Ухвала

від 30.01.2013 по справі 2а-10158/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 р. Справа № 41391/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Рибачука А. І.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Евтранс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова до приватного підприємства «Евтранс» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2010 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова до приватного підприємства «Евтранс» про стягнення коштів у розмірі 2039 грн. 52 коп.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємства «Евтранс» до Державного бюджету України 2039 грн. 52 коп. податкового боргу.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - приватним підприємством «Евтранс», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що сума заборгованості не є узгодженою.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що приватне підприємство «Евтранс», є юридичною особою, суб'єктом підприємницької діяльності, внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 35501248 та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з 23.10.2007 року за № 217

Відповідно до розрахунку позивача податковий борг приватного підприємства «Евтранс» перед бюджетом станом на 20 жовтня 2010 року складає 2039 грн. 52 коп.

Вказана сума боргу підтверджується наступними наявними в матеріалах справи доказами: корінцем податкового повідомлення рішення № 0022191630/0/26057 від 19 листопада 2009 року, яке вручено 26 грудня 2009 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення; корінцем податкового повідомлення-рішення № 0000111510/0/616 від 18 січня 2010 року, яке вручено 22 січня 2010 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення; корінцем податкового повідомлення-рішення № 0000061630/0/818 від 19 січня 2010 року, яке вручено 09 лютого 2010 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення; корінцем податкового повідомлення-рішення № 00018791630/0/7854 від 31 березня 2010 року, яке розміщено на дошці податкових оголошень 01 червня 2010 року з огляду на неможливість вручення такого у зв'язку з відсутністю платника за юридичною адресою (акт № 41/15-2 від 01 червня 2010 року); корінцем податкового повідомлення-рішення № 0004381510/0/13661 від 11 червня 2010 року, яке вручено 18 червня 2010 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення.

Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Львова здійснено заходи щодо погашення податкового боргу шляхом надіслання першої податкової вимоги № 1/46 від 14 січня 2010 року та другої податкової вимоги № 2/164 від 17 лютого 2010 року, які не було вручено відповідачу оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою та розміщено на дошці оголошень (повідомлень) відповідно 14 січня 2010 року та 17 лютого 2010 року, що підтверджується актом про неможливість вручення платнику податків податкової вимоги № 11/24-0 від 18 січня 2010 року та № 19/24-0 від 17 лютого 2010 року, проте заборгованість перед бюджетом відповідачем не погашено, в зв'язку з чим 19 березня 2010 року Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Львова прийнято рішення № 38/24-0 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його боргу.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

Виходячи із змісту наведених норм та встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції констатує вірність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Твердження апелянта про те, що податкові повідомлення-рішення на підставі яких виник податковий борг не було надіслано позивачем, що позбавило можливості їх оскарження, а тому сума заборгованості не є узгодженою - не відповідає фактичним обставинам справи.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Евтранс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року в справі № 2а-10158/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

А. І. Рибачук