; вул. Незалежності 101 кв. 15, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення в сумі 50613 грн. 07 коп., з яких 48189 грн. 09 коп. основного боргу, 404 грн. 3% річних, 2019 грн. 98 коп. пені.

за участю представників сторін:

від позивача: Козловський А. В. - юрисконсульт, (довіреність №48 від 11.09.12),

від відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" подано позов до Приватного підприємства "Івол Транс" про стягнення 50613 грн. 07 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" та Приватним підприємством "Івол Транс" укладено договір поставки № 14/12/05 від 27.07.12.

У відповідності до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідачу певний товар, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Згідно п. 1.2. договору, предметом поставки є будівельні матеріали відповідно до рахунків-фактур або специфікацій до договору.

Розділом 8 договору сторони передбачили порядок розрахунків.

Розрахунки за товар, що поставляється, здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача. Перерахування грошових коштів здійснюється на підставі виставлених відповідно до умов договору рахунків-фактур, при цьому посилання в призначення платежу на рахунок-фактуру є обов'язковим. Повна оплата кожної партії товару у відповідності до виставленого позивачем рахунку-фактури має бути здійснена відповідачем протягом терміну дійсності рахунку-фактури, але не пізніше 10 банківських днів від дати прийому товару відповідачем (п.п. 8.2., 8.3., 8.6.1. договору).

На виконання умов договору поставки № 14/12/05 від 27.07.12, позивачем згідно видаткової накладної № 14ІФ073012 від 30.07.12 поставлено відповідачу товар (мінеральну вату) на суму 50801 грн. 09 коп. та виставлено рахунок-фактуру № 14ІФ000721 від 30.07.12 (дійсний до сплати до 09.08.12).

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався. З урахуванням переплати відповідача в сумі 2612 грн. за наявними перед позивачем зобов'язаннями (поставка товару згідно видаткової накладної № 14ІФ051404 від 14.05.12), борг відповідача станом на день подання позову становить 48189 грн. 09 коп.

Позивач звертався до відповідача з вимогами про оплату боргу № 377 від 15.08.12, № 442 від 28.09.12. Однак, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, в строки визначені умовами договору, зобов'язання по оплаті за отриманий товар відповідачем не виконано.

Станом на день розгляду справи, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтвердили б сплату боргу відповідачем.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору поставки № 14/12/05 від 27.07.12, вимога позивача про стягнення з відповідача 48189 грн. 09 коп. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 404 грн. 3 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 14.2.2. договору сторони передбачили, що за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу штрафну неустойку в розмірі 0, 2 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день протягом всього строку прострочення зобов'язання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 14.2.2. договору, за прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 2019 грн. 98 коп.

При здійсненні розрахунку пені, що підлягає до стягнення позивачем допущено помилку, а саме не враховано, що в 2012 році налічується 366 днів, а отже розмір пені за кожен день прострочення вираховуватиметься виходячи з вказаної кількості днів у році.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Згідно розрахунку пені здійсненого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 2014 грн. 46 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 48189 грн. 09 коп. основного боргу, 404 грн. 3% річних, 2014 грн. 46 коп. пені, в решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" до Приватного підприємства "Івол Транс" про стягнення 50613 грн. 07 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Івол Транс", вул. Незалежності 101 кв. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018 (ідентифікаційний код 35516893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія", вул. Литвиненка 3, м. Львів, Львівська область, 79034 (ідентифікаційний код 13816938) 48189 (сорок вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 09 коп. - основного боргу, 404 (чотириста чотири) грн. - 3% річних, 2014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. 46 коп. - пені, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 32 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.02.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"