Постанова

від 05.02.2013 по справі 13989/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05 лютого 2013 р. справа №2а-13989/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Салацької Я.І.,

представників

позивача -Ситникова А.А.;

відповідача -Вєтрової І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ "АКВА-СЕРВІС" до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про визнання дій протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ "АКВА-СЕРВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача, Харківської ОДПІ Харківської області ДПС щодо винесення податкових повідомлень - рішень від 06.07.2012р. №0000370225, від 06.07.2012р. №0000380225, від 06.07.2012р. №0000390225; 2) скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Харківської ОДПІ Харківської області від 06.07.2012р. №0000370225, від 06.07.2012р. №0000380225, від 06.07.2012р. №0000390225.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті № 799/220/32153432 від 11.06.2012 р. На думку позивача, податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Інтенція» сформований правильно, без порушення закону, а також правомірно сформовані валові витрати за первинними документами по господарським операціям з вказаним контрагентом. Невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку контрагентом платника податків не тягне за собою ніяких правових наслідків саме для цього платника податків. Реальність здійснення господарських операції позивача з вказаним контрагентом підтверджена відповідними документами бухгалтерського обліку і фінансової звітності. За таких обставин, спірні рішення податкового органу суперечать ч.3 ст.2 КАС України, тому підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Харківська об'єднана Державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби не підтверджено фактичне придбання товарів (послуг) у контрагента ПП «Інтенція», а також їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "АКВА-СЕРВІС".

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВА-СЕРВІС", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32153432, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Харківській об'єднаній Державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби.

Як з'ясовано судом, спірні податкові повідомлення-рішення від 06.07.2012р. №0000370225, від 06.07.2012р. №0000380225, від 06.07.2012р. №0000390225 були винесені відповідачем, Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби з посиланням на акт перевірки № 799/220/32153432 від 11.06.2012 р. (а.с.14-16).

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності ТОВ "АКВА-СЕРВІС" суб'єктом владних повноважень були виявлені порушення п.198.3 , п. 198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, а саме: включення до податкового кредиту з ПДВ показників податкових накладних, які були складені за господарськими операціями, що не відбулись в дійсності, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень - липень 2011 року на загальну суму 5.847,33 грн.; п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме: віднесення платником податків на збільшення витрат суму видатків за показниками первинних документів, які були складені за господарськими операціями, що не відбулись в дійсності, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток у сумі 6.724,0 грн. у тому числі: за II - ІІІ квартал 2011р. на 6.724,0 грн. (а.с.17-25).

Перевіряючи відповідність закону спірних податкових повідомлень - рішень, суд встановив, що між позивачем, ТОВ "АКВА-СЕРВІС" (в якості Замовника) та ПП «Інтенція» (в якості Виконавця) було укладено договір №1/0611 від 06.06.2011 року про надання послуг, предметом якого є надання послуг з ремонту обладнання, машин та механізмів, а також виготовлення окремих деталей (а.с.26, 27).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаним правочином позивач подав до суду виписані ПП «Інтенція»: - податкові накладні: № 530 від 24.06.2011 року на суму 12.084,00 (у тому числі ПДВ - 2.014,00 грн.), № 1262 від 12.07.2011 року на суму 8.000,00 (у тому числі ПДВ - 1.333,33 грн.), № 1266 від 21.07.2011 року на суму 15.000,00 ( у тому числі ПДВ - 2.500,00 грн.). Всього: на суму 35.084,00 грн. (ПДВ - 5.847,33 грн.) та акти про надання послуг від 29.07.2011 та від 24.06.2011р. (а.с. 28-32).

Розрахунки між ТОВ «Аква - Сервіс» та ПП «Інтенція» проведені повністю, про що свідчать банківські виписки: від 08.07.2011 року на суму 12.084,00 гри, у т.ч. ПДВ - 2.014,00 грн.; від 12.07.2011 року на суму 8.000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1.333,33 грн.; від 21.07.2011 року на суму 15.000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2.500,00 грн. (а.с. 33-35).

