Рішення

від 09.01.2013 по справі 5006/13/109/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.01.13 р. Справа № 5006/13/109/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Золотий Урожай", м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м. Донецьк

про: стягнення 3524грн.13коп.

За участю представників сторін

від позивача: Брожик С.В. (за довіреністю № 250 від 03.10.2012р.) - представник;

від відповідача: Гашина Ю.В. (за довіреністю б/н від 08.01.2013р.)- представник.

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Золотий Урожай", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м. Донецьк про стягнення 3524грн.13коп., що складаються з суми основного боргу в розмірі 2904грн.09коп., інфляційних нарахувань у сумі 358грн.86коп., 3% річних у сумі 261грн.18коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання № 161 від 01.10.2009р. відносно своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву Вих. № 08/01-13-03 від 08.01.2013р., зазначив, що договір про відступлення права вимоги № 21/08 від 21.08.2012р. між ЗАТ «Єнакієвський хлібокомбінат» та позивачем укладений з порушенням ст. 516 Цивільного кодексу України та умов договору постачання № 161 від 01.10.2009р., а саме п. 11.3 договору; разом із відзивом надав акт звірки взаємних розрахунків за період з 08.12.2009р. по 08.01.2013р. що договір про відступлення права вимоги № 21/08 від 21.08.2012р.

Під час судового засідання 09.01.2013р. сторони підтримали позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору, вважають матеріалів справи достатньо для прийняття рішення в цьому судовому засіданні за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судового засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.10.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Єнакіївський хлібокомбінат» (постачальник) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта» (покупець) був укладений договір постачання № 161, згідно з яким постачальник зобов'язується у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно із п. 2.4 договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарній (товарно-транспортній) накладній, яка має відповідати замовлення.

У відповідності із п. 5.1 договору загальна сума договору складає сума товару, отриманого по всім накладним.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що ціна на товар включає вартість тари, упаковки, манкіровки та доставки товару постачальником.

Згідно із п. 5.5 договору покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 45 календарних днів з моменту отримання товару, при цьому платежі здійснюються один раз на тиждень.

Відповідно до п. 7.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009р.

Додатковою угодою, що є невід'ємною частиною договору поставки № 161 від 01.10.2009р., про що значиться безпосередньо в додатковій угоді, ТОВ «Торгівельна мережа «Сарепта» та ЗАТ «Єнакієський хлібокомбінат» виклали п. 5.5 договору № 161 від 01.10.2009р. в наступній редакції «покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за товар: по хлібобулочним та кондитерським виробам протягом 21 календарного дня від дня поставки».

Виконуючи умови договору, відповідач здійснив самовивіз продукції Відкритого акціонерного товариства „Єнакієвський хлібокомбінат" за товарно-транспортними накладними № 1003022 від 09.12.2009р., № 1005260 від 16.12.2009р., № 1005577 від 17.12.2009р., № 1006095 від 19.12.2009р., № 1006280 від 20.12.2009р., № 1007640 від 25.12.2009р., № 1007915 від 26.12.2009р., № 1008474 від 28.12.2009р., № 1008782 від 29.12.2009р., № 1009053 від 30.12.2009р., № 1009384 від 31.12.2009р., № 1010210 від 04.01.2010р., № 1010886 від 06.01.2010р., № 1010906 від 06.01.2010р., № 1011445 від 08.01.2010р., № 1011949 від 10.01.2010р., № 1013598 від 15.01.2010р., № 1013888 від 16.01.2010р., № 1015182 від 20.01.2010р., № 1015488 від 21.01.2010р., 1016099 від 23.01.2010р., № 1016957 від 26.01.2010р., № 1017259 від 27.01.2010р., № 1017583 від 28.01.2010р., № 1017406 від 28.01.2010р., № 1017901 від 29.01.2010р., загальною вартістю 2949грн.57коп.

В подальшому 21.08.2012р. між Відкритим акціонерним товариством „Єнакієвський хлібокомбінат" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Золотий урожай" (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 21/08, за якими в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору, і стає кредитором за Договором № 161 від 01.10.2009р. між ЗАТ «Єнакієвський хлібокомбінат" та ТОВ «Торгівельна мережа «Сарепта».

Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору (п. 1.2 договору).

Правове регулювання порядку заміни кредитора у зобов'язанні визначаються приписами ст.ст. 512-519 ЦК України.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 3.1.2 договору одним із обов'язків Первісного кредитора є не пізніше десяти робочих днів після набуття чинності цим Договором сповістити боржника про укладання цього договору.

Факт направлення повідомлення боржнику підтверджується долученою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією поштової квитанції, датованої 13.09.2012р.

