Рішення

від 31.01.2013 по справі 7/108-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2013 р. Справа № 7/108-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІЛОГ», м. Київ,

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Поділля», Київська область, Фастівський р-н., с. Веприк,

про стягнення 48 376,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Серебрякова М.М. - представник за довіреністю б/н від 26.11.2012 року;

від відповідача: не з'явились.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

05.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІЛОГ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 05.12.2012 року (вх. № 4257 від 05.12.2012 року) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Поділля» (далі - відповідач) про стягнення 48 376,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 192 від 16.05.2012 року, зокрема, щодо проведення повної та своєчасної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 44 700,69 грн. основного боргу, 3 063,04 грн. пені та 612,68 грн. 3% річних, а всього 48 376,41 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2012 року порушено провадження у справі № 7/108-12 та призначено розгляд справи на 17.01.2013 року.

У судове засідання 17.01.2013 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2013 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача, розгляд справи було відкладено на 31.01.2013 року.

31.01.2013 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІЛОГ» з заявою б/н від 30.01.2013 року (вх. № 1698 від 30.01.2013 року) надійшли документи, на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2012 року.

Присутній в судовому засіданні 31.01.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 31.01.2013 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах повідомлення про вручення поштового відправлення, повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 31.01.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

16.05.2012 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІЛОГ» (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Поділля» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 192 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити запасні частини та видаткові матеріали до автотракторної техніки, тут і далі в договорі названі, як «товар», в асортименті, кількості й за ціною, визначеними у специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Поставка здійснюється партіями. На партію товару, що поставляється постачальник надає покупцю рахунок-фактуру і видаткову накладну на товар, в яких вказується найменування, кількість і ціна товару (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.2. договору покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію товара у розмірі 100% вартості партії товару протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту виписки видаткової накладної.

Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3. договору).

Договір, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.

Отже, договір є чинним у період за який заявлено до стягнення заборгованість.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 192 від 16.05.2012 року у період з 16.05.2012 року по 20.07.2012 року позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 46 400,03 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних:

- № 1200 від 16.05.2012 року на суму 10 149,83 грн.;

- № 1233 від 18.05.2012 року на суму 18 280,75 грн.;

- № 1234 від 18.05.2012 року на суму 1 275,72 грн.;

- № 1244 від 18.05.2012 року на суму 3 906,66 грн.;

- № 1464 від 05.06.2012 року на суму 206,10 грн.;

- № 1556 від 08.06.2012 року на суму 338,10 грн.;

- № 1583 від 11.06.2012 року на суму 2 085,28 грн.;

- № 1630 від 13.06.2012 року на суму 1 438,96 грн.;

- № 1628 від 13.06.2012 року на суму 948,36 грн.;

- № 1635 від 13.06.2012 року на суму 1 057,58 грн.;

- № 1887 від 27.06.2012 року на суму 428,44 грн.;

- № 2099 від 13.07.2012 року на суму 2 499,72 грн.;

- № 2187 від 20.07.2012 року на суму 3 698,84 грн.;

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей, а саме: №108415 від 27.06.2012 року та №108413 від 13.07.2012 року.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Так, позивачем були виставлені відповідно до вищевказаних видаткових накладних наступні рахунки на оплату:

- № 1873 від 27.04.2012 року на суму 10 149,83 грн.;

- № 2260 від 17.05.2012 року на суму 18 280,75 грн.;

- № 2270 від 17.05.2012 року на суму 1 275,72 грн.;

- № 2297 від 18.05.2012 року на суму 3 906,66 грн.;

- № 2662 від 05.06.2012 року на суму 206,10 грн.;

- № 2767 від 08.06.2012 року на суму 338,10 грн.;

- № 2908 від 13.06.2012 року на суму 158,06 грн.;

- № 2812 від 11.06.2012 року на суму 3 524,23 грн.;

- № 2912 від 13.06.2012 року на суму 1 057,58 грн.;

- № 3210 від 27.06.2012 року на суму 514,13 грн.;

- № 3506 від 13.07.2012 року на суму 2 499,72 грн.;

- № 3611 від 19.07.2012 року на суму 3 698,84 грн.;

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отриманий товар в розмірі 500,00 грн. , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківською випискою від 19.07.2012 року. Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було повернуто товару на суму 1 199,34 грн. , про що свідчить накладна на повернення № 186 від 05.06.2012 року.