З'ясовуючи обставини реальності господарських операцій за названим правочином, суд бере до уваги, що місцезнаходженням позивача є Циркуни, МЖК Інтернаціоналіст,3,кв.3, Харківської області, а місцезнаходженням контрагента, ПП «Інтенція» - м. Алчевськ, вул. Волгоградська, 132, Луганської області.

Отже, виконання зобов'язань за спірним правочином об'єктивно вимагає або фізичного переміщення обладнання, машин, механізмів від замовника до виконавця, тобто з Харківської області до м. Алчевська, або прибуття працівників виконавця за місцезнаходження замовника (тобто позивача) для безпосереднього виконання робіт.

На виконання вимог ст.11 КАС України судом в ході розгляду справи від позивача неодноразово витребовувались фактичні дані відносно транспортування обладнання, машин, механізмів до м.Алчевськ чи прибуття працівників ПП "Інтенція" до виробничих потужностей ТОВ "Аква-Сервіс". Окрім того, суд також неодноразово витребовував у позивача письмові пояснення та документи про наявність об'єктивної необхідності у вчиненні та виконанні спірного правочину і неможливості проведення ремонтних робіт власними силами та ресурсами.

Між тим, жодних документів з цього приводу позивач до суду не подав.

Пояснення представника позивача про те, що ТОВ "Аква-сервіс" протягом року не мало можливості виконати ремонту гідромотору по договору укладеному між ТОВ «Аква - Сервіс» з КП "Шляхрембуд" від 06.07.2010 року, тому вказані роботи були виконанні контрагентом в м. Алчевськ судом відхиляються, адже за твердженням позивача перевезення механізмів до Луганської області відбувалося на легковому автотранспорті, який належить на праві власності одному із співробітників ТОВ «Аква-Сервіс». Проте, жодних документів ані стосовно відрядження працівника ТОВ "Аква-Сервіс" до м.Алчевськ, ані стосовно правових підстав використання будь-якого легкового автомобілю в господарській діяльності позивач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів транспортування товару до Луганської області та назад до Харківської області позивачем до суду не надано. Документи про отримання гідроциліндру від КП "Шляхрембуд" та зберігання його на протязі року у позивач суду також не надав.

Пояснень про місце підписання актів виконаних робіт за спірним правочином позивач суду не надав, хоча такі пояснення неодноразово витребовувались судом.

Системно проаналізувавши положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що навіть наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Згідно з законом валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Суд відмічає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що зміст оглянутих документів не дозволяє ідентифікувати конкретні господарські операції.

За таких обставин, оглянуті документи не можуть бути визнані судом належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності господарських операцій.

Жодних інших доказів реального виконання саме ПП «Інтенція» зобов'язань за спірним правочином позивач до суду не подав, незважаючи на неодноразові вимоги суду з цього приводу.

З огляду на положення п.14.1.36 ст.14, ст.ст.44, 138, 198 Податкового кодексу України в кореспонденції з приписами ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право віднести на збільшення валових витрат обігу та виробництва і на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми видатків та податків, що були сплачені на користь контрагентів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг), по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків, по-третє, за господарськими операціями, котрі фактично відбулись за правочинами, укладеними за наявності ділової мети та наміру отримати дохід.

Відсутність будь-якої з перелічених вище умов згідно з законом унеможливлює віднесення видатків і ПДВ як до складу валових витрат обігу та виробництва, так і до складу податкового кредиту.

Дослідивши наявні докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України та беручи до уваги встановлені у ході розгляду справи обставини спірних взаємовідносин, суд доходить висновку про те, що наявність у позивача актів та податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ, так як факт реальності господарських операцій між ТОВ «Аква - Сервіс» та ПП «Інтенція», а також факт наявності ділової мети при укладанні спірного правочину не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

В ході розгляду справи судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивач не довів реальності господарських операцій з «Інтенція», не подав доказів існування потреби в укладанні спірного правочину та дійсного виконання зобов'язань на ними.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ТОВ "АКВА-СЕРВІС" до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про визнання дій протиправними та скасування рішень -відмовити.

2. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 11.02.2013 року.

Суддя Старосєльцева О.В.