Положення ч. 1 ст. 518 ЦК України визначають, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Жодних доказів на підтвердження наявності заперечень Боржника стосовно вимог Нового кредитора суду не представлено, однак відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що договір про відступлення права вимоги № 21/08 від 21.08.2012р. укладений в порушення ст. 516 Цивільного кодексу України, так як суперечить умовам п. 11.3 договору поставки № 161 від 01.10.2009р.

Дослідивши умови договору поставки № 161 від 01.10.2009р. суд становив, що у п. 11.3 вказаного договору сторони передбачили, що жодна із сторін не має права передавати свої обов'язки за даним договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Тобто, вказаним пунктом договору встановлена заборона сторін передавати саме свої обов'язки за договором поставки № 161 від 01.10.2009р., а не права.

При цьому, договір поставки № 161 від 01.10.2009р. передбачає обов'язки постачальника поставити у встановлений строк товар, а в свою чергу покупця (ТОВ «Торгівельна мережа «Сарепта») прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість (п.1.1. договору). У даному ж розглядуваному випадку ТОВ „Торговий Дім „Золотий урожай" було передано право вимоги, належне ЗАТ „Єнакієвський хлібокомбінат", вимагати у відповідача здійснити виконання зобов'язання, яке вже виниклого за договором поставки.

На час розгляду даної справи відповідач не надав суду судового рішення про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/08 від 21.08.2012р.

На підставі вищевикладеного, суд вважає заперечення відповідача безпідставними.

За змістом позову позивач посилається на те, що відповідач отримавши товар належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, що виникли за договором № 161 від 01.10.2009р., оплативши його вартість лише частково, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 2904грн.09коп.

Однак, за доводами позивача відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору та добровільне погашення суми боргу за отриманий товар, внаслідок чого станом на час розгляду справи сума заборгованості в розмірі 2904грн.09коп. не погашена, товар на зазначену суму не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2904грн.09коп., 3% річних в сумі 261грн.18коп. та інфляційних витрат у сумі 358грн.86коп. Підставою позову є договір № 161 від 01.10.2009р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 161 від 01.10.2009р. у позивача виник обов'язок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його вартість.

Як вже встановлено судом, всього позивачем був отриманий за вищезазначеними накладними товар загальною вартістю 2949грн.57коп.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом представника відповідача та відбитком печатки юридичної особи в графі „Отримав", чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належного виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору № 161 від 01.10.2009р. зобов'язань, не надано доказів відмови від спірного товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами вказаного договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 вказаного Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із умов п. 5.5 Додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною договору № 161 від 01.10.2009р., сторони дійшли згоди, що розрахунки за продукцію здійснюються протягом 21 календарного дня від дня поставки.

Враховуючи зміст позовної заяви та представлені позивачем розрахунки, відповідно до бухгалтерського обліку ЗАТ «Єнакієвський хлібокомбінат» товар, поставлений за накладною № 1003022 від 09.12.2009р. був частково сплачений відповідачем, в результаті чого за цією накладною значиться борг у розмірі 57грн.86коп., вартість товару, отриманого за іншими накладними залишилась повністю несплаченою відповідачем, в результаті чого виникла загальна сума заборгованості у сумі 2904грн.09коп.

Враховуючи передбачений порядок розрахунків, оскільки за накладною № 1003022 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 09.12.2009р., то строк оплати залишку вартості товару у сумі 57грн.86коп. для відповідача наступив 30.12.2009р., а вже з 31.12.2009р. почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар; строк оплати вартості товару, поставленого та отриманого за накладною № 1005260 від 16.12.2009р. наступив для відповідача 06.01.2010р., а вже з 07.01.2010р. почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар; за накладною № 1005577 від 17.12.2009р. товар повинен був бути сплачений до 07.01.2010р., а вже з 08.01.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання; за накладною № 1006095 від 19.12.2009р. вартість товару повинна бути сплачена відповідачем до 09.01.2010р., а вже з 10.01.2010р. строк оплати для відповідача наступив та почалося прострочення виконання зобов'язання з оплати товару; за накладною № 1006280 від 20.12.2009р. товар повинен бути сплачений до 10.01.2010р., а вже з 11.01.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару; строк оплати товару за накладною № 1007640 від 25.12.2009р. наступив для відповідача 15.01.2010р., а вже з 16.01.2010р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання; товар, отриманий за накладною № 1007915 від 26.12.2009р. повинен бути сплачений до 16.01.2010р., а вже з 17.01.2010р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання; прострочення з оплати товару, поставленого та отриманого відповідачем за накладними № 1008474 від 28.12.2009р., № 1008782 від 29.12.2009р., № 1009053 від 30.12.2009р., № 1009384 від 31.12.2009р., № 1010210 від 04.01.2010р., № 1010886, № 101906 від 06.01.2010р., № 1011445 від 08.01.2010р., № 1011949 від 10.01.2010р., № 1013598 від 15.01.2010р., № 1013888 від 16.01.2010р., № 1015182 від 20.01.2010р., № 1015488 від 21.01.2010р., № 1016099 від 23.01.2010р., № 1016957 від 26.01.2010р., № 1017259 від 27.01.2010р., № 1017583 від 28.01.2010р., № 1017406 від 28.01.2010р., № 1017901 від 29.01.2010р. для відповідача почалось відповідно 19.01.2010р., 20.01.2010р., № 21.01.2010р., № 22.01.2010р., № 26.01.2010р., № 28.01.2010р., 30.01.2010р., № 01.02.2010р., № 06.02.2010р., № 07.02.2010р., 11.02.2010р., 12.02.2010р., 14.02.2010р., 17.02.2010р., 18.02.2010р., 19.02.2010р., 20.02.2010р.

