Рішення

від 05.02.2013 по справі 5011-30/16492-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/16492-2012 05.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-4 КМБ-1»

до Приватного підприємства «Техконсервіс»

про стягнення 174 398,21 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Гріненко А.О. представник за довіреністю № б/н від 01.08.12.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-4 КМБ-1» (далі - позивач) до Приватного підприємства «Техконсервіс» (далі - відповідач) про стягнення 170 790,56 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов мирової угоди від 06.12.11., затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.11. у справі № 4/504, що зумовило виникнення заборгованості в розмірі 170 790,56 грн., нарахування позивачем 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/16492-2012, розгляд справи призначено на 11.12.12.

Представники сторін в судове засідання 11.12.12. не з'явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.12. про порушення провадження у справі не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини нявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.12. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 10.01.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному, розгляд справи № 5011-30/16492-2012 призначено на 05.02.13.

В судовому засіданні 05.02.13. представником позивача подано заяву, відповідно до якої Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-4 КМБ-1» вказує на допущення в прохальній частині позовної заяви технічної помилки та незазначення розміру 3% річних, що позивач просить суд стягнути з відповідача, та викладає прохальну частину позовної заяви № б/н від 12.11.12. в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача 174 398,21 грн., а саме: 170 790, 56 грн. - основного боргу, 3 607,65 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 05.02.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги, з врахуванням заяви від 05.02.13., в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 05.02.13. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/16492-2012.

В судовому засіданні 05.02.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.11. затверджено мирову угоду у справі № 4/504, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «БП-4 КМБ-1» та Приватним підприємством «Техконсервіс».

Згідно умов вказаної мирової угоди Приватне підприємство «Техконсервіс» визнає, що заборгованість відповідача перед позивачем на момент укладення мирової угоди становить 168 360,00 (сто шістдесят вісім тисяч триста шістдесят) гривень, в т.ч. ПДВ, що складається з договірної вартості об'єкту оренди, в розмірі 148 200,00 (сто сорок вісім тисяч двісті) гривень, в т.ч. ПДВ, та орендної плати за користування об'єктом оренди, в розмірі 20 160,00 (двадцять тисяч сто шістдесят) гривень, в т.ч. ПДВ. Відповідач гарантує, що протягом 3 (трьох) місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди Господарським судом міста Києва грошові кошти у сумі 168 360,00 (сто шістдесят вісім тисяч триста шістдесят) гривень, в т.ч. ПДВ, буде погашена відповідачем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача, а саме:

- до 23 грудня 2011 року - 56120,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч сто двадцять гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ; - до 31 січня 2011р. - 56120,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч сто двадцять гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ;

- до 29 лютого 2011р. - 56120,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч сто двадцять гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ.

Крім того, відповідач гарантує відшкодувати позивачу судові витрати, що складають 2194,56 грн. (дві тисячі сто дев'яносто чотири гривні 56 копійок), без ПДВ, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення, що складають 236 гривень 00 копійок, без ПДВ, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту затвердження цієї мирової угоди.

Позивач, в свою чергу, відмовляється від стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно до частини 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

В силу частини 4 статті 78 ГПК України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в поряду, встановленому для виконання судового акту.

Як визначено статтею 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому ГПК України та законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 7.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Судом встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва 06.12.11. якою затверджено мирову угоду у справі № 4/504 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БП-4 КМБ-1» та Приватним підприємством «Техконсервіс» не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а отже не є виконавчим документом.

Крім того, судом встановлено факт ухилення відповідача від виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.11. у справі № 4/504.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, укладена сторонами та затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.11. у справі № 4/504 мирова угода є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України.

Згідно з ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 3 607,65 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

При цьому суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство «Техконсервіс» виконати умови мирової угоди від 06.12.11., затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.11. у справі № 4/504, шляхом стягнення з Приватного підприємства «Техконсервіс» (04211, м. Київ, вул. Лароша Гавро, б. 11-В, кв. 64; ідентифікаційний код 36630638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-4 КМБ-1» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, б. 10-А, корп. 3; ідентифікаційний код 32107779) 170 790 (сто сімдесят тисяч сімсот дев'яносто) грн. 56 коп. - основного боргу, 3 607 (три тисячі шістсот сім) грн. 65 коп. - 3% річних, 3 487 (три тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 95 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.02.13.

Суддя Т.М. Ващенко