Інших доказів оплати відповідачем поставленого товару сторонами суду надано не було.

У зв'язку з існуванням заборгованості у Приватного сільськогосподарського підприємства «Поділля» з оплати поставленого товару, позивач звертався до нього з претензією 4/12 від 30.10.2012 року щодо сплати заборгованості за договором поставки у сумі 44 700,69 грн. до 12.11.2012 року (копія претензії та докази її направлення наявні в матеріалах справи).

Однак, відповіді на зазначену претензію від Приватного сільськогосподарського підприємства «Поділля» не надходило, зобов'язання щодо повної оплати отриманого товару на суму 44 700,69 грн. у строк та в порядку визначеному законодавством відповідачем не виконано.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами, у п. 3.2. договору узгоджено строк оплати товару, а саме зазначено. Що покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію товару у розмірі 100% вартості партії товару протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту виписки видаткової накладної.

Таким чином, виходячи з умов договору та здійснених поставок товару, відповідач повинен був оплатити поставлений товар згідно:

- Видаткової накладної № 1200 від 16.05.2012 року - до 05.06.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 1233 від 18.05.2012 року - до 07.06.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 1234 від 18.05.2012 року - до 07.06.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 1244 від 18.05.2012 року - до 07.06.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 1464 від 05.06.2012 року - до 25.06.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 1556 від 08.06.2012 року - до 28.06.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 1583 від 11.06.2012 року - до 01.07.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 1630 від 13.06.2012 року - до 03.07.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 1628 від 13.06.2012 року - до 03.07.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 1635 від 13.06.2012 року - до 03.07.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 1887 від 27.06.2012 року - до 17.07.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 2099 від 13.07.2012 року - до 02.08.2012 року (включно);

- Видаткової накладної № 2187 від 20.07.2012 року - до 09.08.2012 року (включно);

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений договором, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 44 700,69 грн. (46 400,03 грн. поставленого товару - 1 199,34 грн. повернутого товару - 500,00 грн. оплаченого товару)

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 44 700,69 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 3 063,04 грн., нарахованої на суму боргу по кожній окремій видатковій накладній з вартості неоплаченого товару за період з 06.06.2012 року по 03.12.2012 року з урахуванням здійснення часткової оплати товару та повернення товару за відповідними накладними відповідачем.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до п. 5.4. договору у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Беручи до уваги вимоги ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та укладеного між сторонами договору, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є обґрунтованим, однак, у зв'язку з допущенням арифметичних помилок є невірним.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що з урахуванням часткової оплати відповідачем поставлених товарів, розмір пені складає 3 063,40 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 3 063,04 грн., заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п. 2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), то вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у сумі 3 063,04 грн. .

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 612,68 грн., нарахованих на суму боргу по кожній окремій видатковій накладній з вартості неоплаченого товару за період з 06.06.2012 року по 03.12.2012 року з урахуванням здійснення часткової оплати товару та повернення товару за відповідними накладними відповідачем.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

З огляду на викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, господарський суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, є арифметично вірним і складає 612,68 грн. , які підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. а саме у сумі 48 376,41 грн ., з яких 44 700,69 грн. основного боргу, 3 063,04 грн. пені та 612,68 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Поділля» (08531, Київська область, Фастівський р-н., с. Веприк, вул. Щорса, буд. 3, код ЄДРПОУ 31124772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІЛОГ» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 37432412) 44 700 (сорок чотири тисячі сімсот) грн. 69 коп. основного боргу, 3 063 (три тисячі шістдесят три) грн. 04 коп. пені, 612 (шістсот дванадцять) грн. 68 коп. 3% річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 08.02.2013 року