Заявлена позивачем сума боргу в розмірі 2904грн.09коп. в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 2143 від 20.12.2012р. за підписами директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Золотий Урожай", м. Донецьк, двостороннім актом звірки розрахунків між ЗАТ «Єнакієвський хлібокомбінат» та ТОВ «Торгівельна мережа «Сарепта» за період з 01.01.2009р. по 31.08.2011р..

Крім того, відповідачем 09.01.2013р. разом із відзивом на позовну заяву наданий акт звірки взаємних розрахунків за період з 08.12.2009р. по 08.01.2013р., з якого вбачається, що відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ «Торгівельна мережа «Сарепта» значиться кредиторська заборгованість перед ЗАТ «Єнакієвський хлібокомбінат» в сумі 2904грн.09коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 2904грн.09коп. суду не представлені.

Суд зазначає, що за власним підрахунком сума боргу за всіма спірними накладними, враховуючи заявлену суму боргу за накладною № 1003022, становить 2904грн.16коп., однак враховуючи, що позивачем заявлена сума боргу в меншому розмірі - 2904грн.09коп. і суд відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не має право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання про це заінтересованої сторони, яке в свою чергу до суду не надходило, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 2904грн.09коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача також 3% річних у сумі 261грн.18коп. та інфляційні витрати в сумі 358грн.86коп., нараховані на суму боргу по кожній накладній окремо.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних, встановив, що: позивачем вірно визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання, однак позивачем за накладною № 1006280 від 20.12.2009р. невірно була визначена кількість днів у вказаному позивачем періоді з 11.01.2010р. по 03.12.2012р. (за підрахунком суду вірна кількість днів за цей період становить 1058, тоді як позивачем вказано 1423), за накладною № 1010886 від 06.01.2010р. теж невірно була визначена кількість днів у вказаному позивачем періоді з 28.01.2010р. по 03.11.2012р. (за підрахунком суду вірна кількість днів за цей період становить 1011, тоді як позивачем вказано 1376).

Отже, суд, перевіривши арифметичний розрахунок позивача та зробивши власний арифметичний розрахунок 3% річних за вказаними накладними, за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення за період з 01.11.2011р. по 27.08.2012р. включно, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у загальному розмірі 248грн.98коп., внаслідок чого суд відмовляє в задоволенні вимог у частині стягнення 3% річних у сумі 12грн.20коп.

Суд перевіривши розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення інфляційних витрат, встановив, що позивачем не за всіма спірними накладними вірно визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання, враховуючи вищевикладені висновки суду, а також не врахована часткова оплата товару за накладною № 1003022 від 09.12.2009р., внаслідок чого, суд зробивши власний арифметичний розрахунок інфляційних витрат, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, дійшов до висновку, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних витрат у загальному розмірі 347грн.65коп., внаслідок чого суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог до відповідача в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 11грн.21коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Золотий Урожай", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 2904грн.09коп., інфляційних витрат у сумі 358грн.86коп. та 3% річних у сумі 261грн.18коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта» (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, просп. Київський, будинок 46, код ЄДРПОУ 34557310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Золотий Урожай" (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, проспект Лагутенка, будинок 13, кабінет 30, код ЄДРПОУ 36888079) суму основного боргу в розмірі 2904грн.09коп., 3% річних у розмірі 248грн.98коп., інфляційних витрат у розмірі 347грн.65коп., витрати на оплату судового збору в сумі 1599грн.31коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 09.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.